Тарифні зобов‘язання членів, які вступили до сот після 1995 року [31, с.25-26]

	Болгарія	Киргизтан	Латвія	Естонія	Грузія	Хорватія	Албанія
Сільськогосподарська продукція: Кількість тарифних позицій	725	912	729	724	776	1163	2125
Кількість зв‘язаних тарифних позицій	725	912	729	724	776	1163	2125
Проста середня величина зв‘язаних тарифів (по окремих позиціях)	34,9	11,7	33,6	17,7	12,1	10,4	10,6
Промислова продукція: Кількість тарифних позицій	-	6068	4564	5328	5206	6469	8459
Кількість зв‘язаних тарифних позицій	2491	6068	4564	5328	5206	6469	8459
Проста середня величина зв‘язаних тарифів (по окремих позиціях)	12,6	6,7	9,3	6,6	5,8	5,0	6,0

Поступки щодо преференційного тарифу (Частина 2 розкладу поступок) та нетарифних заходів (Частина 3) надаються рідко. Жоден з 12 урядів (Еквадор, Киргизтан, Латвія, Естонія, Йорданія, Грузія, Хорватія, Албанія, Оман, Монголія, Болгарія та Панама), що вступили до СОТ після її створення, не прийняли зобов‘язання у частинах 2 та 3 товарного розкладу.

Зобов‘язання Китаю стосовно нетарифних зобов‘язань представлені в Додатках 10 та 11. Вони включають тарифні квоти на добрива та вовну та зобов‘язання щодо скасування ліцензій, квот та тендерних вимог.

Переговори щодо зобов‘язань із субсидіювання сільськогосподарських продуктів (Частина 4 Розкладу) зараз відбуваються переважно на багатосторонній основі під головуванням заявника і спрямовані на досягнення домовленостей з таких питань:

• зобов‘язання, що стосуються внутрішньої підтримки сільського господарства;

• зобов‘язання щодо експортних субсидій.

Одним з найбільш важких питань в цій сфері є досягнення згоди щодо базового періоду, який повинен використовуватись протягом переговорів у відповідних розрахунках. Зазвичай використовується останній трирічний період, за який є наявні дані. Лише Болгарії вдалось відстояти інший період з огляду на те, що останній трирічний період на момент проведення переговорів не був репрезентативним внаслідок застосування ембарго ООН до колишньої Республіки Югославія.

Нагадаємо, що Угода про сільське господарство передбачає, що заходи внутрішньої підтримки в “зеленій скриньці” не підлягають скороченню, а заходи “жовтої скриньки”, які застосовувались в базовому періоді, повинні бути знижені та зв‘язані, якщо їх рівень вище “мінімального рівня”, визначеного Угодою (5% від загального сільськогосподарського виробництва країни для розвинених країн; 10% для країн, що розвиваються).

Більшість заходів внутрішньої підтримки урядів, що приєднувались, підпадають під “зелену скриньку” або вони нижче “мінімального рівня” внаслідок політичного рішення чи недостатку фінансових ресурсів.

Що ж до експортних субсидій, то більшість нових членів СОТ були “змушені” прийняти нульові зобов‘язання по експортних субсидіях на відміну від “традиційних” членів СОТ.