2.2 Стилістичні виконавські особливості танців Диско

Отже диско є популярним стилем, і тепер варто перейти до більш детальної інформації про цей стиль.

Техніка виконання базується на чергуванні м'язової напруги і розслаблення в єдності з ритмом музики.

Диско-танці та диско-гімнастика дають майже вдвічі більше навантаження, ніж багато інших традиційних танців: румба, фокстрот, вальс. Диско-гімнастика по впливу на організм схожа з такими видами фізичної активності, як біг підтюпцем (джоггінг), катання на лижах зі швидкістю 8-9 кілометрів на годину, плавання зі швидкістю 2,5-3 кілометрів на годину, їзда на велосипеді зі швидкістю 20-25 кілометрів на годину [10, с.40].

Цікавим фактом залишається те що: для втрати 1 кілограма зайвої ваги юнакові необхідно протанцювати 7-8 вечорів по 90 хвилин на кожному, а дівчині – 11-12 вечорів.

Диско-гімнастика побудована на широкому використанні кроків, підскоків, стрибків. Рухи рук і ніг поєднуються найчастіше на основі різної координації (права рука – ліва нога і навпаки), а не однойменної, що характерно для джазових танців (права рука – Права нога і навпаки).

Основне положення – це основна стійка: ноги разом, стопи паралельно, живіт підтягнутий, сідничні м'язи напружені (за рахунок цього зменшуються вигини хребта).

Варто відзначити парний танець у котрому імпровізація є ключовим компонентом. Танець у хастлі не планується заздалегідь, він завжди прагне бути спонтанним, актуальним, живим. Імпровізація в хастлі, насамперед, вільна інтерпретація коротких танцювальних елементів, сплетених у музичний візерунок танцюючою парою. Ведення у хастлі найбільш важливий аспект танцю. Ведення – це здатність танцювати вдвох, підтримувати контакт один з одним, сприймати один одного через цей контакт і взаємно керувати рухом. Саме якість ведення є одною із суттєвих негласних оцінок партнера чи партнерки. Хастлівське ведення – це початкова школа контакту: контакту танцювального і контакту соціального. Вміння яскраво станцювати з незнайомою людиною високо цінується в хастлі. В хатлівському конкурсі «джек-енд-джилл» перед кожним черговим туром пари розбиваються за випадковим жеребом. Елементарну танцювальну базу складають «плетива» руками із сальси, підтримки й елементи хореографії з бальних танців, акробатичні трюки й ускладнені кроки з рок-н-ролу, переміщення в закритій позиції з танцю танго [10, с. 49].

На сьогоднішній день диско має інакший вигляд і зовсім не схожий на свою початкову форму.

Повільне диско (slow disco), цей стиль є у порівнянні спокійний та стриманий, музичний супровід спокійний та не різкий, хоча самі елементи рухів можуть бути зроблені не в ритм, набір трюків різних видів( залежить від танцівника), кожен використовує свій базовий набір, і він включає в себе багато стилів, такі як класика, сучасні та соціальні танці.

Наступний стиль це диско фрістайл (disco freestyle), відрізняється, швидкою музикою та тим що танцівник який допустимо приймає участь у змаганні він імпровізує і не готує ніякої танцювальної програми наперед, звісно ж трюки та елементи з буд яких стилів танцю.

Загально описуючи цей стиль, можна сказати що він є успішним у своєму часі і залишив слід на завжди у хореографії будучи не схожим на інші.