Практичний етап навчання, вдосконалення та закріплення рухових дій.
Цей етап передбачає вдосконалення рухових дій в умовах його практичного застосування. Тут вирішуються такі рухові завдання:
– закріпити навик володіння технікою вправи;
– розширити діапазон варіативності техніки вправи для доцільного виконання її в різних умовах і при максимальних проявах фізичних якостей;
– завершити індивідуалізацію техніки виконання вправи відповідно до ступеня розвитку індивідуальних здібностей.
В міру закріплення навику повторення рухів може проходити в різноманітних з’єднаннях (зв’язках) з іншими вправами, що може відбуватись при:
– ускладненні зовнішніх умов;
– змінах у фізичному і психічному стані учня (втома, відвернення уваги, хвилювання або на тлі інших емоцій);
– наявності різноманітних з’єднань (зв’язок) з різними вправами, а також і в таких з’єднаннях, де виникає необхідність побороти вплив негативного переносу навику;
– зростанні фізичних зусиль (з різних вихідних положень, у складне кінцеве положення).
Етап закріплення та вдосконалення рухових дій характеризується органічним злиттям процесів уточнення техніки вправ і виховання фізичних якостей, котрі забезпечують максимальну ефективність дій.
Білет №3
Методика підвищення анаеробних можливостей організму. Завдання, інтенсивність роботи, тривалість навантаження, інтервали відпочинку, число повторень
Дозування навантаження на уроках з фізичної культури. Прийоми регулювання навантаження на уроках. Кількісні і якісні показники навантаження
Визначити загальну і моторну щільність уроку якщо: тривалість уроку 45 хв., виконання вправ – 23 хв., слухання вчителя – 2 хв., підготовка місць занять – 3 хв., чекання черги виконання вправ – 4 хв., відпочинок – 3 хв., розвиток рухових якостей – 5 хв., недоцільні дії – 5 хв.
Щільність уроку Б.4, пит.2
Методика підвищення анаеробних можливостей організму. Завдання, інтенсивність роботи, тривалість навантаження, інтервали відпочинку, число повторень
Дозування навантаження на уроках з фізичної культури. Прийоми регулювання навантаження на уроках. Кількісні і якісні показники навантаження
Дозування навантаження на уроках з фізичної культури
Фізичне навантаження — це рухова активність людини, що супроводжується підвищенням (відносно стану спокою) рівнем функціонування організму. Це означає, що виконання будь-якої фізичної вправи пов’язане з переходом енергозабезпечення життєдіяльності організму людини на новий, більш високий, ніж у стані спокою, рівень. Так, наприклад, величина енергозабезпечення при виконанні бігу з біляграничною і граничною швидкістю буде у 10 разів більше, ніж при відсутності рухів у положенні лежачи.
Прийоми регулювання навантаження на уроках
Регулювати навантаження необхідно через певний час після початку виконання вправ і нагромаджуються протягом уроку. Особливо уважно (з відомих причин) контролюйте хід занять і стан підлітків 12-15 років та учнів, що мають відхилення від нормального стану здоров'я. За перших ознак перевтоми треба негайно знизити навантаження, дати учням змогу відпочити. Якщо відсутні будь-які ознаки втоми, доцільно збільшити навантаження. У практиці користуються відповідними прийомами його регулювання. Найбільш ефективними і доступними на уроці фізичної культури можна вважати такі прийоми:
• кількість повторень вправи. Збільшення кількості повторень сприяє підвищенню навантаження, але цим прийомом можна користуватися, поки рівень підготовленості школяра невисокий. ЗІ збільшенням тренованості цей прийом стає неефективним, бо потребує значних витрат часу, а вчитель дорожить кожною хвилиною;
• амплітуда виконання вправ. Рухи завжди складніше виконувати з повною амплітудою, тому педагоги часто вдаються до її зменшення. Наприклад, учні одержують завдання: у висі піднімати ноги вперед (для формування м'язів черевного пресу). Не всі діти відразу зможуть піднести ноги, і вчитель рекомендує їм зігнути ноги в колінах (зменшити амплітуду) до такого кута, коли виконання названої вправи стане можливим. Амплітуду, звичайно, можна і збільшувати;
• зміна ваги вантажу, який підіймає учень. Крім ваги різноманітних приладів (штанги, кулі, гантелі), вдаються до інших способів обтяження (за допомогою різноманітних мішечків, підв'язок) або зменшення "власної ваги". Останнього можна досягнути, зокрема, при підтягуванні через систему блоків;
• умови виконання вправ. Наприклад, біг по твердій доріжці чи піску, вгору чи вниз дасть різне за величиною навантаження;
• опір партнера і самоопір. Перше досягається під час виконання вправ у парах, друге — під час самостійного виконання вправ з одночасним напруженням м'язів синергістів і антагоністів. Прикладом вправ зі збільшенням самоопору можуть бути стрибки вглибину;
• швидкість виконання вправ. Оптимальна швидкість дає змогу виконувати вправи протягом тривалого часу. Підвищення швидкості збільшує навантаження і призводить до зменшення кількості виконуваних вправ, але сприяє вихованню прудкості, швидкісної витривалості, швидкісно-силових проявів. Надмірне вповільнення деяких вправ веде до збільшення навантаження, сприяє розвитку сили, м'язового відчуття і,
як наслідок, удосконалюється здатність учнів управляти руховою діяльністю. Задля цього, зокрема, виконують повільні присідання;
• час виконання вправ. Учитель дає завдання: бігти протягом 5 хв. Швидкість бігу і довжина дистанції регулюються учнями. Формується витривалість, і через кілька занять школяр пробіжить за 5 хв більшу відстань;
• тривалість перерв і зміна їхнього характеру перед виконанням наступного завдання;
• ускладнення вправ шляхом їхнього поєднання з іншими вправами (у різних варіантах);
• часткова зміна способу виконання вправ. Наприклад, силові вправи можна полегшити незначним махом;
• темп виконання вправ. Збільшення темпу до певної межі позитивно впливає на організм людини. Водночас надмірний темп порушує структуру вправи і негативно позначається на навчанні;
• вихідне положення. Якщо учні виконують згинання і розгинання рук в упорі лежачи, але кожен раз змінюють положення ніг, піднімаючи їх на гімнастичну лаву, стіл та ін., то й навантаження в цих спробах буде різним.
