Фактори та характеристика чинників, що формують поставу дітей 5 – 6 років

Заблодська Світлана

Науковий керівник: Бондаренко С. В.

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

Постановка проблеми та аналіз публікацій. Формуванню постави дітей дошкільного та молодшого шкільного віку присвячені численні дослідження фахівців фізичної реабілітації [1, 3] та фізичного виховання [4]. Але протягом останніх десятиліть порушення постави залишається серед найбільш поширених нозологій дітей дошкільного віку. Практичну значущість ефективного формування постави можливо розглядати в площині повноцінності фізичного розвитку, функціональності внутрішніх органів, стабільності параметрів розумової та фізичної працездатності та врешті-решт естетичного чинника, що зумовлює зовнішній вигляд людини.

Сучасний стан розв’язання проблеми формування постави дітей можна вважати незадовільним та далеким від вирішення, оскільки кількість функціональних порушень та захворювань постави має стійку тенденцію до збільшення з кожним роком. Кількість дітей з порушенням постави в Україні за останні 20 років збільшилась в два рази і складає за даними різних досліджень, від 60 до 80%, тобто, в середньому, три дитини з п’яти мають видимі деформації опорно-рухового апарату, що, в сою чергу, призводить до збільшення патології не тільки рухового апарату, але й основних органів і систем (серцево-судинна, травна, дихальна та ін.) [2].

На складність та поліфакторність даної проблеми вказує також розбіжність у думках фахівців щодо визначення поняття «постава». Від більш простого – «постава» - це положення тіла людини, що невимушено стоїть. До більш складних визначень, що відображають рух наукової думки щодо розуміння явища, яке вивчається, а саме: постава – це навичка чи система певних рухових рефлексів, яка забезпечує в статиці і динаміці правильне положення тіла в просторі [1]. Слід також зазначити, що визначення поняття «постава» залежить від галузі науки, яка її вивчає. Так з точки зору біомеханіки, постава – це спосіб побудови біомеханічної схеми тіла людини у вертикальному положенні, яка визначається комплексом безумовних рефлексів, тобто руховим стереотипом. На нашу думку саме біомеханічний підхід дає можливість далі просунутись у розумінні механізмів, що формують поставу людини. Так згідно біомеханіки постави, руховий стереотип вибудовує з сегментів тіла конструкцію, котра придатна для прямоходіння та вертикального положення. У вертикальному положенні голова, тулуб, таз і ноги розташовуються відносно скелету таким чином, щоб вибудувати стійку конструкцію, що здатна утримувати хитку рівновагу. Така хитка рівновага тіла, що попереджає його падіння має назву скелетний баланс [2]. Оскільки всі рухи людського тіла відбуваються за допомогою м'язів, для яких тривале напруження найбільш стомливе, тіло людини прагне набути такого положення, при якому підтримка скелетної мускулатури була б мінімальною (що й відбувається за рахунок тонічних напружень статичного характеру). Такий стан прямостояння має назву м’язовий баланс вертикальної пози [3].

Крім цього розділяють вікові типи постави. Так А.А. Потапчук та М.Д. Дідур приймаючи до уваги особливості фізіологічного розвитку дітей, виділяють поставу дошкільнят та молодших школярів [5].

Оптимальна постава дошкільнят: тулуб розташований вертикально, грудна клітка симетрична, плечі розвернені, лопатки злегка виступають, живіт видається вперед, намічується поперековий лордоз. Нижні кінцівки вирівняні, кут нахилу тазу – від 22 до 25˚.

Нормальна постава молодшого школяра характеризується наступними ознаками: голова та тулуб розташовані вертикально, плечовий пояс горизонтально, лопатки прижаті до спини. Фізіологічні вигини хребтового стовпа відносно сагітальної площини помірно виражені, остисті відростки розташовані на одній лінії. Вип'ячування живота зменшується, але передня поверхня черевної стінки розташована спереду від грудної клітини, кут нахилу таза збільшується.

Вивчення змісту комплексів вправ показує їх спрямованість на розслаблення та напруження певних м’язових груп. Універсального комплексу фізичних вправ для покращення постави не існує. Суть усіх існуючих методів корекції постави полягає у відновленні м’язового балансу, тобто напружені м'язи необхідно розслабити, а розслабленні м'язи, навпаки, скоротити і, таким чином, відновити нормальну роботу м'язів, утримуючих наш тулуб у правильному положенні.

Мета дослідження: визначити та конкретизувати систему чинників, що формують поставу дітей 5 – 6 років.

Методика дослідження. В ході дослідження були використані методи педагогічного спостереження, гоніометрії, антропометричні та статистичні методи.

Результати дослідження та їх обговорення. Досліджувана група дівчаток 5 – 6 років займається художньою гімнастикою 1 рік. За цей період діти оволоділи основами техніки змагальних вправ (без предмету) та почали працювати зі скакалкою та обручем. Значна частина часу приділялась фізичній підготовці юних гімнасток.

Основна частина вправ спрямованих на зміцнення м'язів дівчаток використовується у підготовчій частині тренування. Підготовча частина для формування постави, на нашу думку, має більше значення ніж основна. В підготовчій частині, під час розминки, виконується більшість вправ спрямований на укріплення м'язів спини, живота, ніг та рук. В основній частині діти лише працюють з предметом.

Для розуміння отриманого тренувального ефекту впливу занять художньою гімнастикою на дитячий організм, доцільно представити типову схему розподілу засобів впливу на формування постави у різних варіантах підготовчої частини занять.

Таблиця 1