2.Постінфарктні ускладнення
До ранніх ускладнень ІМ відносяться:* гостра серцева недостатність;*порушення ритму і провідності серця;* рання постінфарктна стенокардія; *рецидив ІМ; *гостра аневризма серця; * розрив міокарда;* фібринозний (епістенокардичний) перикардит;* тромбоемболічні ускладнення;* гострі ерозії та виразки шлунково-кишкового тракту;* ішемічний інсульт (перші 48 год після ТЛТ). Пізні ускладнення ІМ розвиваються в підгострий і постінфарктний період:* хронічна серцева недостатність; * порушення ритму серця;* хронічна аневризма серця;* тромбоз лівого шлуночка;* тромбоендокардіт (у перші 10 діб);* тромбоемболічні ускладнення (ТЕЛА, тромбози глибоких вен);* постінфарктний синдром (синдром Дресслера);* психічні порушення і т.
3. У чому суть коронарографії
Коронарографія - рентгеноконтрастний метод дослідження ішемічної хвороби серця (ІХС), який є найбільш точним та достовірним способом діагностики, дозволяючи точно визначити характер, місце й ступінь звуження коронарної артерії. Цей метод є «золотим стандартом» у діагностиці ІХС та дозволяє вирішити питання про вибір і обсяг проведення надалі таких лікувальних процедур як балонна ангіопластика та коронарне шунтування.Суть маніпуляції полягає в тому, що за допомогою провідника рентген-контрастна речовина подається безпосередньо в просвіт вінцевих артерій, після чого проводять серію рентгенівських знімків, на яких можна буде виявити наявність атеросклеротичних бляшок та ступінь стенозу, міокардіальних містків тощо.
4. Хірургічна тактика обсяг оперативного втручання
що полягає у закритті міжшлуночкового дефекту шляхом ушивання на прокладках або пластики синтетичної латкою . Одномоментно з корекцією дефекту проводиться резекція постінфарктної аневризми. При цьому маніпуляції на краях дефекту здійснюються з порожнини аневризми.
5.Методи хірургічного лікування іхс аорто-коронарне шунтування
Балонна ангіопластика процедура, яка допомагає розкрити закупорені або звужені судини . Ангіопластика не відноситься до хірургічних процедур . Вона проводиться через сантиметровий розріз на шкірі або прокол артерії. Запроваджуваний катетер містить на кінці балон. Досягаючи місця закупорки судини , балон роздувається і відновлює нормальний кровотік
Імплантація внутрішньої грудної артерії в міокард відноситься до методів «непрямої» реваскуляризації. Розрізняють імплантацію шлунково-чепцевої, селезінкової, міжреберної артерій; імплантацію венозного аутотрансплантату, анастомозованого з аортою, а також внутрішньої грудної артерії із супутньою веною
Аорто-коронарне шунтування відноситься до методів прямої реваскуляризації міокарда . Шунт – це обхідний шлях. Паралельно звуженому сегменту судини підшивається відрізок здорової судини, який беруть з іншої, менш важливої, ділянки тіла. Це об’ємна операція, яка пов’язана з певним ризиком і потребує тривалого відновного (реабілітаційного) періоду. Альтернативою коронарному шунтуванню є стентування коронарних судин – практично безкровна операція, ризик якої в декілька разів менший і яка не потребує тривалого відновлювального періоду
Задача 5
Артеріальна емболія. Діагноз: Гострий інфаркт міокарда, ускладнений гострою артеріальною непрохідністю артерій передпліччя.
Частинки тромбів що утворилися в серці внаслідок інфаркту міокарда.
УЗД (доплерограія), ангіографія
Антикоагулянти прямої дії, тромболізис (урокіназа 5-10тис ОД), тромбектомія, черезшкріна трнслюмінальна балонна ангіопластика, ендоваскулярне встановлення стента, і протеза.
