Схемотехника / Мультимедія / Сайти / Віртуальний музей / ukrainiancomputing.org / DIFFERENT / KTbook5_u
.htmlМалиновський Б.М. Немає нiчого дорожче.Кiбернетична технiка Мапа музею
Iсторiя розвитку iнформацiйних технологiй в Українi
Книги автора
Змiст English Русский "Нет ничего дороже..."
Борис Малиновський К: Горобец, 2005. -336с: 200 iл. ISBN 966-8508-04-1.
Видано росiйською мовою
"Хто має право писати свої спогади?
Кожен... Для того, щоб писати свої спогади, зовсiм не потрiбно бути нi великим мужем, нi знаменитим лиходiєм, нi державною людиною, - для цього досить бути просто людиною..."
Олександр Герцен Дорога в пiвстолiття Вiхи моєї бiографiї Перший роздiл "Дорога в пiвстолiття" iз книги Бориса Малиновського "Нет ничего дороже..." (Продовження)
Доповнення до "Щоденника". Як письменник Юрiй Мушкетик "перевiз" розроблювачiв "МЭСМ" до Москви, а вони чомусь продовжували працювати в Києвi Перш нiж розпочати розмову про "перевезення" розроблювачiв "МЭСМ" до Москви, нагадаємо, чим вони займалися в Києвi. Спочатку декiлька спiвробiтникiв лабораторiї (к.т.н. К.О.Шкабара, С.Б.Погребинський, З.С.Рапота) дiйсно, поїхали до Москви. На прохання С.О.Лебедєва вони близько двох мiсяцiв допомагали москвичам налагоджувати "БЭСМ", використовуючи свiй безцiнний досвiд, отриманий пiд час запуску "МЭСМ". Пiсля повернення з Москви к.т.н. К.О.Шкабарою i мною було виконано доручення С.О.Лебедєва дослiдити можливiсть переведення "МЭСМ" на безламповi елементи. По його ж рекомендацiї А.I.Кондалєв i я почали дослiдження кристалiчних трiодiв з метою побудови на них елементiв ЕОМ.
Пiд керiвництвом к.т.н. З.Л.Рабиновича в 1954-1956 р. у лабораторiї була спроектована i налагоджена Спецiалiзована електронна лiчильна машина "СЭСМ" - перший у Європi матрично-векторний процесор. У тi ж роки пiд керiвництвом академiка Б.В.Гнєденко i к.т.н. Л.Н.Дашевського, а також активнiй участi С.Б.Погребинського, К.О.Шкабари, А.I.Кондалєва була спроектована унiверсальна ЕОМ "Киев", близька за характеристиками до ЕОМ "М-20", i змакетованi основнi вузли машини. Розпочато проекти двох спецiалiзованих ЕОМ для першої в СРСР цифрової системи ППО (керiвники к.т.н. Б.М.Малиновський i З.Л.Рабинович). Було спроектовано й змакетовано арифметичний пристрiй на пальчикових лампах для бортової ЕОМ, створюваної в одному з НДI м.Ногинська, - прототипу першої в СРСР бортової лiтакової ЕОМ "Пламя" (к.т.н. Л.Н.Дашевський). З 1952 по 1956 р. велася цiлодобова експлуатацiя "МЭСМ" (Л.Н.Дашевський, С.Б.Погребинський, А.Л.Гладиш, З.С.Рапота, Т.Н.Пецух). Усi цi роки на "МЭСМ" розв'язувалися задачi за заявками iнститутiв АН УРСР (к.ф.-м.н. Ющенко К.Л. i Королюк B.C.). Продовжувалося дослiдження надiйностi "МЭСМ" (Л.Н.Дашевський, Л.М.Абалишнiкова).
У 1956 р. перед появою В.М.Глушкова для iнженерної громадськостi Києва провiднi науковi спiвробiтники лабораторiї (к.т.н. Л.Н.Дашевський, к.т.н. К.О.Шкабара, к.ф.м.н. Ю.В.Благовiщенський, к.т.н. Б.М.Малиновський, к.т.н. З.Л.Рабинович, к.т.н. А.I.Кондалєв, iнж. С.Б.Погребинський) прочитали великий курс з обчислювальної технiки.
Iнакше кажучи, це був досить важливий перiод у роботi лабораторiї обчислювальної технiки, що закрiпив "уроки" С.О.Лебедєва. Спiвробiтники лабораторiї багато чого сприйняли вiд свого керiвника, зумiли виявити свої знання i свою самостiйнiсть i в цi роки зумiли просуватися вперед майже в темпi дослiджень, що велися в Iнститутi точної механiки й обчислювальної технiки АН СРСР, керованому С.О.Лебедєвим.
