37. Проаналізуйте політичні, правові та технологічні чинники міжнародної інформаційної безпеки.

 

Інформаційна безпека — це стан захищеності суспіль­ства, держави, особистості, стан захищеності інформаційних ресурсів, які забезпечують прогресивний розвиток життєво важливих сфер суспільства.

• Чинники:

• Науково-технологічний та інформаційно-комунікаційний розвиток

• Глобалізація

• Геополітичні трансформації

• Економічний розвиток

• Нові види війн та конфлікти

• Тероризм та протиправна діяльність

• Соціальні зрушення

• Трансформація правової сфери

• В інформаційному праві (правовий чинник) міжнародна інформаційна безпека — це одна із сторін розгляду інформаційних відносин у межах інформаційного законодавства з позицій захисту життєво важливих інтересів особистості, суспільства, держави та акцентування уваги на загрозах цим інтересам і на механізмах усунення або запобігання таким загрозам правовими методами.

• У політичній сфері інформаційна безпека стосується всіх елементів політичної структури держави та суспільства: структур підготовки та прийняття політичних рішень, структур управління місцевої та регіональної влади, структур виборчих систем, інформаційно-телекомунікаційних урядових систем спеціального призначення.

• Визнання проблеми інформаційної безпеки на міжнародному рівні обумовлюється такими чинниками, як:

• у більшості індустріально розвинутих країн проводяться дослідження і розробки нової інформаційної зброї, що дозволяє здійснювати безпосередній контроль над інформаційними ресурсами потенційного противника, а за необхідності прямо впливати на них.

• За даними аналітичних центрів США, розробки такої зброї ведуться в 120 країнах світу: для порівняння розробки в галузі ядерної зброї проводяться у 20 країнах;

• в деяких країнах завершено розробку засобів інформаційного протиборства (війни) з можливим противником як в умовах воєнних конфліктів різної інтенсивності, так і в мирний час на стратегічному, оперативному, тактичному рівнях та в польових умовах з метою захисту національної інфосфери від агресії і несанкціонованого втручання;

• в розвинутих країнах концепція інформаційної війни є складовою воєнної доктрини, що обумовлює спеціальну підготовку особового складу і окремих підрозділів для проведення інформаційних операцій;

• практика міжнародних, регіональних та етнічних конфліктів виявила унікальність застосування інформаційної зброї для впливу на міжнародне співтовариство та для боротьби за геополітичні інтереси

38. Охарактеризуйте базові поняття міжнародної інформаційної безпеки. Наведіть приклади з практики інформаційного протиборства.

«Міжнародна інформаційна безпека» – 1) взаємодія акторів міжнародних відносин з операцій підтримання сталого миру на основі захисту міжнародної інфосфери, глобальної інфраструктури та суспільної свідомості світової спільноти від реальних і потенційних інформаційних загроз; 2) як стан міжнародних відносин, що виключає порушення міжнародної стабільності і створення загрози для безпеки держав і світового співтовариства в інформаційному просторі;

«Загрози для міжнародної інформаційної безпеки» – інформаційно-технологічні, інформаційно-комунікаційні, інформаційно-психологічні чинники, що створюють небезпеку для інтересів акторів міжнародних відносин у світовому інформаційному просторі і реалізуються через порушення інфраструктури, вільного обігу інформації, неправомірність використання інформації;

«Інформаційні озброєння» - комплекс технічних та інших заходів, методів і технологій, спрямованих на встановлення контролю над інформаційними структурами потенційного противника, втручання у роботу його систем управління, інформаційних мереж та комунікацій з метою руйнування або модифікації даних, дезінформації, поширення інформації спеціального призначення у системах формування громадської думки і прийняття рішень, а також як сукупність засобів впливу на свідомість і психологічний стан політичних і військових структур, спецслужб та населення для протидії можливим інформаційним впливам іншої сторони;

«Жорстка сила» - діяльність акторів міжнародних відносин, спрямована на досягнення поставленої мети шляхом впливу на інших акторів через примус і нав’язування власних інтересів за допомогою економічної та військової сили, зокрема, з використанням високих технологій;

