Оцінка ефективності розвитку силових здібностей старшокласників засобами воркауту

Конончук Віктор

Науковий керівник: професор Кедровський Б.Г.

Херсонський державний університет

Актуальність. Чимало людей різних вікових груп, що живуть в умовах сучасних міст, прагнуть стати на шлях здорового способу життя. І фізичні навантаження є одним з ключових моментів, що допомагають досягненню цієї мети. Серед різних методів формування здорового і красивого тіла особливе місце займає воркаут. Це фактично один з найпопулярніших видів вуличного спорту на даний момент, який спрямований на розвиток силових здібностей.

Якщо звернутися до значення безпосередньо самого терміна, то варто відзначити, що воркаут - це вуличне тренування (А. В. Кучумов, 2013). Суть якого зводиться до того, що робота йде тільки з власною вагою за допомогою різних спортивних снарядів (турніки, бруси та ін.) як на відкритому повітрі так у приміщенні, які не мають спеціального обладнання (M. Руні, 2011).

Варто відзначити і той факт, що воркаут не можна назвати повноцінним спортом, це, швидше, напрямок гімнастики, але з поєднанням силового тренування. Хоча ця обставина не заважає проведенню міжнародних турнірів. Якщо звернути увагу на динаміку зростання популярності воркауту в різних країнах світу, то можна сміливо припустити, що через якийсь час він буде офіційно визнаний одним з видів спорту.

Мета дослідження: оцінити ефективність використання воркауту для розвитку силових якостей старшокласників.

Організація та результати дослідження. Воркаут – це застосування спеціальних вправ, які не можливо виконувати без прояву сили.

Оскільки культура вуличних тренувань вже давно активно практикується в країнах СНД, на даний момент можна знайти багато різних комплексів вправ, які розраховані на конкретну цільову аудиторію.

Наше дослідження проводилося з учнів 11-х класів загальноосвітньої школи №52 м. Херсон. Юнаки були поділені на 2 групи, контрольну та експериментальну. Суть дослідження полягала у тому, що учні контрольної групи на уроці фізичної культури займалися за звичайною шкільною програмою, а експериментальна група займалася за складеною нами методикою, яка включала в себе вправи воркауту з власною вагою.

Всі вправи, що використовувались в дослідженні мали чітко визначену структуру виконання. Враховуючи рівень підготовленості дітей ми розрахували кількість повторень для кожного комплексу і поступово, по мірі зростання рівня підготовленості, збільшували його. Всі запропоновані вправи виконувались лише тільки під пильним наглядом після чіткого роз’яснення правильності виконання вправ.

Оцінивши показники силових здібностей школярів на початку дослідження за допомогою: підтягування на перекладині, згинання і розгинання рук в упорі лежачи та підйом тулуба з положення лежачи за 1хв, ми отримали наступні результати (табл. 1).

Таблиця 1

Результати дослідження на початку експерименту

Тести	Середні значення
	Контрольна група	Експериментальна група	Різниця
підтягування на поперечені	6	7	1
згинання і розгинання рук в упорі лежачи	20	18	2
підйом тулуба за 1хв	31	36	5

Після отримання початкових результатів їхні середні обох груп не дуже відрізнялися, це дало змогу розпочати дослідження між групами з майже рівними силовими показниками.

Для вирішення поставлених завдань протягом 4 тижнів ми працювали з експериментальною групою, почавши розучувати основні силові елементи воркауту:

- "горизонт";

- "прапорець";

- "вихід принца";

- "ластівка";

- "офіцерський вихід";

- "хода бога";

- "вихід ангела";

- "силовий вихід" (на одну і на дві руки).

На першому тижні за один урок кожен учень виконував від 20 до 30 спроб виконання кожної вправи.

Починаючи з другого тижня ми почали розучувати ці елементи, але в спростованій формі і в статичному режимі, так як не один із школярів не зміг виконати силові елементи правильно. Також в кінці кожного заняття учні нашої групи виконували підкачку, яка включала в себе контрольні вправи.

Комплекс вправ для розвитку силових якостей був введений в навчальний процес. Всі вправи виконувались в основній частині заняття, двічі на тиждень.

Під час виконання ми уважно слідкували за технікою та вели роботу над помилками. Також не мало важливим став досвід, набутий нами протягом 3-х років тренування.

Тренуючись за такою методикою, після 4 тижнів тренувань були помітні результати у виконанні силових елементів, що також ще більше заінтересувало юнаків займатися воркаутом. По завершенню експерименту ми провели повторне тестування рівня розвитку силових здібностей, як в контрольній так і в експериментальній групах дослідження. Середні значення кожної групи представлені в таблиці 2.

Таблиця 2