Танець дівчат Входять козаки
Доброго вечора вам, дівчата! (вклоняються)
І вам вечора доброго! (вклоняються)
Чи приймаєте нас до свого гурту?
Аякже, приймаємо, приймаємо!
Дівчата, а чи вмієте ви вареники ліпити, бо щось їсти хочеться.
Отакої! За вареники заплатити треба!
Та чим?
Розкажіть щось веселе
Гумореска
А куди ти, синку, йдеш?
На війну, татусю.
Нащо ж ти дрючок береш?
Бо гусей боюся.
Нащо ж хліба стільки взяв?
То для пса чужого, щоб мене
він не займав, як піду повз нього.
А мотузку нащо взяв?
Прив’язать гармату,
щоб, бува, де не згубив,
як почнуть стріляти.
Іду через міст, бачу козак стоїть, хліб жує і дивиться у воду. Підійшов до нього, запитую:
Що робиш?
Їм хліб з рибою…
А риба де?
Та у воді.
ХЛОПЕЦЬ: Ой-ти, дівко семилітко, Одгадаєш сім загадок. Одгадаєш - моя будеш, Не вгадаєш - чужа будеш! А що грає - голос має? А що біжить без пригону? А що плаче - сліз не має? А що світить в ясну пору? А що в'ється круг деревця? А що горить без полум'я? А що росте без кореня?
ДІВЧИНА Хіба я не дівчина, щоб я того не вгадала? Скрипка грає - голос має, Сокіл плаче - сліз не має, Вода біжить без пригону. Місяць світить в ясну пору, А хміль в'ється круг деревця. Сонце горить без полум'я. Камінь росте без кореня.
Молодці дівчатка, нічого не бояться.
А скільки знають! Я б не відгадав таких складних загадок.
Та на голодну голову і загадки не відгадуються.
Ну що ж. Хоча й дорожчі вам вареники за дівчат та вже пригостимо.
Оксано, неси-но вареники!
(Дівчина несе миску з варениками)
Е ні, хлопці, я більше зголоднів, більше й з’їм.
(тягне макітру до себе)
Е ні, я більше з’їм.
(тягне до себе)
От і позмагаємось, хто більше з’їсть.
(2-й козак заглядає в макітру)
Та годі вже, годі. Ось доваримо вареничків, то всім вистачить.
А як же вам віддячити?
А піснею!
То заспіваймо разом!
Пісня
I ведучий: Ось і закінчилася наша уявна подорож в минуле України. Кожен з нас, здається, якоюсь найціннішою стрункою душі і серця доторкнувся до мелодії нашого прекрасного козацького минулого. Нехай дійде до ваших душ шелест козацьких знамен, брязкіт їхньої зброї, стогін української землі від копит навальних ординців, як межа між минулим і майбутнім нашого народу.
Пам’ятаймо, що ми є нащадками славних українських козаків. Тож любіть Україну, шануйте її народ. Хай кожен з вас своїми вчинками і добрими справами доведе, що козацькому роду нема переводу.
1. Батьківщина-сонечко, рідний край!
Тут топчу я стежку з краю в карай!
Тут я народилася тут росту
І тягнусь, мов квіточка, в висоту.
2. Соловїну, барвінкову,
Колосисту - навіки
Українську рідну мову
В дар мені дали батьки
3.Єдина родина моя Україна,
Дружна і добра сім’я
Всі разом,всі вкупі, як гроно калини
Мій батько, матуся і я.
4. Вишита колоссям і калиною,
Виборену кров’ю і мечем,
Називаєм гордо Україною,
І ніхто нам цим не дорікне.
5. Розквітай, прекрасна Україно,
Рідна земля,матінко моя.
Хай лунає мова солов’їна,
Пісня неповторная твоя.