У книзi письменника Ю.Мушкетика "На крутi гори", виданої в 1976 р. i присвяченiй життю i творчостi В.М.Глушкова1, дiяльнiсть лабораторiї змальована зовсiм в iншому ключi. Письменник побачив "вмираючу" i "запущену" до межi лабораторiю, у якiй працювали "два чи три" кандидати наук, "мало що розумiли в тому, що вони робили". Приведемо кiлька цитат iз книги i коментарi до них.
"...Борис Володимирович2 почав спокiйно й розважливо розпитувати Глушкова, що той знає про кiбернетику, як уявляє свою майбутню роботу, з якими науковими проблемами зустрiчався ранiше. Ця розмова продовжувалась i в машинi по дорозi до Феофанiї, де розмiщувалась лабораторiя обчислювальної технiки i математики." (стр.71-72).
Вiктор Михайлович "...уже був певний, що їде на мiсце своєї майбутньої роботи i що то буде не просто робота, не просто служба, а щось значно бiльше, чому вiн присвятить своє життя. I ще його хвилювала думка: який вигляд має оця нова лабораторiя найновiшої в свiтi науки, що почала так бурхливо розвиватися. Борис Володимирович каже, що зараз у лабораторiї особливо втiшитись нiчим. Академiк Сергiй Олексiйович Лебедєв, зусиллями якого була створена лабораторiя i пiд чиїм керiвництвом була змонтована перша в СРСР i перша на континентальнiй частинi Європи МЕОМ, виїхав до Москви, де очолив Iнститут точної механiки i обчислювальної технiки. З ним поїхала значна частина вчених та iнженерiв, туди перевезено й обладнання" (стр.72).
Коментар. С.О.Лебедєв перевiз до Москви тiльки свою родину. Весь колектив лабораторiї залишився в Києвi. Спiвробiтник лабораторiї A.M.Лисовський виїхав до Москви, за власним бажанням. Все устаткування лабораторiї залишилося в Києвi.
"... Вiктор Михайлович вийшов з машини. Довго в подивi розглядав поруйновану часом, але ще й досi красиву будiвлю, над якою галасувало гайвороння.
- Монастирський собор, - пояснив Гнєденко. - А це - монастирський готель, - вказав рукою лiворуч на невеликий двоповерховий будинок. - Колишнi володiння господа бога, а нинi - кiбербога. Щоправда, зараз цей кiбербог... Трохи пiдупав на силi, захирiв... А вiн ще ж малий. Йому - рости й рости.
В будинку, куди Гнєденко привiв Глушкова, панувало запустiння. Тут, справдi, залишилося три десятки людей, серед них лише двоє чи троє кандидатiв наук, декому взагалi здавалося, що лабораторiя доживає останнi мiсяцi. В залi, де стояла МЕОМ, теж не було нiкого, з-за лаштункiв, чимось схожих на театральнi, вилiз з паяльною лампою в руках замурзюканий у сажу парубiйко, якусь мить дивився на них, для чогось подмухав на лампу й полiз назад.
Вiктор Михайлович теж ступив за ним. Тут було царство дротiв, - плетиво дротiв, павутина дротiв, - ламп. Плетиво дротiв не злякало Вiктора Михайловича. Вiн знав, що розбереться в ньому, що й схему машини збагне без великих зусиль - адже загальнi принципи її роботи знав, а от все iнше засмутило його. I постала в головi повна невiдповiднiсть найновiшої науки i монастирської руїни, - вiн уже тодi подумав, що доведеться починати з будiвництва примiщення пiд лабораторiю, - i невiдповiднiсть забезпечення лабораторiї квалiфiкованими кадрами та обладнанням. Якщо вiн погодиться прийняти оцю будiвлю з її залiзяччям, йому доведеться бути тут i завгоспом, i прорабом, а можливо, навiть слюсарем та монтажником." (стр.72-73).
"...- Я розумiю, - мовив директор Iнституту математики, - надихнутися тут поки що нiчим. Скажу по правдi, менi самому якось... непривiтно" (стр.74).
