4. Охарактеризуйте міжнародні інформаційні відносини як спеціалізовану галузь міжнародного співробітництва.

У сучасному світі статус країни все більше визначається її здатністю до розвитку, а вона, у свою чергу, визначається можливостями країни нарощувати свої інформаційні ресурси і керувати ними.Інформація перетворюється на найважливіший ресурс держав, що сприяє загостренню боротьби між ними за володіння цим ресурсом задля досягнення і утримання інформаційної переваги.У боротьбі за сфери економічного і політичного впливу розвинені країни все більше зміщують наголос із застосування військової (жорсткої) сили на використання прихованих і гнучких (м’яких) форм боротьби, однією з яких є контроль і управління інформаційними ресурсами інших держав.

Інформаційний вплив розглядається як новий високоефективний вид зброї, часто не менш ефективний, ніж традиційне озброєння і військова техніка. Сьогодні накопичений століттями досвід забезпечення безпеки стає практично марним.

Розвинені країни змушені переглядати фундаментальні підходи до проведення своєї зовнішньої і внутрішньої політики.

Міжнародне співробітництво на всіх рівнях і в усіх сферах характеризується високим рівнем взаємовідносин, що в сучасному розумінні є міжнародним обміном інформацією. Ефективність глобального співробітництва, здатність міжнародного форуму держав до спільного вирішення екстремальних проблем великою мірою залежить від «інформаційного стану» системи міжнародних відносин, від інформованості учасників міжнародних відносин, які впливають на процеси в системі.

Починаючи з XIX ст., розвиток міжнародних інформаційних відносин зазнав революційних змін, що полягали в удосконаленні старих і винайденні нових технічних засобів передавання інформації..

Інформаційна революція середини XIX ст. фактично повторилася в другій половині XX ст., оскільки створення глобальних комп'ютерних мереж стало якісно новим кроком порівняно з існуючими системами зв'язку.

Сучасні міжнародні інформаційні відносини відбуваються одночасно у трьох площинах: міжурядовій, неурядовій (через засоби масової інформації) та міжособистісній. Інформація у цих площинах передається за допомогою найрізноманітніших каналів - від усного спілкування до використання сучасних інформаційних мереж. Міжнародні відносини у сфері інформації пов'язані зі стосунками між її виробниками та споживачами щодо отримання останніми повідомлень про реальні події, що становлять для них інтерес. Споживачі інформації можуть використовувати її операційно, але також і для подальшого передавання іншим споживачам. У першому випадку йдеться про стосунки між інформаційними службами (інформаційні та прес-агенції, спеціальні служби тощо) та споживачами, а в другому - між виробниками щодо обміну, на певних умовах, отриманою інформацією

У практиці прийняття політичних рішень уряди використовують усі види інформації, оскільки у цьому процесі ніколи не буває абсолютної впевненості у вихідних даних, а порівняння відомостей, взятих із різних інформаційних потоків, дає змогу з'ясувати картину реальних подій. Інформаційні потоки є постійним рухом повідомлень у межах технологічних каналів. Вони виражаються у створенні міжнародного глобального інформаційного "поля" і потоках різнопланової інформації через світові інформаційні системи.

Держава традиційно контролює входи та виходи, через які циркулюють інформаційні потоки, намагаючись не допустити у національне інформаційне поле інформацію, яку її політична еліта розглядає як ворожу, спрямовану на підривання конституційного ладу, цінностей національної культури тощо. Державну політику у світовому інформаційному полі можна охарактеризувати так:

1. Ліберальна побудована на принципах невтручання в інформаційний процес, визнання права громадян отримувати інформацію з будь-яких джерел, сприяння вільному обігові інформації.

2. Активна інформаційна політика полягає у намаганні встановити контроль (того чи іншого ступеня жорсткості) за засобами масової інформації, за допомогою контрпропаганди, активного сприяння поширенню за межами держави інформації, що відображає погляд національної керівної еліти.

3. Автаркічна інформаційна політика пов'язана 3S "закриттям" національного інформаційного поля, повною забороною чи певним обмеженням права громадян користуватись інформацією іноземного походження та її сприйняттям як ворожої.

