Тема 3: Американський романтизм

1. Життєвий і творчий шлях е. По

Едґар Аллан По (англ. Edgar Allan Poe МФА: [ˈɛdgɚ ˈælən ˈpoʊ̯] Е́дґар Е́лан По́в; 19 січня 1809 — 7 жовтня 1849) — американський письменник, поет, есеїст,драматург, літературний редактор і критик, один із провідних представників американського романтизму. Найбільш відомий своїми макабричними (в стилі жахів) і містичними оповіданнями. Едґар По був одним із перших американських професіоналів короткого оповідання (новели) і засновником детективу. Шанований за внесок у народження жанру наукової фантастики^[1]. Він був першим знаменитим американським письменником, який намагався заробляти винятково творчістю — саме тому упродовж життя По потерпав від матеріальної скрути^[2]. Едґар По народився у Бостоні, штат Массачусетс. Він рано осиротів: батько покинув сім'ю, а мати померла. Едґара взяли під свої опіку Джон і Френсіс Аллан, але вони ніколи офіційно не усиновлювали його. Хлопець відвідував Вірджинський університет протягом одного семестру, проте був змушений покинути навчання через брак грошей. Завербувавшись в армію, він порвав зв'язки з опікунами — Алланами. Творча кар'єра Едґара почалася з невеликої збірки віршів «Тамерлан та інші поезії», яку він скромно підписав псевдонімом «Бостонець». Незабаром По захоплюється прозою і наступні кілька років працює в періодичних виданнях, зокрема в літературних журналах. Він стає відомим завдяки власному стилю критики. Через роботу Едґар По багато переїжджав — до Балтимора, Філадельфії, Нью-Йорка. 1835 року у Балтиморі По одружується зВірджинією Клем, 13-річною двоюродною сестрою. 29 січня 1845 року Едґар По опублікував свій найвідоміший вірш «Ворон», що приніс йому миттєвий успіх. Дружина По померла від туберкульозу через два роки після публікації. 7 жовтня 1849 року, у віці 40 років, у місті Балтимор, відійшов у вічність і сам Едґар По. Причина його смерті досі невідома і можливо спричинена алкоголем, застійним повнокрів'ям головного мозку, холерою, наркотиками, серцевою недостатністю, сказом, туберкульозом, спробою накласти на себе руки чи іншими факторами^[3]. По і його роботи мали значний вплив на світову літературу в цілому, а також у таких вузьких сферах як криптографія та космологія. У деяких будинках, де він тривалий час проживав, діють музеї. Існує також щорічна «Премія Едґара Аллана По» — за досягнення в царині жанру жахів запроваджена«Спілкою письменників містичного жанру Америки». Роботи По стали частиною поп-культури, з'являючись у музиці, фільмах та на телебаченні. Свої твори Едґар По писав, на відміну від більшості американських письменників XIX ст., літературною англійською мовою. Оригінальність його творчості і його літературні герої багатьом європейцям видавалася несумісними з панівним уявленням про унормованість, пуританство, обивательську безбарвність американського суспільства, його раціоналізм й прагматизм, бездуховність, ворожість усьому інтелектуальному. Звідси пішло не раз повторене твердження про чужість По духу Сполучених Штатів. Лаконічно це висловив Бернард Шоу: «Як міг з'явитися в Америці цей найвитонченіший художник, справжній аристократ літератури?» В цьому твердженні лише частка правди. Хоча він не відтворював в реалістичних образах життя американців, По дуже американський письменник. Як продовжувач прозової традиції свого сучасника Вашингтона Ірвінга і опонент поетів-трансценденталістів, як художник, що відгукувався на читацькі потреби земляків, писав про те, що цікавило і хвилювало саме його співвітчизників і, нарешті, як автор сатир на американську діловитість, беззастережний оптимізм та хвалькуватість, на пресу і літературу США, він був безперечно національним митцем. Характерні особливості життя батьківщини відбилися в інтелектуальній своєрідності багатьох його оповідань, у культі раціо, в науково-фантастичній тематиці, особливому інтересі до технічних винаходів, оспівуванні вченого, подорожанина, піонера нових земель. За життя американського майстра незвичність його натури й певна ексцентричність поведінки викликали в багатьох сучасників водночас і заперечення, і хворобливий інтерес. Ось як характеризує Едґара По прихильна до нього близька знайома літераторка Френсіс Сарджент Осгуд: «Я завжди вважала його взірцем витонченості, шляхетності і великодушності… Його гарна гордовита голова, темні очі, які блищали сяєвом обраності, сяйвом почуття і думки, його манери — все це було поєднанням невимовної величі та ніжності… Особливою величчю здавалася мені проста й поетична душа Едґара По. Він був веселий, щирий, дотепний, інколи стриманий, чи вередливий, як розбещена дитина, але навіть під час найважчої літературної праці він знаходив ласкаве слово, добру усмішку до лагідної, молодої та обожнюваної дружини і до всіх гостей ставився уважно й люб'язно. Нескінченно годинами проводив він за столом… Завжди старанний, терплячий, записуючи своїм прегарним письмом чудові фантазії, котрі безперервно породжував його блискучий і гострий розум»^[4].

Та є й зовсім інші характеристики, які малюють непривабливу, а подекуди відразливу постать. Наділяючи По рисами в кращому разі демона, а в гіршому — просто негідника, люди, які з тих чи інших причин не любили письменника, йшли назустріч побажанням публіки. Усе написане вище аж ніяк не докладно висвітлює значення творчості Едґара По для світової літератури, але принаймні визначає його місце в цій царині культури. Скарбниця поезії і прози американського генія багата і щедра, з неї, мов з казкової невичерпної скрині, можна сміливо брати, позичати, не боячись, що побачиш дно. Великий романтик лишається живим класиком, якому є що сказати все новим і новим поколінням читачів всього світу.