Коментар. Важко сказати, чого тут бiльше - невгамовної фантазiї письменника чи його прагнення перетворити дiтище С.О.Лебедєва в знидiлу i запущену лабораторiю, заставлену залiзяччям. "МЭСМ" експлуатувалася до 1957 р. Коли з'явився В.М.Глушков, вiн, нi з ким не порадившись в тому числi iз С.О.Лебедєвим, вирiшив передати "МЭСМ" у КПI для навчальних цiлей, що i було зроблено. Машину розрiзали на шматки, органiзували ряд стендiв, а потiм... викинули. Провина є, вважаю, i на колишньому спiвробiтнику лабораторiї С.О.Лебедєва М.М.Пиневичу, що у той час уже був у КПI i мiг би перешкодити варварському ставленню до першої вiтчизняний ЕОМ. Але такi уже видно в нашiй батькiвщинi традицiї - усе розумiти заднiм розумом i вiдновлювати вже загибле чи те що гине, замiсть того, щоб дбайливо зберiгати першi паростки великих винаходiв i вiдкриттiв3.
Далi письменник словами В.М. Глушкова дає, м'яко говорячи, неправдоподiбну оцiнку робiт, виконаних за рубежем:
"...Особливо його зацiкавили працi американських учених з теорiї логiчних схем. Читаючи цi статтi, Глушков, собi на подив, усе бiльше впевнювався, що американцi дуже довго не могли втямити, що вони зробили, що довгий час теоретичнi розробки Тьюрiнга були їм майже не вiдомi i не дiстали практичного застосування" (стр.78).
Коментар. Бiднi американцi i бiдний Тьюрiнг! За участю генiального англiйця в роки Другої свiтової вiйни була створена спецiалiзована ЕОМ "Колосс" (двi тисячi електронних ламп!), завдяки якiй союзникам удалося зрозумiти змiст бiльшостi зашифрованих радiограм нiмецького вермахту. У цiй роботi брали участь i американських фахiвцiв. Кимсь з колег Тьюрiнга з цього приводу було сказано: "Звичайно, не Тьюрiнг виграв вiйну, але без нього ми могли б її програти!" Це чи не практичне значення робiт Тьюрiнга!
"... А вже десь попереду манячила iдея створення математичної" теорiї, яка була 6 практичним iнструментом в руках iнженерiв для проектування машин. I проступали неяснi контури власної машини. Поки що ж вони монтували машину "Київ" за проектом Лебедєва. Коли Вiктор Михайлович практично зiткнувся з монтажем машини "Київ", вiн побачив, що рiвень знань iнженерiв i електрикiв з теорiї кiбернетики неймовiрно низький. Вони ледве знали, що роблять. Розглядаючи разом з ними схеми, працюючи в залiзi паяльником, Глушков усе дужче й дужче впевнявся: починати треба з iншого - з пiдготовки кадрiв" (стр.78).
Коментар. Час вiд часу не легше! ЕОМ "Киев" проектували кияни (а не С.О.Лебедєв) i створили вiдмiнну машину. Її другий екземпляр закупили для Об'єднаного центру ядерних дослiджень у м.Дубно. С.А.Лебедєв, який знаходився в Москвi, у цей час був дуже зайнятий розробкою ЕОМ "М-20". Його учнi в Києвi самi справилися з дуже складною задачею, хоча, як сттверджує письменник, вони ...ледь розумiли, що дiяли.
"... Забiгаючи трохи наперед, вiдзначимо, що перша обчислювальна машина на напiвпровiдниках i була створена Глушковим та його помiчниками. Окрiм того, вiн бачив, що обчислювальна технiка може бути з успiхом впроваджена в народне господарство країни. I не тiльки в господарство. Виникала зваблива iдея, а може, на той час лише мрiя зв'язати обчислювальну технiку з штучним iнтелектом. Принаймнi вiн розумiв, що на теренi математичному машина небавом "випередить" людину. З чого все те виходило? Насамперед з того, що Глушков мовби поєднав у собi двох учених - алгебраїста i електронщика - математика i технiка. Вiн сам практично усвiдомлював цю свою перевагу, скажiмо, над багатьма американськими вченими, котрi працювали в кiбернетицi, i серед яких на той час стався значний розподiл на вчених теоретикiв i практикiв" (стр. 86-87).
Уточнимо. Згадана письменником машина - це перша в СРСР напiвпровiдникова керуюча машина широкого призначення КМШП "Днепр" (а не просто обчислювальна). Iдея створення унiверсальної керуючої машини була висловлена В.М.Глушков у 1958 р. Науковими керiвниками роботи були В.М.Глушков i Б.М.Малиновський. Останнiй був i головним конструктором машини. Що стосується критики американських учених-кiбернетикiв, те нехай це буде на совiстi письменника.
