2. Суспільно-політичне, соціально-економічне, культурне та релігійне життя Суцільна колективізація

Грудень 1927 p. — XV з'їзд ВКП(б) взяв курс на кооперування села. Приводом для цього стала хлібо­заготівельна криза 1927-1928 pp.

Колективізація — примусова система заходів, спрямована на перетворення одноосібних селянських господарств у великі ко­лективні й радянські господарства (колгоспи і радгоспи).

Завдання колективізації:

• налагодження каналу перекачування коштів із села до міста на потреби індустріалізації;

• забезпечення населення країни дешевими продук­тами харчування та сировиною;

• перетворення не контрольованих державою індивідуальних селянських господарств на велике виробництво, повністю підконтрольне партійно-державному керівництву;

• ліквідація дрібнотоварного селянського укла­ду, який, на думку більшовиків, був джерелом капіталізму на селі, а отже, ліквідація куркуль­ства як класу.

Хід колективізації .

Січень 1928 р. — рішення політбюро ЦК ВКП(б) про примусове вилучення в селянства зернових надлишків та необхідність форсованої колек­тивізації.

1928 р. — створення першої машинно-тракторної станції (МТС) в Україні. Основне завдання МТС — виробничо-технічне обслуговування колгоспів і рад­госпів, посилення впливу держави на село.

Листопад 1929 р. — курс на суцільну колек­тивізацію села. Пленум ЦК ВКП(б) заслухав до­повідь першого секретаря ЦК КП(б)У С. Косіора «Про сільське господарство України й про роботу на селі», в якій зазначалося, що Україна повинна у найкоротший строк впровадити колективізацію й пока­зати приклад іншим республікам (колективізація в Україні мала завершитися восени 1931 р. або на­весні 1932 p.).

Лютий 1930 р. — лист-директива С. Косіора місцевим партійним організаціям, у якому стави­лося завдання колективізувати степ за час весняної посівної кампанії, а всю Україну — до осені 1930 p., що призвело до застосування насильницьких ме­тодів колективізації (до 1 березня 1930 р. було при­мусово колективізовано 62,8 % селянських госпо­дарств).

Осінь 1929 — весна 1930 р. — хвиля селянських виступів та повстань.

Березень 1930 р. — політична на­пруженість комунізації, усуспільнення всього майна, худоби, птиці різко зростає. У цій ситуації Сталін визнав за доцільне відступи­ти, публічно назвавши насадження комун з відчуженням приса­дибної ділянки "перегином" і поклав відповідальність за це на місцеві власті. Відтак артіль перестала вважатися проміжною формою на шляху до комуни і стала синонімом терміна "кол­госп". Було оголошено, що колективізація - справа добровільна. Вийшла стаття Й. Сталіна «Запаморо­чення від успіхів », у якій він виступив проти надмірно­стей у колгоспному будівництві, звинувачуючи в них партійні комітети та радянські організації на місцях. Селянам дозволялося виходити з колгоспів. Це був маневр сталінського керівництва, спрямований на заспокоєння селян. Почався масовий вихід селян із колгоспів.

Після цього до осені 1930 р. майже половина колективізова­них селян України вийшла з колгоспів і повернулася до індивіду­ального господарювання. З метою залучення селян до колгоспів наприкінці 1930 р. партійно-державними структурами було змінено тактику. Якщо на початку колективізації головним засобом ви­ступали адміністративний тиск, фізичне залякування і репресії, то тепер на перший план виступав податковий прес. Тим, хто виходив з колгоспу, не повертали худобу і реманент, давали гірші земельні ділянки, податки на індивідуальні господарства збільши­ли в декілька разів. Штучно створений податково-пільговий пе­репад погнав селян у колгоспи. Таким чином до 1932 р. знову вдалося колективізувати 70% господарств. В липні 1935 р. вже 93% селянських господарств республіки входили до колгоспів, яким належало 98% посівних площ.

Осінь 1930 р. — директивний лист ЦК ВКП(б) « Про колективізацію», який закликав найрішучішими методами й темпами завершити цей процес, що призвело до нового етапу колективізації. Повторне об'єднання селян у колгоспи в Україні мало завер­шитися до кінця 1931 р. (до кінця 1932 р. в Україні були об'єднані у колгоспи близько 70 % селянських господарств, що володіли 80 % посівних площ).