Пам'ятайте: регулюючи навантаження, можна одночасно користуватися двома-трьома прийомами. Наприклад, змінювати вихідне положення можна з одночасною зміною темпу і обтяження.
Учитель повинен прагнути не просто до збільшення, а до педагогічно виправданого збільшення навантаження. Звичайно, на тренувальних уроках не обійтись без значних навантажень, але під час опанування вправ воно може стати перепоною.
Кількісні і якісні показники навантаження
Фізичне навантаження визначається дозуванням фізичних вправ, тобто кількістю вправ, їхньою повторюваністю, часом, що відводиться на виконання вправ, а також умовами виконання.
Урок, що складається з великої кількості вправ, дає велике фізичне навантаження і вчитель зобов'язаний її регулювати. Не можна допускати перевантаження учнів. Це може викликати перевтому і відбитися на їхній працездатності. Разом з тим не слід обмежуватися і дуже слабким навантаженням, тому що тоді вплив фізичних вправ на організм буде недостатнім.
Прикладом простого способу визначення впливу фізичного навантаження може бути наступний.
До початку ходьби, бігу, в учня вимірюється пульс. Потім проводяться вправи, після чого знову вимірюється пульс. Показники пульсу до вправи і після неї порівнюються. Якщо пульс, як правило, прискорений, протягом трьох хвилин не приходить до показників, що були до вправ, чи стає більш повільним, то це розглядається як застережливий сигнал, який свідчить про велике навантаження, про відхилення в діяльності серцево-судинної системи даного учня. І те й інше повинно привернути серйозну увагу вчителя.Вчитель повинен вести постійне спостереження за самопочуттям учнів.
Визначити загальну і моторну щільність уроку якщо: тривалість уроку 45 хв., виконання вправ – 23 хв., слухання вчителя – 2 хв., підготовка місць занять – 3 хв., чекання черги виконання вправ – 4 хв., відпочинок – 3 хв., розвиток рухових якостей – 5 хв., недоцільні дії – 5 хв.
(Щільність уроку Б.4, пит.2)
Білет №4
Документи, які регламентують фізичне виховання учнів загальноосвітніх шкіл.
Щільність уроку. Педагогічно оправдані і недоцільні дії на уроці. Чинники, що впливають на щільність уроку. Оцінка щільності уроку (загальної і моторної).
Загальні практичні рекомендації по використанню методу колового тренування на уроках фізичної культури.
Документи, які регламентують фізичне виховання учнів загальноосвітніх шкіл.
Правовою основою національної системи фізичного виховання є Закон України «Про фізичну культуру і спорт», що гарантує права громадян на заняття фізичною культурою і спортом; визначаються сфери та напрямки впровадження фізичної культури.
В середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладах уроки з фізичної культури є обов'язковими і проводяться не більше трьох разів на тиждень.
Періодичність проведення занять з фізичної культури, вимоги до складання заліків з фізичного виховання встановлюються за погодженням з центральним органом виконавчої влади з фізичної культури і спорту.
Середні загальноосвітні та професійні навчально-виховні заклади з урахуванням місцевих умов, інтересів і запитів учнів самостійно визначають зміст, форми і засоби їх рухової активності, методи проведення занять з фізичної культури, а також організовують позанавчальну фізкультурно-спортивну роботу за участю позашкільних навчально-виховних закладів, громадських організацій фізкультурно-спортивної спрямованості.
У «Державних вимогах до навчальних програм з фізичного виховання в системі освіти» про фізвиховання у середній школі написано: «Навчальний матеріал шкільного компонента (програми з фізичної культури) визначається вчителем фізичної культури після погодження з директором школи. Перевага при цьому надається національним рухливим іграм, цікавим для учнів вправам ритмічної та художньої гімнастики; вправам, які мають прикладне значення і проводяться на свіжому повітрі; засобам, що сприятимуть інтенсивному розвитку рухових якостей. Значну частину змісту цього компонента мають складати фізичні вправи та види спорту, які традиційно проводяться або поглиблено вивчаються в даній школі. До них можуть належати гімнастика, легка атлетика, спортивні ігри (баскетбол, волейбол, футбол та ін.), плавання, зимові види спорту тощо.
Регіональний та шкільний компоненти передбачають один додатковий урок на тиждень у всіх класах.