":Машини - то те життя Вiктора Михайловича. Пiд його безпосереднiм керiвництвом, його працею, його думкою i клопотом розвивалася вiтчизняна обчислювальна технiка, зокрема, було розроблено новi принципи побудови ЕОМ i створено такi машини, як "Промiнь", "Мир" -1, II, III, "Днiпро-1" i "Днiпро-2", "Київ-67", "Искра", "Альфа", "Оптимум", "АСОР", "Ритм", "Київ-70". Це нiби сходинки, кожна наступна вiдмiнна вiд попередньої i не схожа на неї" (стр.99).
Коментар. Основоположником вiтчизняного комп'ютеробудування в Радянському Союзi є С.О.Лебедєв. В.М.Глушков став основоположником iнформацiйних технологiй у СРСР, у тому числi в Українi. Письменник правий, що В.М.Глушков дуже багато зробив в областi обчислювальної технiки. Але згаданi аналоговi машини "Альфа", "Оптимум", "АСОР", "Ритм" були розробленi пiд керiвництвом Г.Є.Пухова.
Наведенi вище цитати з книги Ю.Мушкетика нагадали менi дуже близькi до змiсту цитат висловлення вдови Вiктора Михайловича Глушкова Валентини Михайлiвни. Дуже ревно вiдносячись до оцiнки дiяльностi чоловiка, вона iнодi втрачала почуття мiри. Зустрiчi з нею, коли мною готувалася книга про життя i творчiсть В.М.Глушкова, проходили в дуже гострiй i жорсткiй полемiцi. Вона, наприклад, завзято не визнавала роль С.О.Лебедєва в розвитку обчислювальної технiки в Українi, вважаючи, що усе почалося з робiт В.М.Глушкова. Я на собi випробував її упередженiсть при пiдготовцi матерiалу про Вiктора Михайловича. Пам'ятаю, пiсля чергової гарячої розмови (а я вважав за необхiдне ознайомити її з повним текстом рукопису), вона роздратовано пригрозила:
- Поставлю Вашому рукопису червоне свiтло!
На щастя, цього не трапилося. Бiльш того, вважаю, що книга в результатi наших зустрiчей багато в чому виграла, хоча все-таки в нiй немає того, що з'явилося в моїх книгах, у тому числi цiй, тiльки зараз.
Про все сказане можна було б замовчати, якби приведенi вище цитати не були надрукованi в 30 тисячах екземплярах книги "На крутi гори" Ю.Мушкетика.
Докторська дисертацiя Наприкiнцi 1962 року Вiктор Михайлович запропонував менi пiдготувати дисертацiю на здобуття ученого ступеня доктора технiчних наук по сукупностi виконаних i опублiкованих робiт, зв'язаних зi створенням i застосуванням КМШП "Днепр". Я вирiшив доповнити розмiщенi в рiзних журналах мої статтi книгою. Вона вийшла через рiк за назвою "Цифровi керуючi машини й автоматизацiя виробництва". Рецензiя на книгу була написана В.М. Глушковим.
Два фрагменти з неї (першi й останнi абзаци рецензiї) я вирiшив помiстити, оскiльки в них вiн вiдзначає мою роль у створеннi КМШП "Днепр" i дає оцiнку книги.
"...Монографiя являє собою першу у вiтчизнянiй лiтературi спробу систематизувати матерiал в областi унiверсальних керуючих електронних цифрових машин i їх застосування для автоматизацiї виробничих процесiв.
У монографiї узагальнюється великий досвiд, отриманий колективом Iнституту кiбернетики АН УРСР у процесi створення керуючої машини широкого призначення КМШП "Днепр" i автоматизацiї на її основi ряду процесiв у металургiї, хiмiї та машинобудуваннi.
В усiх цих роботах автор монографiї брав дiяльну участь, будучи керiвником самих вiдповiдальних дiлянок роботи.
...Актуальнiсть i наукова значимiсть матерiалу, що мiститься в книзi, настiльки велика, що її, безумовно, варто опублiкувати i якомога швидше, оскiльки це може надати велику допомогу в справi автоматизацiї нашого народного господарства i впровадження керуючих машин.
Тому менi здається, варто пiти на негайну публiкацiю книги, не вимагаючи вiд автора переробок для усунення зазначених недолiкiв, тому що подiбнi переробки сильно затягли б видання, що при нинiшнiх темпах розвитку технiчної кiбернетики було б украй небажано.
