2.2 Формування облікової політики підприємства

Відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» підприємства організують ведення бухгалтерського обліку на засадах прийнятої облікової політики.

Облікова політика – сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності.

Облікову політику підприємство визначає самостійно і відображає її в наказі “Про організацію бухгалтерського обліку і облікову політику підприємства”. Ступінь самостійності вибору облікової політики обмежений державною регламентацією бухгалтерського обліку.

Наказ є документом внутрішнього користування, який складається і підписується першою та другою особою підприємства (формує облікову політику головний бухгалтер та затверджує керівник підприємства).

Після затвердження наказу про облікову політику він набуває статусу юридичного документа. Порушення встановлених обліковою політикою правил ведення бухгалтерського обліку розглядається як невірне його ведення.

Формуючі облікову політику, необхідно керуватися основними принципами бухгалтерського обліку.

При виборі облікової політики необхідно враховувати наступні чинники: - організаційно-правова форма підприємства;

19

• форма власності; вид економічної діяльності;

• розміри підприємства;

• стратегія фінансово-економічного розвитку;

• рівень технічної оснащеності; стан законодавства тощо.

Зокрема, у наказі про облікову політику визначаються:

• відомості про підприємство: дата реєстрації, форма власності, наявність необхідних патентів, ліцензій;

• організація ведення бухгалтерського обліку: відповідальні особи,

організація документообігу та інвентаризації;

• опис форми ведення бухгалтерського обліку, системи облікових регістрів, технології обробки інформації;

• визначення концептуальних облікових принципів;

• визначення методів і порядку ведення обліку відповідно до вимог національних стандартів бухгалтерського обліку (методи оцінки, переоцінки,

терміни корисного використання, амортизації, порядок обліку витрат,

формування резервів тощо);

• організація ведення управлінського обліку;

• організація ведення податкового обліку;

• організація складання фінансової звітності;

• відповідальність керівника (власника) і головного бухгалтера підприємства.

Складовою частиною облікової політики є перелік документів, що відображають організацію облікової діяльності підприємства, у числі яких:

• робочий план рахунків бухгалтерського обліку;

• графік документообігу;

• склад інвентаризаційної комісії.

Вірно розроблена облікова політика забезпечує:

• повноту відображення в обліку всіх фактів господарської діяльності;

• раціональне ведення бухгалтерського обліку.

20

Облікова політика, зазвичай, є стабільною протягом декількох років

(принцип послідовності). Внесення змін в облікову політику протягом поточного року не допускається. Зміна облікової політики можлива у випадках,

передбачених стандартами бухгалтерського обліку, зокрема у разі:

• зміни законодавства або нормативних положень;

• розробки та застосування підприємством нових способів ведення бухгалтерського обліку;

• суттєвих змін в умовах діяльності чи структурі підприємства.

Зміна облікової політики має бути обґрунтована і відображена у річній фінансовій звітності (пояснювальна записка до фінансового звіту).