Аспірин (160-325мг)
Задача 15
Пухлина стравоходу. Доброякісна пухлина стравоходу (поліп)
Контрастна рентгенографія
Аналізувати скарги, дані анамнезу, результати рентгенологічного, і ендоскопічного дослідження, дослідження на онкомаркери, біопсія утвору з патоморфологічним дослідженням.
Ахалазія кардії, діафрагмальна грижа, дивертикул стравоходу, рубцевий стеноз стравоходу
Тільки хірургічне: при поілпах невеликих розмірів можливе виконання поліпектомії, при інтрамуральних пухлинах проводять органозбергіаючу опреацію, додатково проводять хіміо- променеву терапію.
Задача №12
Рак щитоподібної залози( ІІб стадія)
1-ЗАК 2- біопсія вузла
3- визначення рівня кальцитоніну, тиреоглобуліну,Т3,Т4 4- сцинтиграфія щитовидної залози
5-КТ 6-МРТ
виконання субтотальної тиреїдектомії (видалення правої частки та перешийка щитоподібної залози), після операції проходження курсу лікування радіоактивним йодом I-131 (від 50 до150 мкл) та прийом тироксину
для визначення ступеня збільшення щитопобідної залози найчастіше використовують візуальний критерій, за яким виділяють
1-Нульовий ступінь означає, що залоза має нормальні розміри.
2-При першій ступені збільшення щитовидної залози орган виглядає нормальним, і лише коли пацієнт ковтає, лікар може помітити збільшення. На дотик нічого не визначається.
3-При другому ступені при ковтанні злегка помітні долі щитовидної залози, також вони добре промацуються. Контури шиї при цьому не змінена
4-Третя ступінь збільшення помітна неозброєним оком - шия потовщується, а залоза добре видна.
5-Четверта ступінь характеризується тим, що щитовидна залоза збільшена сильно, і контури шиї помітно змінені. Обриси щитовидної залози видно на поверхні шиї.
6-При п'ятому ступені щитовидна залоза досягає дуже великих розмірів. Вона здавлює трахею і стравохід, заважає людині дихати і ковтати. У пацієнта може змінитися або зникнути голос.
можливі ускладнення
порушення голосу -зниження рівня кальцію крові
шкірна гематома -нагноєння післяопераційної рани -післяопераційний гіпотиреоз
Задача 6.
1)Краш-синдром
2)Патогенез краш-синдрому пов'язаний з масивним поступленням в кровотік із місця стиснення і/або розчавлення тканин міоглобіну,гістаміну,серотоніну,оліго-і поліпептидів,К,що обумовлює розвиток поліорганної патології.Патогенез краш-синдрому складається з 3-х компонентів:больове подразнення ,травматична токсемія,масивна плазмо травма.Травматична токсемія настає в результаті всмоктування токсичний речовин із розчавлених мязів.Цикрулюючий в плазмі вільний міоглобін при кислій реакції сечі в нирках пошкоджує і закупорює ниркові канальні,виникає ГНН та ГПН.Плазмовтрата веде до згущення крові і розвитку тромбозу дрібних судин.
