7.4. Ухвалення спеціальних рішень про ціни реалізації

Одним з основних факторів, що впливають на прибуток підприємства, є рівень відпускних цін на продукцію.

У деяких випадках підприємству вигідніше продавати товар за ціною, нижчою від собівартості.

Коли підприємство одержує пропозицію продати товари або надати послуги за ціною, нижчою від прийнятної (або нижче собівартості), то прийняття такої пропозиції доцільне тільки за умови, що додатковий дохід перевищує додаткові витрати і немає загрози деформації ринку. Розглянемо приклад.

7.5. Розширення або скорочення сегмента

Під сегментом розуміють вид продукції, тип замовника, географічний район або інший елемент діяльності підприємства, що може розглядатися з погляду розширення чи скорочення обсягу цієї діяльності.

Аналіз інформації для прийняття управлінських рішень про розширення або скорочення сегмента базується на калькулюванні змінних витрат, визначенні прямих і загальних постійних витрат, зіставленні маржинального доходу. Для прикладу візьмемо гуртове підприємство, що реалізує свої товари як у межах міста, так і за його межами.

ТЕМА 8. МОДЕЛІ УПРАВЛІННЯ МАТЕРІАЛЬНИМИ ЗАПАСАМИ

8.1. Значення управління запасами

8.2. Модель економічно обґрунтованого розміру замовлення

8.1. Значення управління запасами

Однією з умов досягнення високих кінцевих результатів від торговельної або виробничої діяльності підприємства й підвищення її ефективності є постійне продумане формування запасів і вміле управління ними. Прийняття рішень щодо управління запасами впливає на всю господарську діяльність підприємства: обсяг реалізації (виробництва), величину витрат, прибуток і рентабельність. Тому для будь-якого підприємства все важливішою функцією стає аналіз ефективності й оцінка політики управління запасами.

Метою практично будь-якого рішення у справі управління запасами є зростання обсягу продажу (виробництва) і мінімізація загальних витрат, пов'язаних з формуванням та зберіганням цих запасів. Дуже важливо вміти аналізувати наслідки застосування неоптимальних схем управління запасами.

Формування запасів товарно-матеріальних цінностей і підтримка їх на встановленому рівні зумовлює два види витрат:

1) на утримання (складське зберігання) запасів;

2) на поповнення запасів (оформлення і виконання замовлення на поставку запасів замість витрачених або реалізованих).

Зниження витрат за цими статтями і становить мету управлінського аналізу запасів. При цьому аналізуються можливості зниження рівня запасів, оцінюється правильність ухвалення рішень про їх закупівлю, планується і контролюється рівень запасів через розрахунок економічно обґрунтованих партій постачання товарно-матеріальних цінностей.

Слід зазначити, що на практиці застосовують кілька методів і моделей управління запасами, основними з яких є:

1) Модель економічно обґрунтованого розміру замовлення;

2) проведення об'ємно-вартісного аналізу;

3) проведення техніко-економічних розрахунків.

Моделі вирішення проблем управління запасами направлені на мінімізацію загальних витрат, пов'язаних із запасами.

Всі моделі управління запасами розроблені з урахуванням циклічного характеру їх руху, що відображено на рис.8.2. Якщо на вертикальній осі відкладати рівень запасів, а по горизонтальній - період часу, то тоді верхня точка графіку показує розмір запасу на даний момент часу. Використання

_{запасу показане зменшенням його рівня.}

Рівень запасів

q - розмір замовлення

₀

^Подача

замовленн я

Час поставки

Відсутність запасів

Рівень повторного замовлення

Час

Рис. 8.2. Стандартна модель зберігання запасів

Для спрощення процесу моделювання в модель вводиться ряд передумов:

1. Попит на продукцію постійний або близький до цього, тому запаси зменшуються рівномірно.

2. Передбачається, що час доставки продукції відомий і незмінний, відомий розмір партії та інтервал поставки, що означає сталість рівня повторного замовлення. Партією замовленого товару підприємство забезпечується в момент, коли запас зовсім вичерпується.

3. Відсутність запасів недопустима.

4. Протягом кожного циклу запасів дається замовлення на постійну кількість продукції (q).

Модель управління запасами з урахуванням цих передумов представлена на рис.8.3. Виходячи з передумов, інтервали в циклі запасів однакові, а максимальна кількість продукції, що є в запасі, співпадає з розміром

_{замовлення q.}

Рівень запасів

q - розмір замовлення

делі

Рис. 8.3. Схема управління запасами для основної мо

Рівень повторного замовлення

о

_{8.2. М0}

_{дель економічно обґрунтованого розміру замовл Час}

_ення

Час поставки

Одержання

замовлення

Цей спосіб можна застосовувати, якщо величина попиту рівномірно

розподіляється протягом аналізованого періоду.

Розрахунок оптимальної величини запасів товарно-матеріальних цінностей можна зробити трьома способами:

1) математичним способом (за допомогою формули);

2) шляхом складання таблиці прогнозних витрат для замовлень різних розмірів;

3) графічним способом.

Розглянемо перший, математичний спосіб. Послідовність міркувань тут така: якщо у постачальника замовляється партія товарів, то процеси поставки і подальшого зберігання замовлення спричинять додаткові витрати (ДВ):

Тривалість тимчасового періоду не впливає на порядок розрахунків, тому для їх зручності виберемо тимчасовий період, який аналізується - рік.

Розглянемо складову кожного показника рівняння (8.1), для чого введемо таку систему позначень:

N - річний обсяг реалізації (попит) певного виду товару, од.; ВОз - витрати на оформлення (подачу) одного замовлення, грн; ВЗз - витрати зі зберігання одиниці товару в запасі за рік, грн;

Ц - закупівельна ціна одиниці товару, грн; Кз - обсяг замовлення, од.