«М’яка сила» – політика, спрямована на досягнення переваг внаслідок використання інформаційно-психологічних впливів дипломатичного, політично-пропагандистського та суспільно-культурного характеру;

«Розумна сила» - оптимальне поєднання елементів «м’якої» та «жорсткої» сили у міжнародних відносинах, що передбачає стратегічне використання дипломатії, переконання, розбудову потенціалу та проекцію сили і впливу у спосіб, який є найбільш ефективним з погляду політичної і соціальної легітимності;

«Міжнародні / спеціальні інформаційні операції» - форма міждержавного протиборства, яка реалізується з використанням інформаційного впливу на системи управління різного призначення інших держав, а також на політичну владу і суспільство в цілому, на інфраструктуру і засоби масової комунікації для досягнення переваг з одночасним захистом національної інфосфери від аналогічних дій;

«Міжнародний інформаційний тероризм» – використання телекомунікаційних та інформаційних систем і ресурсів і вплив на такі системи і ресурси в міжнародному інформаційному просторі в терористичних цілях;

«Міжнародна інформаційна злочинність» – використання телекомунікаційних та інформаційних систем і ресурсів, вплив на такі системи і ресурси в міжнародному інформаційному просторі у протиправних цілях.

Приклади:

«Ядерна парасоля» США еволюціонувала в «інформаційну парасолю» США, під вплив якоі потрапило багато держав третього світу. Цій політиці намагається певним чином перешкоджати ЄС та Росія, створюючи власні стратегії у галузі інформаційної безпеки

У боротьбі проти світового тероризму США готово застосовувати новітні інформаційні методи боротьби («зброю 6 покоління»), а також видали так званий «Акт патріота», який дозволяє прослуховувати усі розмови на території США та арештовувати за підозрою в тероризмі

  Політика м’якоі і розумноі сили, яка сьогодні скрізь замінила силову політику. Провідні держави світу (США, ЄС, Японія, Китай) активно використовують методи культурної та публічної дипломатії для просування власного бренду держави та поширення впливу

Холодна війна між США і СРСР – яскравий приклад інформаційного та ідеологічного протистояння

39. Охарактеризуйте теорії міжнародної інформаційної безпеки. Наведіть приклади з практики інформаційного протиборства (теорії «м’якої сили», «розумної сили», «інформаційної парасолі», «інформаційних озброєнь», «інформаційної війни», «мережево-центрованих війн», «превентивної дипломатії»).

Стратегії глобального інформаційного протиборства лежать в основі аналітичних розробок дослідницьких інституцій різних країн, метою яких є саме забезпечення інформаційного лідерства у сфері міжнародної безпеки. За результатами досліджень аналітики виділяють такі теорії глобальної інформаційної безпеки:

«Інформаційна парасоля»

• представлено у дослідженні Дж.Ная та У.Оуенса «Головна сила Америки – її інформаційні можливості» (1996 р.)

• стверджується домінуюча роль США в інформаційній революції, тобто у використанні надважливих засобів комунікації та інформаційних технологій (супутникового спостереження, прямого мовлення, швидкісних комп’ютерів, унікальних можливостей в інтегруванні складних інформаційних систем), у політиці стримування й нейтралізації традиційних воєнних загроз та нових видів озброєнь.

• саме наявність інформаційних переваг зумовлює інтелектуальний зв’язок між зовнішньою політикою США та їх військовим потенціалом, збереження світового лідерства за допомогою нових засобів впливу та закріплення домінуючої ролі в альянсах і тимчасових коаліціях.

Теорія «превентивної дипломатії».

Доктрина представлена у 1992 році Генеральним секретарем ООН Б.Бутросом-Галі у доповіді «Порядок денний для миру» (нова система глобальної безпеки), яка містила нове тлумачення миротворчості, підтримання миру і миробудівництва в постконфліктний період як першоджерела міжнародної інформаційної безпеки.

Заходи, спрямовані на попередження і врегулювання конфліктів на основі інформаційно-аналітичного забезпечення прийняття рішень з проведення переговорного процесу, превентивного розгортання контингентів, створення демілітаризованих зон та відновлення діяльності демократичних інститутів.

