1.4. Класифікація іс

ІС можна класифікувати за різними ознаками. Відповідно до загальноприйнятої класифікації ІС підрозділяються:

1. за масштабами застосування – на настільні, офісні і корпоративні;

На залізничному транспорті активно впроваджуються тільки корпоративні ІС АРМи фахівця (конструктора, технолога, товарного касира, чергового по станції, прийомоздавальника, бухгалтера тощо), автоматизовані системи керування (АСК) підрозділами залізничного транспорту, всі вони об’єднані в комплексну автоматизовану систему керування перевезеннями Укрзалізниці АСК УЗ

2. за функціональною ознакою – на виробничі (планування, нормування, розрахунку та аналізу показників роботи виробництва), навчальні (керування пізнавальною діяльністю в процесі навчання), маркетингові (аналізу ринку, рекламні, постачальницькі тощо), фінансові (бухгалтерські, статистичні тощо), кадрові, автоматизованого проектування (САПР);

3. за кваліфікацією персоналу і рівнем керування – стратегічні або корпоративні ІС для топ-менеджерів (КІС), функціональні для менеджерів середньої ланки (ІС здатні відповідати на питання: "що буде, якщо…?") і оперативні для фахівців (безпосередніх виконавців);

4. за характером опрацювання інформації – на системи опрацювання даних (СОД), системи підтримки прийняття рішень (СППР) і автоматизовані системи керування (АСК);

5. за оперативністю опрацювання даних – на системи пакетного опрацювання даних і системи оперативного опрацювання даних;

6. за ступенем автоматизації – на ручні, автоматизовані і автоматичні;

Автоматизовані ІС (АІС) припускають участь в процесі опрацювання інформації як людини, так і технічних засобів, причому головна роль відводиться комп’ютеру. В сучасному тлумаченні в термін "ІС" обов’язково вкладається поняття автоматизованої системи.

7. за ступенем централізації опрацювання інформації – на централізовані, децентралізовані і колективного користування;

8. за сферою діяльності – на державні, регіональні, галузеві, ІС підприємств або установ та ІС технологічних процесів;

9. за місцем в процесі керування підприємством – на АРМ фахівця, ІС керівника, ІС зовнішнього контролера та інтегровані ІС, що об’єднують в собі частину або всі ці функції;

10. за способом розподілу обчислювальних ресурсів – на локальні і розподілені;

Локальні ІС використовують одну ЕОМ і призначені для автоматизації окремих функцій на окремому рівні керування. Такі ІС можуть бути розраховані на одного користувача, що працює в окремому підрозділі системи керування.

В розподілених ІС взаємодіють кілька ЕОМ, зв’язаних інформаційною мережею. Окремі вузли інформаційної мережі, які зазвичай територіально віддалені один від одного, вирішують різні задачі, але використовують спільну інформаційну базу даних.

11. за режимом роботи – на пакетні, діалогові і змішані.

Пакетні ІС спочатку дані накопичують і формується з них пакет даних, а потім пакет послідовно опрацьовується низкою програм. Недолік цього режиму – низька оперативність ухвалення рішень і відокремленість користувача від системи. Так опрацьовують, наприклад, підсумкові дані за звітний період роботи.

Діалогові ІС працюють в режимі обміну повідомленнями між користувачем і ІС (наприклад, ІС резервування місць та продажу квитків пасажирам). Цей режим особливо зручний, коли користувач може вибирати перспективні варіанти з кількох запропонованих системою.

12. за характером використання інформації – на інформаційно-пошукові, інформаційно-довідкові, інформаційно-вирішувальні, інформаційно-керуючі, інформаційно-дорадчі тощо;

Інформаційно-пошукові та інформаційно-довідкові системи орієнтовані на рішення задач пошуку інформації, документа або факту в безлічі джерел інформації, на введення, систематизацію, зберігання та видачу інформації за запитом користувача без складних перетворень даних. Наприклад, інформаційно-пошукова система в бібліотеці. Пошук інформації на вимогу користувача здійснюється або автоматично, або вручну. Змістовна обробка інформації в таких системах відсутня.

Інформаційно-вирішувальні системи за наслідками пошуку інформації обчислюють значення арифметичних функцій та здійснюють всі операції опрацювання інформації за певним алгоритмом.

Інформаційно-керуючі системи (відомі у вітчизняній літературі під назвою «автоматизованих систем організаційного керування») є організаційно-технічними системами, які забезпечують отримання рішень за допомогою автоматизації інформаційних процесів у сфері керування, на підставі яких людина ухвалює своє рішення. На транспорті використовують єдину автоматизовану систему оперативного керування вантажними перевезеннями (АСК ВП УЗ-Є).

Інформаційно-дорадчі системи виробляють інформацію, яка приймається людиною до відома, але не перетворюється негайно на серію конкретних дій. (Ці системи мають більш високий ступінь інтелекту, оскільки їм притаманне опрацювання знань, а не даних.)