Окремi дрiбнi недолiки типу описок i недомовленостей, що є в книзi, повиннi бути усунутi в процесi її редагування."
Iнша частина рецензiї присвячена короткому викладу змiсту книги - загальним принципам побудови керуючих машин, характеристицi закордонної технiки, опису КМШП "Днепр", особливостям алгоритмiзацiї виробничих процесiв, трьом прикладам застосування машини в системах керування промислового призначення.
Кiлька фрагментiв з реферату моєї докторської дисертацiї "Розробка, дослiдження i впровадження в промисловiсть цифрової керуючої машини широкого призначення КМШП "Днепр" наводяться в Додатку 1.
Захист дисертацiї вiдбувся в сiчнi 1964 року.
Зi стенограми засiдання ради:
"Голова: Слово надається академiку Глушкову Вiктору Михайловичу,
Академiк Глушков: Тут у вiдклику професора Темникова пiдкреслювалася моя заслуга в розробцi машини. Тому я хочу насамперед сказати, що, хоча формально ми вдвох з Борисом Миколайовичем керували цiєю темою, але фактично дев'ять десятих (якщо не бiльше) роботи, особливо на заключному етапi, виконане Борисом Миколайовичем. Тому все те гарне, що тут говориться на адресу машини КМШП, можна з повним правом приписати насамперед йому.
...Кiбернетика починається там, де закiнчуються розмови i починається справа. ... У цьому змiстi робота Б.М.Малиновського в дуже великому ступенi сприяє тому, щоб кiбернетика, дiйсно, стала на службу нашому народному господарству, на службу нашому народу.
Недарма ми тут заслухали 43 вiдклики органiзацiй. Люди в самих рiзних кiнцях країни цiкавляться цiєю роботою, використовують так чи iнакше цi iдеї, саму машину. Робота ця має ще те значення, що вона викликала до життя дуже велику кiлькiсть нових розробок. У 1957 роцi, коли розробка починалася, було дуже багато скепсису з цього приводу. Завжди навiть дуже гарну iдею спочатку легко погубити, - а скептикiв було хоч вiдбавляй.
...Те, що довели все-таки справу до кiнця i впровадили машину у виробництво, - це дуже велика заслуга.
...На самому початку, коли така розробка була розпочата, говорили, що тут порiвняно невеликий колектив, що не має - за невеликим винятком - досвiду в проектуваннi електронних обчислювальних машин, i вiн просто не здатний справитися з такою задачею. Указували на приклади рiзних органiзацiй, де створенням машин займалися колективи в пiвтори-двi тисячi чоловiк, де малися могутнi пiдсобнi пiдприємства i т.д. I проте, ця робота була виконана порiвняно маленьким колективом.
Якби тут привласнювалося звання не тiльки доктора технiчних наук, а, скажемо Героя Соцiалiстичної Працi, за це можна було б смiливо голосувати, тому що лише при крайнiй напрузi сил можна виконати такий величезний обсяг роботи. Щоб люди, далекi вiд обчислювальної технiки, могли собi це уявити, можна сказати, що одних креслень бiльше по вазi, нiж важить сама машина. Це колосальний обсяг роботи. З цього матерiалу можна було б викроїти ще не одну докторську i кандидатську дисертацiї.
I я думаю, що висловлю загальну думку, якщо на закiнчення скажу: поза всяким сумнiвом, така робота, як ця, величезна по своєму народногосподарському значенню, важлива i дуже глибока по своєму науковому рiвню i разом з тим вимагала, дiйсно, колосальних зусиль i напруги, заслуговує самої високої оцiнки у всiх вiдносинах, зокрема - присудження її автору i керiвнику ученого ступеня доктора технiчних наук."
Випередили час Через кiлька мiсяцiв пiсля захисту (але ВАК ще не закiнчив розгляд моєї справи), коли здавалося взаємини, що склалися в першi роки роботи з Вiктором Михайловичем вiдновилися, вiн раптом запропонував висунути колектив спiвробiтникiв iнституту, що брали участь у створеннi "Днепр", на Ленiнську премiю (В.М.Глушков, Б.М.Малиновський, Г.О.Михайлов, Н.Н.Павлов, А.Г.Кухарчук, Ф.Н.Зиков, I.Д.Войтович та iн.). Г.О.Михайлов, Н.Н.Павлов i я сказали Вiкторовi Михайловичу, що представляти роботу по "Днепр" до премiї передчасно, треба узагальнити досвiд застосування машини. (До того ж на Ленiнську премiю з iнiцiативи академiка А.О.Дороднiцина був висунутий цикл робiт з теорiї цифрових автоматiв В.М.Глушкова, i ми вважали, що двi премiї вiд iнституту не пройдуть.) Але вiн категорично заперечив, навiть розсердився.
