43. Охарактеризуйте методи протидії загрозам для міжнародної інформаційної безпеки.

Міжнародна інформаційна безпека- явище захищеності стратегічно важливих внутрішніх та зовнішніх інтересів країн, при якому запобігається нанесення шкоди через: неповноту, невчасність та невірогідність інформації, що використовується; негативний інформаційний вплив; негативні наслідки застосування інформаційних технологій; несанкціоноване розповсюдження, використання і порушення цілісності, конфіденційності та доступності інформації.

До методів протидії інформаційним загрозам відносять:

• створення абсолютної системи захисту країни-інфолідера проти будь-якого виду наступальних інформаційних озброєнь, що зумовлює об’єктивні переваги в потенційній інформаційній війні, змушує інші країни шукати альянсу у військово-інформаційних діях з країною-інфолідером. При цьому може бути використано систему жорсткого контролю над інформаційними озброєннями супротивника на підставі потенційних міжнародних документів з інформаційної безпеки

• створення значної переваги держави-потенційного ініціатора інформаційної війни в наступальних видах озброєнь, у знешкодженні систем захисту держави-противника засобами інформаційного впливу, координація дій із союзними державами з використаннями визначених засобів інформаційної зброї для ідентифікації будь-яких джерел і типів інформаційних загроз.

• наявність кількох країн-інфолідерів та потенційного протиборства між ними, визначення фактору стримування експансії інформаційних загроз, забезпечення в перспективі домінування однієї з держав у сфері міжнародної інформаційної безпеки з можливостями значного впливу на глобальну інфосферу та переважного права вирішення проблем глобального світопорядку

• всі конфліктуючі сторони використовують транспарентність інформації для формування ситуативних альянсів, для досягнення переваг локальних рішень, які спроможні заблокувати технологічне лідерство, для використання можливостей інфоінфраструктури на окремих територіях з метою організації внутрішнього конфлікту між опозиційними силами (політичні, сепаратистські, міжнаціональні конфлікти) для проведення міжнародних антитерористичних інформаційних операцій.

• протиборство світової спільноти та міжнародної організованої злочинності (терористичних угруповань), здатної контролювати перебіг політичних, економічних, суспільних і, зрештою, цивілізаційних процесів. Можливість такої моделі передбачена в аналітичному дослідженні Національної ради розвідки США, яка є найбільш песимістичним сценарієм майбутнього світової спільноти.

44. Проаналізуйте особливості використання методів «м’якої сили» / «розумної сили» для досягнення геостратегічних переваг на міжнародній арені. Наведіть приклади з практики інформаційного протиборства

«М’яка сила» тлумачиться як політика, спрямована на досягнення переваг внаслідок використання інформаційно-психологічних впливів дипломатичного, політично-пропагандистського та суспільно-культурного характеру;

• Теорія «м’якої сили» вперше на науково-теоретичному рівні була сформульована Дж.Наєм задля підтримки позитивного іміджу держави в міжнародних відносинах і просування найбільш значимих досягнень американської культури і соціальної політики.

• ідея про абсолютну перевагу США не лише за показниками військової сили та економічної потуги, а й за параметрами інформаційно-психологічного впливу на міжнародні відносини, тобто ідею «м’якої сили».

• до «м’якої сили» віднесено політичну ідеологію, суспільні цінності, зовнішню політику. Перші два компоненти «м’якої сили» тлумачаться як історична спадщина нації, третій – характеризується як суб’єктивний чинник, привнесений політичним керівництвом.

• «м’яка сила» – це не тільки власне вплив, а й «привабливість», оскільки потенціалом «м’якої сили» у світовій політиці виступає те, що «надихає і приваблює» і дозволяє досягати бажаного результату.

Теорія «інформаційної парасолі»

• представлено у дослідженні Дж.Ная та У.Оуенса «Головна сила Америки – її інформаційні можливості» (1996 р.)

• стверджується домінуюча роль США в інформаційній революції, тобто у використанні надважливих засобів комунікації та інформаційних технологій (супутникового спостереження, прямого мовлення, швидкісних комп’ютерів, унікальних можливостей в інтегруванні складних інформаційних систем), у політиці стримування й нейтралізації традиційних воєнних загроз та нових видів озброєнь.

• саме наявність інформаційних переваг зумовлює інтелектуальний зв’язок між зовнішньою політикою США та їх військовим потенціалом, збереження світового лідерства за допомогою нових засобів впливу та закріплення домінуючої ролі в альянсах і тимчасових коаліціях.

«Розумна сила» визначається як оптимальне поєднання елементів «м’якої» та «жорсткої» сили у міжнародних відносинах, що передбачає стратегічне використання дипломатії, переконання, розбудову потенціалу та проекцію сили і впливу у спосіб, який є найбільш ефективним з погляду політичної і соціальної легітимності;

• Теорія «розумної сили» запропонована Дж.Наєм та Р.Армітіджем у доповіді «Більш розумна, більш безпечна Америка»

• розглядається як еволюція концепту «м’якої» сили, що передбачає раціональний розподіл наявних ресурсів між категоріями «жорсткої» і «м’якої» сили і може зумовити суттєві зміни міжнародного співробітництва у сфері інформаційної безпеки.

• розширює сферу застосування концепції «розумної сили» задля обстоювання національних інтересів США на міжнародній арені, повернення Америці статусу інтелектуального лідера та підтримання іміджу й репутації США на засадах ідеї «глобального добробуту»