13. за ознакою структурованості задач – на структуровані (що формалізуються), неструктуровані (що не формалізуються), частково структуровані;

Під час створення або класифікації ІС неминуче виникають проблеми, зв’язані з формальним (математичним і алгоритмічним) описом задач, що вирішуються.

Ступінь формалізації – це ступінь математичного опису задачі, від якої, багато в чому залежить ефективність роботи всієї системи, а також рівень автоматизації, що визначається ступенем участі людини при ухваленні рішення на основі отриманої інформації. Чим точніше математичний опис задач, тим вище можливості комп’ютерного опрацювання даних і тим менше ступінь участі людини в процесі рішення задачі. Цим і обумовлюється ступінь автоматизації розв’язання задачі.

Частково-структуровані ІС діляться на: ІС репортінга та ІС розробки альтернативних рішень.

ІС репортінга просто відслідковують і фіксують всі дії працівника.

ІС розробки альтернативних рішень поділяють в свою чергу на модельні та експертні.

Експертні ІС засновані на застосуванні штучного інтелекту, і дають можливість менеджеру, диспетчеру або фахівцю отримувати консультації експертів з будь-яких проблем, про які цими системами накопичені знання. Експертні системи забезпечують вироблення і оцінку можливих альтернативних рішень користувачем на базі опрацювання знань, накопичених ІС. Якщо користувач прийняв нестандартне рішення, система здатна зафіксувати його, оцінити його наслідки і, в разі задовільного результату, рекомендувати в подальшому це рішення , як альтернативне. Тобто система здатна накопичувати знання.

Модельні ІС надають користувачу математичні, статистичні, фінансові та інші моделі, використання яких полегшує вироблення і оцінку альтернативних рішень. Користувач може отримати інформацію, якої йому бракує для ухвалення рішення, шляхом встановлення діалогу з моделлю в процесі дослідження.

14. за концепцією побудови – на файлові системи, автоматизовані банки даних (АБД), інтелектуальні банки даних (банки знань), сховища даних;

Файлові системи забезпечують зберігання слабо структурованої інформації, залишаючи подальшу структуризацію прикладним програмам. В таких системах складно розв’язати проблеми узгодження даних в різних файлах, колективного доступу до даних, модифікації структури даних

Автоматизовані банки даних.

(Автоматизований) банк даних – це система спеціальним чином організованих баз даних, програмних, технічних, мовних і організаційно-методичних засобів, призначених для централізованого накопичення і колективного багатоцільового використання даних.

Банки даних з’явилися з початком використання інтегрованого опрацювання даних. Принцип інтегрованого опрацювання припускає одноразове введення і багаторазове використання інформації. Необхідно введену інформацію організувати і зберігати в пам’яті ЕОМ доти, поки не будуть вирішені всі задачі з її використанням. На відміну від файлових систем, всі функції по роботі з даними в АБД зосереджені в спеціальному компоненті - системі керування базами даних (СКБД). СКБД забезпечує зв’язок прикладних програм і користувачів.

Інтелектуальні банки даних (ІБД) або банки знань (БЗ). Це порівняно новий спосіб побудови ІС. Якщо АБД містить відомості тільки про кількісні і якісні характеристики конкретних об’єктів, тоді як БЗ містить ще і відомості про закономірності, які дозволяють виводити нові факти з тіх даних, що є в АБД, а також відомості, що забезпечують розуміння запиту і синтез відповіді.

На відміну від даних, знання активні: на їх основі формуються цілі і обираються способи їх досягнення. Наприклад, БЗ в системі складського обліку може автоматично реагувати на зменшення запасів на складі до критичної межі, при цьому БЗ без участі користувача генерує документи для поповнення запасів і відправляє їх електронною поштою постачальнику.

Інша характерна відмінність знань від даних – зв’язність, причому знання відображають як структурні взаємозв’язки між об’єктами предметної області, так і зв’язки викликані конкретними процесами, наприклад такі, як "відбувається одночасно", "випливає з...", "якщо – тоді" тощо.

Нарешті, істотну роль в БЗ грає форма подання інформації для користувача: вона повинна бути якомога ближчою до природних для людини способів обміну даними (професійна природна мова, мовне введення/відображення, графічна форма).

Сховища даних. Сховище даних є автономним банком даних, в якому база даних розділена на два компоненти: оперативна БД зберігає поточну інформацію, квазіпостійна БД містить історичні дані. Наприклад, в оперативній БД можуть міститися дані про відправлення поїздів за поточну добу або за місяць, а в квазіпостійній БД зберігаються систематизовані звіти за весь час існування підприємства. Підсистема оперативного аналізу даних дозволяє ефективно і швидко аналізувати поточну інформацію. Підсистема ухвалення рішень використовує підсумкову і історичну інформацію, застосовує методи логічного висновку. Для спілкування з користувачем використовується універсальний інтерфейс.