Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скачиваний:
1
Добавлен:
30.05.2020
Размер:
157.7 Кб
Скачать

На вершині

Повертаючись до створення високопродуктивних геофізичних комплексів, які отримали назву ПС-2000 і ПС-3000, слід зазначити, що в цій розробці "Імпульс" впритул підійшов до створення власної елементної бази, а це диктувалося необхідністю досягти швидкості в 1 мільярд операцій на секунду. Це завдання було реалізовано в комплексі ПС-2100, продуктивність якого становила 1,5 мільярда операцій на секунду.

Перед цим, 1981 року, держкомісії було представлено геофізичний обчислювальний комплекс ПС-2000 з продуктивністю 200 мільйонів операцій на секунду, побудований за принципом "багато потоків даних — один потік команд". Він мав до 64 процесорних елементів, структура взаємодії яких у процесі обчислень визначалася алгоритмами завдань геофізики. Створені комплекси зацікавили фахівців з космічного зондування природних ресурсів Землі, що зумовило використання ПС-2000 у космічних дослідженнях і в ряді інших, не традиційних для "Імпульсу", галузях. У результаті до середини 80-х років "Імпульс" поставив на різні об'єкти понад 150 таких комплексів, що чимало навіть за масштабами серйозних західних фірм.

Розробка наступного геофізичного комплексу ПС-3000, побудованого за принципом "багато потоків даних — багато потоків команд", збіглася за часом з розпадом СРСР і згортанням у зв'язку з цим геофізичних досліджень. Тому цей комплекс не було доведено до серійного освоєння, і роботи припинилися. Така ж доля спіткала і розроблений комплекс ПС-2100, який мав продуктивність до 1,5 мільярда операцій на секунду. Унікальні для того часу параметри були досягнуті як за рахунок здатної до перебудови внутрішньої структури обчислювача, так і за рахунок спеціально розроблених мікроелектронних компонент процесорних елементів.

Роботи зі створення надпродуктивної техніки виконувалися, як уже зазначалося, одночасно з масовим впровадженням керуючих комплексів СМ-2, СМ-1634, СМ-1210 насамперед на паливно-енергетичних об'єктах у звичайній і атомній енергетиці. Не випадково, коли планувався розвиток атомної енергетики, НВО "Імпульс" опинилося у центрі боротьби за право участі в автоматизації перспективних атомних енергоблоків, проектованих у Мінатоменерго. У результаті Мінприлад став головним відомством зі створення систем керування перспективними атомними енергоблоками типу ВВР-1000. На той час НВО "Імпульс" уже мало досвід розробки та впровадження великої і складної системи керування атомним енергоблоком типу РБМК-1500 на Ігналінській атомній електростанції. Тому йому доручили бути розробником і постачальником програмно-технічних керуючих комплексів для згаданих енергоблоків. Генеральним конструктором систем керування перспективних АЕС призначили Інститут проблем керування (директор — І.В. Прангішвілі).

Технічне завдання на розробку комплексів передбачало експлуатаційну надійність понад мільйон годин на відмову. Досвід "Імпульсу" з розробки, виробництва та впровадження двопроцесорних комплексів М-7000, СМ-2, СМ-1210 дав змогу вирішити це складне завдання шляхом переходу до наскрізного мажоритарного принципу резервування з м'яким виведенням і введенням компонентів, що відмовили, у режимі плаваючого відновлення ресурсу надійності. Саме такий принцип було закладено у розробку наднадійного комплексу ПС-1001 для автоматизації особливо відповідальних народногосподарських об'єктів. Новий напрям розвитку обчислювальної техніки - здатні до перебудови структури - дав змогу успішно розв'язати найважливішу проблему в традиційній для НВО "Імпульс" галузі системотехніки.

Велику допомогу й підтримку НВО "Імпульс" надавав московський Інститут проблем керування. "Концентруючи у своєму складі видатних вчених зі світовими іменами, ПІК "розкопував" великі народногосподарські проблеми, вміло знаходив співвиконавців, передавав їм право на розв'язання всіх питань у рамках базової концепції і допомагав у виконанні практичних завдань. Так, головному конструктору системи "Сирена", завідувачу лабораторії Жожикашвілі Володимиру Олександровичу вдалося поєднати зусилля більш як десяти проектних, науково-дослідних і конструкторських організацій при вирішенні цього гігантського завдання. Будучи науковим керівником створення високопродуктивних комплексів серії ПС, директор інституту Івері Варламович Прангішвілі зумів об'єднати інтереси Мінгео, Академії наук СРСР, ряду оборонних відомств, довівши, що поставлене завдання можна виконати і що існує фірма, здатна зробити це. Ми були тією фірмою, і нам була надана, як головному конструктору, повна свобода дій і достатні ресурси. В результаті була виконана розробка згаданих комплексів ПС-2000, ПС-3000 і ПС-2100 з унікальними технічними характеристиками, був побудований завод для їхнього виробництва. Це добрий приклад плідного співробітництва академічного наукового центру й галузевої фірми", - таку оцінку ролі ІПК дав беззмінний науковий керівник НВО "Імпульс" Владислав Васильович Рєзанов.

Перебудова, яка розпочалася в колишньому СРСР, багато чого змінила — з'явилося Акціонерне товариство "Імпульс". Але це вже нова сторінка історії. Треба тільки додати, що створений за попередні роки великий запас міцності утримує "Імпульс" "на плаву" і нині, в період кризи економіки в Україні.

Соседние файлы в папке TXT