Інформаційна складова доктрини передбачає можливість превентивних заходів лише за умови доступу до об’єктивної, наукової, аналітично достовірної інформації

врахування та детального вивчення політичних, економічних і соціальних тенденцій в світі та регіонах, що можуть призвести до кризових ситуацій.

Теорія «м’якої сили»

вперше на науково-теоретичному рівні була сформульована Дж.Наєм задля підтримки позитивного іміджу держави в міжнародних відносинах і просування найбільш значимих досягнень американської культури і соціальної політики.

Це ідея про абсолютну перевагу США не лише за показниками військової сили та економічної потуги, а й за параметрами інформаційно-психологічного впливу на міжнародні відносини, тобто ідею «м’якої сили».

До «м’якої сили» віднесено політичну ідеологію, суспільні цінності, зовнішню політику. Перші два компоненти «м’якої сили» тлумачаться як історична спадщина нації, третій – характеризується як суб’єктивний чинник, привнесений політичним керівництвом.

«м’яка сила» – це не тільки власне вплив, а й «привабливість», оскільки потенціалом «м’якої сили» у світовій політиці виступає те, що «надихає і приваблює» і дозволяє досягати бажаного результату.

Теорія «розумної сили»

запропонована Дж.Наєм та Р.Армітіджем у доповіді «Більш розумна, більш безпечна Америка». Розглядається як еволюція концепту «м’якої» сили, що передбачає раціональний розподіл наявних ресурсів між категоріями «жорсткої» і «м’якої» сили і може зумовити суттєві зміни міжнародного співробітництва у сфері інформаційної безпеки. Розширює сферу застосування концепції «розумної сили» задля обстоювання національних інтересів США на міжнародній арені, повернення Америці статусу інтелектуального лідера та підтримання іміджу й репутації США на засадах ідеї «глобального добробуту»

«Теорію інформаційних озброєнь»

представлено у дослідженні Р.Шафранскі, в якому концептуальні засади інформаційних озброєнь розглядаються у загальному контексті засобів глобального протиборства на інформаційному театрі воєнних дій . Слід поділяти театр воєнних дій на дві складові – традиційний простір і кіберпростір, при чому кіберпростору має надаватися більш вагоме значення. Теорія визначає інформаційне протиборство як новітню форму конфлікту, тобто «мережевої» війни (netwar) або «кібервійни» (cyberwar). Засоби ведення інформаційної війни можуть бути використані, використовувалися і використовуватимуться як проти зовнішніх, так і проти внутрішніх ворогів. Доводить, що чим більш розвиненим є технологічний потенціал держави і чим більшою є її взаємодія з іншими акторами міжнародних відносин, тим більш уразливою може бути держава в інформаційній війні.

Теорія мережево-центрованих війн.

Автори концепції (віце-адмірал ВМС США Артур Себровскі і Джон Гарстка) вважають, що у військовій сфері така війна дозволяє перейти від війни на виснаження до більш швидкоплинною і більш ефективною форми, для якої характерні дві основні характеристики: швидкість управління і принцип самосинхронізації.

Швидкість управління передбачає три аспекти:

1. Війська досягають інформаційної переваги, під якою розуміється не надходження інформації в більшій кількості, а більш висока ступінь усвідомлення і більш глибоке розуміння ситуації на полі бою. У технологічному плані все це передбачає впровадження нових систем управління, стеження, розвідки, контролю, комп'ютерного моделювання.

2. Війська завдяки своїм інформаційним перевагам втілюють в життя принцип масування результатів, а не масування сил.

3. В результаті таких дій противник позбавляється можливості будь-яких дій і впадає в стан шоку.

Принцип самосинхронізації прийшов з теорії складних систем. Відповідно до цієї теорії складні явища і структури найкраще організуються за принципом знизу вгору. Під самосинхронізації розуміється здатність військової структури самоорганізовуватися знизу, а не змінюватися відповідно до вказівок зверху. Організаційна структура частин і підрозділів, форми і методи виконання ними бойових завдань, як очікується, будуть видозмінюватися на свій розсуд, але відповідно до потреб вищого командування.