Ставлення учнів середнього шкільного віку до уроків фізичної культури з елементами волейболу

Лашина Юлія

Науковий керівник: доцент Соловей О.М.

Дніпропетровський державний інститут фізичної культури і спорту

Постановка проблеми. Сучасні ринкові відносини сприяють формуванню нового типу людини, здатної активно використовувати закладені в ній фізичні якості. Поняття «нова людина» збігається з поняттям «усебічно розвинута особистість», оскільки основними вимогами сучасного суспільства до особистості є всебічний розвиток індивідуальних здібностей, схильностей і обдаровань у всіх видах діяльності, які необхідні підростаючому поколінні, освоєння кожним індивідом досягнень науки і культури, науковий світогляд, гармонійний розвиток духовних і фізичних рис особистості [6, 7].

Рівень соціальної активності учнівської молоді визначається ступенем її готовності до прояву соціальної діяльності, рівнем значимості мотивів цієї діяльності, а також у сфері фізичної культури [2].

Оздоровлення нації через фізичну культуру, в Національній доктрині розвитку фізичної культури і спорту (2004), фізична культура розглядається як важливий чинник здорового способу життя, профілактики захворювань, організації змістовного дозвілля, формування гуманістичних цінностей та створення умов для всебічного гармонійного розвитку людини [4].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дані наукових досліджень свідчать, що велика кількість учнів мають захворювання верхніх дихальних шляхів, порушення постави, неврологічні захворювання [3, 8]. У цих умовах фізичне виховання є найбільш дієвим фактором зміцнення здоров’я і підвищення рівня фізичного стану школярів. Одним із провідних факторів впливу на рівень здоров’я і фізичний стан є рухова активність.

Багато дослідників підкреслюють наявність взаємозв’язку між руховою діяльністю і фізичним станом учнів [1, 5].

Водночас, питання ставлення учнів середнього шкільного віку до уроків фізичної культури (модуль «Волейбол») з метою оптимізації рухового режиму і визначило актуальність нашого дослідження.

Мета роботи – визначити ставлення учнів середнього шкільного віку до уроків фізичної культури (модуль «Волейбол») та його вплив на формування ціннісних категорій для визначення шляхів підвищення мотивації до їх духовного і фізичного самовдосконалення.

Організація і методи дослідження. З метою визначення ціннісних категорій у сфері фізичної культури і спорту з вересня 2014 року по червень 2015 року в урочних формах фізичної культури на базі НВК № 137 м. Дніпропетровська був проведений педагогічний експеримент. До експерименту були відібрані учні 5-х класів у кількості 150 осіб для початкового освоєння елементів техніки гри волейбол на уроках фізкультури.

З’ясування ставлення учнів до уроків фізичної культури здійснювалося за анкетною методикою, для аналізу було відібрано 16 відповідей. Оцінка стверджень здійснювалася за п’ятибальною системою за принципом наближення або віддалення від задовільної відповіді, чим ближче до 1, тим задовільніша оцінка якісного або змістовного боку процесу фізичного виховання.

Весь процес педагогічних досліджень, був розділений на три етапи.

Перший етап тривав з вересня по грудень 2014 року, другий етап - з січня по березень 2015 року і третій етап - з квітня по травень 2015 року.

Для вирішення завдань педагогічного експерименту використовувалися наступні методи: теоретичний аналіз і узагальнення науково-методичних джерел; анкетування; педагогічний експеримент; методи математичної статистики.

Результати дослідження та їх обговорення. Відповіді учнів на початку навчального року відображають їх ставлення до уроків фізичної культури, сформоване на основі вражень від уроків попереднього навчального року, які лягли в основу їх вибору певного виду спорту або ж небажання здійснювати цей вибір. Про це свідчать відповіді на дев’яте запитання (табл.1) «Чи бажаєте займатися вправами за вибором?». Контрольна група має найбільший бал – 3,1 який наближається до категорії «схильні», тоді як учні експериментальної групи вже були схильні до відповіді «так» (2,1 бала). Таким чином, учні зробили свій вибір займатися фізичною культурою на базі певного модуля добровільно. Однак тут слід враховувати і те, що спеціального відбору з урахуванням здібностей, до спортивної обдарованості не проводилося. У плані фізичної підготовленості групи були доволі різноманітні, але нас більше цікавили мотиваційні фактори, які об’єднували учнів, систематичність уроків фізкультури, зацікавленість у додаткових заняттях, та через рухову активність формування усвідомленої потреби у способі життя та у фізичному здоров’ї.

На початку педагогічного експерименту всі учні, приблизно на одному рівні, експериментальна і контрольна групи, відповідно 2,3 в 2,1 бала, оцінювали урок «фізична культура» як цікавий. По закінченню експерименту зацікавленість до уроку фізкультури у контрольній групі дещо зменшилась (2,6 бала), тоді як у експериментальній групі на 0,5 бала підвищилась. Це підтверджується і таким твердженням, що подобається, як проводяться уроки (2 питання табл. 1). На початку педагогічного експерименту найбільшою мірою не були задоволені якістю уроків учні експериментальної групи (2,7 бала), а також змістом уроків з елементами волейболу (питання 3) – 3,1 бала. У кінці експерименту проведення уроків покращилося в експериментальній групі на 0,6 бали, а у контрольній групі погіршилося на ти ж самі 0,6 бали.

Привертає до себе увагу оцінка ствердження № 3, навіть за умов вибору модуля «баскетбол», не всі вправи цікаві учням. В учнів, які використовували елементи модуля «волейбол», хоча і покращилося на 0,6 бали ставлення до запропонованих вправ, але все одно вони знаходяться на межі 2,5 бали.

У контрольній групі незадоволеність запропонованими на уроках елементи модуля «баскетбол» підвищилась з 2,5 до 3,1 бала.

Вірогідно, у процесі проведення уроків під час освоєння елементів баскетболу, використання вчителями спеціальних вправ, спрямованих на розвиток фізичних якостей, зменшує зацікавленість учнів досліджуваних груп. Їх більше приваблює форма рухів, ігровий, змагальний процес, а не фізична робота, притаманна тренувальному процесу. Водночас учні експериментальної групи почали отримувати більше задоволення на уроках фізичної культури. Їх оцінка ствердження (питання 5) покращилась на 0,7 бала.

Щодо задовільного впливу уроків фізкультури на загальну культуру то зміцніла думка учнів, які вивчають модуль «волейбол» з 2,5 до 1,8 бала. Вірогідно, тут наявний об’єктивний фактор, пов'язаний з кваліфікацією вчителя, що засвідчує покращені оцінки змісту уроків (№ 3), пояснення та показ елементів техніки гри вчителем (№ 4), отримання задоволення від уроків (№ 5). Однак думка про те, що уроки фізкультури з використанням елементів модуля «волейбол», сприяють зміцненню здоров’я, в учнів експериментальної групи набуває більш високої ваги (питання 7), що пов’язане із суб’єктивним відчуттям покращення свого фізичного стану. Це підтверджує наступна відповідь оцінки (питання 8) адекватності фізичних навантажень на уроках.

Якщо на початку педагогічного експерименту адекватність фізичних навантажень оцінювалася на 2,1 бала, то у кінці – на 1,4 бала в експериментальній групі. В контрольній групі оцінка фізичних навантажень ближча до нейтральної (1,9 – 2,0 бали).

Таблиця 1