Ще у 1976 p., під час V конференції Руху неприєднання в Коломбо, країни "третього світу" констатували інформаційну нерівноправність та задекларували прагнення до створення "нового інформаційного порядку". У декларації ЮНЕСКО від 22 листопада 1978 р. як його найважливіші принципи були названі свобода та рівноправність держав у світовому інформаційному полі. На засіданні Міжнародної Координаційної Ради у справах інформації країн Руху неприєднання в Багдаді 1980 р. було сформульовано концепцію фундаментальних прав суверенних держав у сфері інформації, серед яких: право кожної держави на створення власної інформаційної системи; право осіб і народів отримувати об'єктивний образ реальності; право кожної держави світу об'єктивно висвітлювати її інтереси та обов'язок усіх учасників інформаційного процесу щодо збереження об'єктивності.

Реальний міжнародний порядок у сфері міжнародних інформаційних відносин визначається фінансовими і, відповідно, технічними можливостями держав світу. На зламі XX-XXI ст., через широке впровадження супутникового телебачення, міжнародних комп'ютерних інформаційних мереж, національні держави втрачають можливість здійснювати ефективний контроль за інформаційними потоками, що перетинають їхні кордони. У формуванні глобальних інформаційних потоків вирішальною є позиція провідних держав світу та власників засобів масової інформації, які контролюють зміст та інтерпретацію повідомлень. Ведення пропагандистських кампаній, які спочатку стосувались лише громадян власної держави, у сучасних умовах набуло світових масштабів та виявилося у маніпулюванні громадською думкою у більшості країн світу.

Міжнародні інформаційні відносини» (МІВ) – спеціалізована галузь міжнародного співробітництва, спрямована на вирішення глобальних інформаційних і комунікаційних проблем світового співтовариства.

Міжнародні інформаційні відносини включають сукупність інформаційних аспектів політичних, економічних, правових, військових, дипломатичних зв’язків між усіма суб’єктами міжнародних відносин (державами, системами держав, різноманітними політичними та соціально-економічними силами, організаціями тощо).

АКТОРИ МІВ

• держави та міждержавні об’єднання

• міжнародні міжурядові організації

• міжнародні компанії та транснаціональні корпорації (ТНК)

• міжнародні засоби масової інформації та комунікації

• транснаціональні неурядові об'єднання

• індивіди

Держава як провідний актор МІВ

• виступає власником державних інформаційних ресурсів і технологій,

• формує інформаційну політику країни,

• забезпечує її єдиний інформаційний простір,

• вирішує проблеми міжнародного інформаційного обміну урядовими, адміністративними, правовими, культурними, освітніми та науковими матеріалами у будь-якій формі,

• виступає гарантом інформаційного суверенітету та інформаційної безпеки країни,

• обстоює національні інтереси та забезпечує їх гідне представлення на міжнародній арені.

Приклади: США – система супутників «Ешелон», що забезпечує цілодобовий контроль в глобальних масштабах. В США є суперкомп’ютери, що обробляють цю інфу. США надає ці суперкомп’ютери союзникам, але ніколи не надасть їх країнам «вісі зла».

США викуповують інноваційні розробки, а потім заморожують їх, а бо навіть фізично знищують розробників інноваційних проектів.

Міжнародні організації як актори МІВ

Міжнародні міжурядові організації виступають сталою, чітко структурованою формою міжнародного співробітництва у сфері інформації та комунікації, яка дозволяє у неконфронтаційному, деполітизованому ключі здійснювати пошук рішень глобальних або регіональних проблем інформаційного розвитку.

Міжнародні інформаційні та комунікаційні компанії і транснаціональні корпорації

відіграють провідну роль у розвитку інформаційної економіки, що базується на широкому застосуванні нових технологій; у створенні й пропонуванні нових видів інформаційного бізнесу та інформаційних продуктів, наприклад, CNN, ВВС, Reuters, BritishTelekom, France Télécom, Deutsche Telekom, Microsoft, Apple, Intel, Vodafone, AOL, Nokia, Ericsson, DoCoMo, Bosch, Siemens, Samsung, Google, Yahoo та ін.

Транснаціональні неурядові об'єднання

В умовах формування глобального громадянського суспільства міжнародні неурядові об'єднання перетворюються на впливову силу у різних сферах життєдіяльності спільноти. ТНО / МНПО

• перетворюються на потужну економічну силу (через них надходить більше коштів для міжнародної допомоги розвитку, ніж через усю систему ООН, за виключенням Світового банку та МВФ),

• можуть заміщувати державні органи у наданні цілої низки послуг (наприклад, у сфері охорони здоров'я або освіти),

• можуть суттєво впливати на поведінку держав та міждержавних об'єднань,

• впливати на процеси ухвалення політичних рішень, на розробку та здійснення політики відповідно до власних програмних цілей тощо.

