2.Обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

В сучасних умовах завдання забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні безпосередньо пов'язане з результатами соціально-економічних перетворень, побудовою правової демократичної держави, розвитком громадянського суспільства, не може бути вирішене без механізму страхування та спільних зусиль держави і суспільства, без підтримки та участі широких верств населення в реалізації обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.

Законом України „Про страхування" страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів включено до переліку обов'язкових видів. На підставі цього Кабінет Міністрів України прийняв рішення про запровадження з 1 січня 1997 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів та утворення Моторно (транспортного) страхового бюро України, яке на сьогодні об'єднує біля 80 страхових компаній.

У 2004 році Верховною Радою України було нарешті прийнято довгоочікуваний Закон України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 3 червня 2004 року № 1741-IV. Крім нього, засади організації та експлуатації автомобільного транспорту викладені у Кодексі України про адміністративні правопорушення, Законах України „Про міліцію”, „Про транспорт", „Про підприємництво" від 7 лютого 1991 року, „Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року та „Про дорожній рух", з доповненнями та змінами від 7 лютого 2002 року та іншими нормативно-правовими актами. У цих актах визначається, що автомобільний транспорт є підгалуззю транспортної сфери і покликаний задовольняти потреби населення в перевезенні вантажів та пасажирів на основі тарифів, сплата яких стимулює розвиток автомобільного транспорту на основі ліцензування послуг з перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом. Ліцензії видає Державний Департамент автомобільного транспорту. Умови виконання міжнародних автомобільних перевезень регламентуються двосторонніми міжурядовими договорами. Урядом України за поданням Міністерства транспорту України укладено міжурядові договори про міжнародне автомобільне сполучення з державами-членами ЄС.

Базою для розроблення зазначених договорів були міжнародні Конвенції та Угоди, підготовлені у рамках Комітету з внутрішнього транспорту Європейської економічної комісії ООН.

Маршрутна мережа міжнародних автобусних перевезень пасажирів нараховує більш як 180 маршрутів і забезпечує стале сполучення України з 14 країнами Європи.

Україна приєдналась до міжнародних конвенцій, угод і протоколів так званого блоку „Дорожній рух", а саме:

• Конвенції про шляховий рух від 8 листопада 1968 року;

• Конвенції про дорожні знаки і сигнали від 8 листопада 1968 року;

• Європейської Угоди, що доповнює Конвенцію про дорожній рух від 7 червня 1979 року;

• Європейської Угоди, що доповнює Конвенцію про дорожні знаки і сигнали від 3 серпня 1979 року; Протоколу про розмітку доріг від 1 березня 1968 року до Європейської Угоди 1971 року, що доповнює Конвенцію про дорожні знаки і сигнали від 1 березня 1973 року;

• угоди з блоку „Дорожні транспортні засоби", а саме Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів, від 20 березня 1958 року з поправками, внесеними 16 жовтня 1995 року;

• до однієї угоди з блоку „Перевезення небезпечних вантажів" — Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ) від 30 вересня 1957 року;

• 2 міжнародних конвенцій з блоку „Поліпшення перетину кордону" — Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП) від 14 листопада 1975 року; Митної конвенції, що стосується контейнерів, від 2 грудня 1972 року Європейської угоди про міжнародні автомагістралі від 15 листопада 1975 року.

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та захисту майнових інтересів страхувальників.

Суб'єктами цього обов'язкового страхування є страхувальники, страховики, особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України та потерпілі.

Об'єктом обов'язкового страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Розміри індивідуальних страхових платежів (внесків, премій) встановлюються страховиками самостійно шляхом добутку базового платежу та відповідних коригуючих коефіцієнтів.

Базовий платіж та коригуючі коефіцієнти розраховуються МТСБУ актуарним методом на основі статистичних даних та рівня збитковості даного виду страхування в цілому по галузі за останній розрахунковий період, який становить не менш як один рік.

Для заохочення безаварійної експлуатації транспортних засобів, при укладанні договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності більше, ніж на півроку, страховики мають право застосовувати коефіцієнт страхових тарифів залежно від наявності чи відсутності страхових випадків з вини осіб, відповідальність яких застрахована, в період дії попередніх договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, який розраховується кожним із страховиків з урахуванням положень Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

При укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальнику присвоюється клас в залежності від частоти страхових випадків, які виникли з вини особи, відповідальність якої застрахована.

Залежно від кількості страхових випадків, які виникли у період дії попередніх договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності при укладанні такого договору на новий строк, застосовується підвищуючий коефіцієнт страхового тарифу з присвоєнням більш низького класу, чи з урахуванням безаварійної експлуатації транспортного засобу та при відсутності страхових випадків, які виникли з вини страхувальника — понижуючий коефіцієнт з присвоєнням більш високого класу.

Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25,5 тис. грн. на одного потерпілого.

У разі, коли загальний розмір шкоди за одним страховим випадком перевищує п'ятикратний ліміт відповідальності страховика, відшкодування кожному потерпілому пропорційно зменшується.

Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51 тис. грн. на одного потерпілого.

Зазначені страхові відшкодування виплачуються по кожному страховому випадку, що настав протягом періоду дії відповідного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності в межах ліміту відповідальності страховика. При цьому розміри зазначених лімітів мають переглядатися Держфінпослуг відповідно до рівня інфляції та індексу споживчих цін.

Відповідно до Закону України „Про обов'язкове страхування Цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" укладаються такі види договорів обов'язкового страхування Цивільно-правової відповідальності:

— внутрішній договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, який діє виключно на території України;

— договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, який діє на території країн, зазначених у яких договорах. Договори міжнародного страхування, які діють на території країн-членів міжнародної системи автомобільного страхування „Зелена карта", посвідчуються відповідним уніфікованим сертифікатом „Зелена карта", що визнається і діє в цих країнах. Під час в'їзду на територію України власник транспортного засобу, чи зареєстрований в іншій країні, зобов'язаний мати на весь термін перебування такого транспортного засобу на території сертифікат міжнародного автомобільного страхування.