9.Господарське законодавство України.

Господарське законодавство - це сукупність нормативно-правових актів і правових норм, які регулюють відносини щодо безпосереднього здійснення гос­подарської діяльності та управління (в тому числі організації) такою діяльністю.

Ознаки та особливості господарського законодавства:

• комплексний зміст основних нормативних актів господарського законодавства. Переважна більшість таких актів акумулює норми двох і більше галузей права (наприклад, транспортні кодекси і статути);

• вміщує в себе одногалузеві акти господарського законодавства (Положення про поставки продукції виробничо –технічного призначення та Положення про поставки товарів народного споживання);

• об’єктивною ознакою господарського законодавства є множинність актів господарського законодавства, яка зумовлена тим, що: це законодавство регулює різни види господарської діяльності (промислову, будівельну тощо); в економіці наявні різні форми власності;

• визнання пріоритету спеціальних норм міжнародного договірного права над загальними нормами господарського права України (ст.50 ГК):

• наявність нормативних актів обмеженої дії - відомчих, регіональних, локальних.

В своїй сукупності нормативно-правові акти, що регулюють гос­подарські відносини складають систему господарського законодавства. За юридичною силою норматив­них актів система господарсько-правових актів складається з:

• Конституції України щодо забезпечення державою соціальної орієнтації економіки України (ст. 13), права громадян на підприємницьку діяльність (ст. 42) та приватну власність (ст. 41), щодо основних засад дер­жавного регулювання суспільних відносин у сфері вітчизняної економіки (ч. 4 ст. 13, статті 42, 92);

• законів України, що регулюють господарські відносини, провідне місце се­ред яких посідають кодифіковані акти: Господарський кодекс України, Цивільного кодексу, що має застосовуватися на субсидіарних засадах (якщо Господарським кодексом не регулюється певна категорія відносин у сфері господарювання; наприклад, щодо договору факторингу), Кодекс торговельного мореплавства та ін.; за­кони: «Про промислово-фінансові групи в Україні» від 21.11.1995 p.; «Про концесії» від 16.07.1999 p.;

• постанов Верховної Ради України (наприклад, Постанова від 12.09.1991 р. «Про порядок тимчасової дії на тери­торії України окремих актів законодавства СРСР»;

• указів Президента України (наприклад, Указ президента України «Про Загальне положення про міністерство, інший центральний орган дер­жавної виконавчої влади» від 12.03.1996 р. та інші;

• актів Уряду України, що поділяються на такі види: -декрети Кабінету Міністрів України, -відомчих нормативних актів, (наприклад, Положення про порядок державної реєстрації торгово-промислових палат, затверджене наказом Міністерства юстиції від 08.06.1998 р. № 35/5; наказ Міністерства фінансів України від 07.02.2013  № 73 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»);-регіональних нормативних актів, що приймаються органами місцевого са­моврядування;-локальних нормативних актів, що приймаються (укладаються) безпосеред­ньо суб'єктами господарювання або їх засновниками (установчі та внутріш­ні правові документи суб'єктів господарських відносин).

Джерелом господарського права можуть бути і міжнародні договори України ратифіковані Верховною Радою України або укладені за її згодою.Своєрідним джерелом права є звичаї ділового обороту, в тому числі між­народні торговельні звичаї (згідно зі ст. 2 Закону України «Про режим іно­земного інвестування», оцінка окремих видів іноземних інвестицій може здій­снюватися за міжнародними торговими звичаями; ст. 7 Цивільного кодексу України закріплює принцип застосування звичаїв ділового обороту, що сто­сується сфери підприємництва, тобто комерційної господарської діяльності). Господарський кодекс України в ст. 38 визначає основні засади застосування правил професійної етики у конкуренції, що можуть використовуватися при укладенні договорів, розробці установчих та інших документів суб'єктів гос­подарювання (тобто є узвичайненнями, що застосовуються лише за згодою суб'єктів господарювання).