3.ЗАК,ЗАС,БАК(креатинін,сечовина,електроліти,трансамінази,глюкоза),рівень міоглобіну в сечі,УЗД нирок,коагулограма,рентген органів грудної та черевної порожнини,консультації спеціалістів за небхідності
4.ранні:пневмоторакс,гемоторакс,підшкірна,медіастинальна емфізема,флотуючі переломи ребер,травматичний шок,асфіксія;пізні:посттравматична пневмонія,плеврит,нагнійні захворювання легень та плеври
5. Перша лікарська допомога полягає в корекції або проведенні маніпуляцій ,невиконаних на першому етапі , та налагодженні інфузійної терапії(незалежно від показників гемодинаміки ) . Для інфузії бажані декстран[ мол . маса 30 000-40 000 ] , 5% розчин глюкози і 4% розчин натрію гідрокарбонату . Консервативне лікування.Терапія СДР комплексна . Її особливості залежать від періоду захворювання. Однак можна виділити загальні принципи консервативного лікування. • Інфузійна терапія з вливанням свіжозамороженої плазми до 1 л / добу,декстрану [ мол.масса 30 000-40 000 ] , детоксикаційних засобів ( натріюгідрокарбонат , натрію ацетат + натрію хлорид) . Плазмаферез з витяганням за одну процедуру до 1,5 л плазми. • Гіпербарооксігенотерапія для зменшення гіпоксії периферичних тканин. • Раннє накладення артеріовенозного шунта , гемодіаліз , гемофільтрація -в період гострої ниркової недостатності щодня. • Сорбційна терапія — повідон всередину , місцево після операцій — вугільна тканина АУГ -М • Найсуворіше дотримання асептики і антисептики. • Дієтичний режим — обмеження води і виключення фруктів в період гострої ниркової недостатності. Конкретне лікування кожного хворого залежить від етапу надання допомоги та клінічного періоду синдрому тривалого роздавлювання .
Задача 7
1.Абдомінальний ішемічний синдром(Гостра вісцеральна ішемія)
2.Діагностика:ультразвукове дуплесне сканування,рентгенконтрасна ангіографія,спіральна кт-ангіографія, лапароскопія.
диф діагностика:хв. Крона,внутрішньочеревні гнійні захворювання(апендицит, нагноєння кіст, дивертикул), аднексит,перитоніт,кишкова непрохідність,
псевдоабдомінальний синдром
3.Етіологія: етіології АІС слід виділити 3 групи причин оклюзії:
*позасудинну компресію;(зумовлюється серединною дугоподібною зв'язкою діафрагми,
м'язовими волокнами медіальної ніжки діафрагми, рубцевими зрощеннями та процесами, локалізованими в черевній порожнині)
*внутрішньосудинну оклюзію(Внутрішньосудинний стеноз та оклюзія віцеральних артерій найчастіше спричинюється
атеросклерозом та неспецифічним аортоартереїтом)
*рідкісні причини оклюзії вісцеральних артерій.
4.Лікувальна тактика:За тяжкого перебігу та розвитку ускладнень призначають операцію. Виконують резекцію ураженої ділянки,
а також ангіопластику та артеральні реконструктивні операції в спеціалізованих судинних відділеннях.
Лікування у разі легкого та середньої тяжкості перебігу проводять у гастроентерологічному або терапевтичному стаціонарі
та амбулаторно. Пацієнтів із тяжкими формами та ускладненнями госпіталізують у хірургічний стаціонар.
5.Профілактика: дотримання дієти(Максимальне щадіння органів травлення з метою запобігання функціональній
напрузі мезентеріального кровообігу та посиленню ішемії), вживання вітамінів групи в, ВЖИВАННЯ ФЕРМЕНТНИХ ПРЕПАРАТІВ тощо
Задача 13
1. Згідно об’єктивного стану хворого ,ЧД-30,ЧСС-120,перкуторно –високий тимпаніт, та послаблене голосове тремтіння зліва можна поставити діагноз Спонтанний лівобічний пневмоторакс.
2.Рентгенографія органів грудної клітки. Пневмоторакс на рентгенограмі виявляється просвітленням з відсутністю легеневого малюнка, викликаного скупченням повітря у плевральній порожнині.
3. Основні симптоми пневмотораксу вимагають диференціальної діагностики з міжреберної невралгією, інфарктом міокарда, пневмонією, плеврит, тромбоемболією легеневої артерії. Однак виконання рентгенографії грудної клітки у двох проекціях, як правило, дозволяє остаточно встановити діагноз пневмотораксу. Виключити перераховані вище захворювання допомагають правильно зібрані скарги і анамнез, коректна інтерпретація даних об'єктивного дослідження і результатів лабораторно-інструментальних досліджень (ЕКГ, ЕХО-кардіографії, ангіо-КТ)