5.2. Поняття “геміпопуляції”

Проте при вивченні конкретних екосистем, зокрема водних, часто доводиться мати справу з одновидовими біосистемами, які аж ніяк не є самовідтворними. Так, личинки комах, що входять до складу гідроекосистем і часто є домінуючими групами (личинки хірономід, бабок, веснянок тощо) з одного боку, і дорослі форми, що населяють наземні екосистеми – з іншого. Такі сукупності життєвих стадій одного виду що населяють певний біотоп, прийнято називати “геміпопуляціями” (Беклемишев, 1960).

Як же бути в цій ситуації? Тобто, що вважати елементами біоценозу ? Якщо вважати, що біоценоз складається з популяцій, як самовідтворних одновидових біосистем у рамках даної екосистеми, то тоді більшість водних біоценозів не є біоценозами! Але в практиці екологічних досліджень водні екосистеми зазвичай вивчаються як самостійні, хоч і тісно пов’язані з наземними. Щоб уникнути тут зайвих дискусій, при виокремленні таких біоценозів, до складу яких входять лише певні життєві стадії певних видів, варто саме геміпопуляції розглядати елементами даної системи.

Аналогічну картину маємо нагоду спостерігати і при вивченні едафоценозів. В грунті ми зустрічаємо масу личинкових стадій, дорослі форми яких в ньому практично не мешкають.

З позицій системного еколога саме геміпопуляції є елементами біоценозу і займають певні екологічні ніші. Адже при вивченні водної екосистеми, де мешкають личинки сірої ропухи, ми не можемо ні назвати пуголовків популяцією, ні включити дорослих особин, які взагалі мало пов’язані з водою, до складу водної екосистеми.

Аналогічну картину спостерігаємо на кожному кроці. Вивчаючи склад морського планктону було встановлено, що його основу складають личинкові форми бентосних організмів. Личинки більшості комах не лише зовні мало нагадують дорослі форми, але й за способом життя, живлення і всього комплексу пристосувальних особливостей істотно відрізняються від дорослих форм. Багато паразитів, що розвиваються зі зміною хазяїв, також мало нагадують одне одного на різних стадіях життєвого циклу. А розмаїття життєвих циклів рослин ! досить згадати чергування спорофіту і гаметофіту, чи життєві цикли водоростей !

Таким чином, щоб розглядати певну біологічну систему як відносно однорідну (концепція ієрархії рівнів організації передбачає, що внутрішню структуру елемента ми не розглядаємо, тобіж нам усе одно: дорослими формами чи личинковими вона утворена – абсурд та й годі ! ), яка є певним елементом біоценотичного угруповання, у багатьох випадках значно коректніше користуватися поняттям геміпопуляція.

5.3. Статичні показники популяції

При вивчення популяцій зазвичай використовують дві групи кількісних показників: статичні – що характеризують стан популяції у певний момент часу t і динамічні, що характеризують процеси, які відбуваються в популяції за певний проміжок часу Dt.

До статичних показників належать: загальна чисельність і щільність популяції, а також різноманітні характеристики популяційної структури (вікової, розмірної, статевої тощо).