Індивіди як актори МІВ

Роль індивідуалізованого політичного актора, який активно залучається до світових політичних процесів, наприклад, як “громадянин світу”.

Приклади

Тед Тернер виділив 1 млрд. доларів США Організації Об’єднаних Націй і цим практично підірвав зусилля одного з найбільших боржників цієї організації – самих США – пов’язати питання сплати внеску з реформуванням ООН за їх моделлю

Мережу руху за заборону протипіхотних мін було створено за ініціативи Джоді Уільямс для боротьби за законодавчу заборону застосування протипіхотних мін на міжнародному рівні. Мережі вдалося організувати ефективну лобістську кампанію одночасно на національному та міжнародному рівнях, залучаючи різноманітні громадські організації, і подолати супротив США, які протидіяли ухваленню даного законопроекту

Внаслідок науково-технологічної та інформаційної революцій формується глобальне інформаційне середовище.

До глобального інформаційного середовища переносяться найважливіші складові політичної, економічної, соціальної та культурної діяльності, для якої кордони держав вже не є перешкодою і яка може відбуватися у міжнародному масштабі Глобальна мережа Інтернет перетворюється на геополітичну комунікацію, а інформація в Інтернеті – на стратегічний ресурс, що не має територіально-державної організації. Внаслідок науково-технологічної та інформаційної революцій виникло глобальне мережеве суспільство. Особливо високими темпами розвиваються соціальні мережі (наприклад, Фейсбук, Твіттер та інші), де формується нова мережева ідеологія і опозиція «світовому уряду» і державним інститутам. Лідером в глобальному інформаційному просторі стали не традиційні ЗМІ, а мережевий проект. Нова доба в сучасній геополітиці - доба панування віртуальних технологій в боротьбі за простір. Інформаційна революція принесла в сферу геополітики новий, віртуальний вимір простору, змусивши переосмислити всі норми і правила геополітичного протиборства

Інформаційний простір в своєму розвитку досягнув такого якісного рівня, який дозволяє розглядати його поряд з традиційними географічно детермінованими геополітичними просторами як вид життєвого простору, що впливає на стан і зміни соціально-політичного життя.

Наслідки формування глобального електронного середовища

• Економічна сфера - Інформаційна економіка (інформаційна індустрія, електронна комерція та електронний бізнес, електронний маркетинг, електронні розрахунки, віртуальні підприємства, віртуальні компанії, віртуальні офіси тощо). Інформаційна економіка – форма економічної діяльності, в якій переважає господарська діяльність у сфері інформаційних послуг, їх виробництва та обміну, де основними ресурсами є інформація та знання.

• Політична сфера – інформаційна політика, електронна держава, електронна демократія тощо. Міжнародна інформаційна політика — узгоджена стратегія міжнародного співробітництва на багатосторонній основі в галузі інформації та комунікації , інших сферах міжнародних відносин, складовим компонентом яких виступає глобалізація комунікації

• Безпекова сфера – інформаційна безпека, нові типи і форми конфліктів, інформаційні війни, інформаційно-психологічні операції, інформаційні озброєння, асиметричні конфлікти тощо. Міжнародна інформаційна безпека» - взаємодія акторів міжнародних відносин з операцій підтримання сталого миру на основі захисту міжнародної інфосфери, глобальної інфраструктури та суспільної свідомості світової спільноти від реальних і потенційних інформаційних загроз; як стан міжнародних відносин, що виключає порушення міжнародної стабільності і створення загрози для безпеки держав і світового співтовариства в інформаційному просторі;

У зовнішній політиці з'являються нові напрями, а в дипломатичній діяльності - нові завдання, пов'язані із забезпеченням інтересів держави в інформаційній сфері, та нові інструменти - віртуальна дипломатія, медіадипломатія, методи “м'якого” впливу тощо; Трансформація понять “суверенітет” та “територія”.

Глобальне інформаційне суспільство - 1. нове планетарне співтовариство, засноване на інформації (знаннях, інтелектуальних ресурсах), нова політична, соціально-економічна і технологічна система в еволюції цивілізації; 2. цивілізація, в основі розвитку та існування якої лежить особлива матеріальна субстанція з умовною назвою "інформація", що взаємодіє як з духовним, так і матеріальним світом людини.