- Я вважав Вас друзями, - сказав вiн. - Але якщо Ви проти моєї пропозицiї, то я буду для Вас тiльки директором!
Коли матерiали по премiї були нами пiдготовленi, Вiктор Михайлович додав до них записку на адресу Комiтету з Ленiнських премiй, вiдзначивши, що вiн висувається по двох роботах, але вважає, що його внесок у теорiю цифрових автоматiв бiльш суттєвий, тому просить зняти свою кандидатуру з числа претендентiв на другу премiю. Пiд час обговорення на Комiтетi академiк А.О.Дороднiцин, щоб пiдтримати В.М.Глушкова, послався на записку i пiдкреслив, що вiн висувався по двох роботах.
Ленiнська премiя була присуджена тiльки В.М.Глушкову (1964 рiк). Ми поздоровили Вiктора Михайловича з високою нагородою. У свою чергу, розраховували, що через рiк накопичений досвiд використання "Днепр" на рiзних пiдприємствах i успiшний серiйний випуск машини, дозволить повторити подання роботи на Ленiнську премiю. Для цього до складу колективу розроблювачiв були включенi спiвробiтники Київського заводу обчислювальних i керуючих машин, що брали участь в освоєннi серiйного випуску i модернiзацiї машини. Вiктора Михайловича в списку претендентiв на премiю, природно, не було, але вiн пiдтримав повторне висування роботи.
Публiкацiя в "Известиях" списку робiт, представлених до премiї, у тому числi нашої, вселила надiю, але радуватися було рано.
На лихо, Комiтет з Ленiнських премiй направив матерiали по КМШП "Днепр" на рецензiю фахiвцю з аналогових обчислювальних машин, затятому супротивнику цифрової технiки (зараз вiн живе в США, прiзвища називати не буду, справа минула).
Одержавши "розгромний" вiдгук, Комiтет вiдхилив роботу i цього разу. Рокiв через вiсiм-десять пiсля цих подiй М.В.Келдиш, що очолював Комiтет з Ленiнських премiй у 60-i роки, сказав В.М.Глушкову:
- Тодi ми не зрозумiли значення проробленої Вашим iнститутом роботи. Ви випередили час.4
Думаю, що М.В.Келдиш був правий. Створена пiзнiше в Ленiнградi керуюча машина "УМ-1 НХ" одержала Державну премiю, хоча її параметри i коло застосувань були вужче, нiж для КМШП "Днепр".
В наступнi роки мною був виконаний цiлий ряд iнших наукових дослiджень, що мали велике практичне значення. У їх числi були i такi, що принесли нагороди - ордена i премiї. I все-таки самим дорогим для мене залишається "героїчний перiод нашого розвитку"5. Пам'ять про цi роки збережеться на довго i не тiльки в мене. Первiсток керуючих машин КМШП "Днепр" навiчно став експонатом Державного полiтехнiчного музею в Москвi.
Георгiй Євгенович Пухов У 1959 роцi колектив Обчислювального центру поповнився вiддiлом математичного моделювання. Його керiвником став талановитий 43-х лiтнiй учений професор Георгiй Євгенович Пухов. Ранiше вiн працював (з 1957 р.) завiдувачем кафедрою теоретичної i загальної електротехнiки Київського iнституту цивiльної авiацiї6. Вiн залишився на цiй посадi, ставши завiдувачем кафедрою за сумiсництвом. Г.Є.Пухов зумiв зiбрати у вiддiл своїх кращих учнiв - колишнiх студентiв i спiвробiтникiв кафедри i розгорнув великi i глибокi дослiдження в областi аналогової i квазiаналогової технiки в Iнститутi кiбернетики АН УРСР. Усього через рiк вiддiл розробив спецiалiзовану машину "ЭМСС-7" для розрахунку рiзних будiвельних конструкцiй, потiм машину "ЭМСС-7М", потiм "ЭМСС-8" ("Альфа"). Пiзнiше були створенi машини: "Итератор" для рiшення систем лiнiйних диференцiальних рiвнянь з лiнiйними граничними умовами; "Аркус" - для рiшення лiнiйних i нелiнiйних диференцiальних рiвнянь з лiнiйними i нелiнiйними крайовими умовами; "Оптимум-2" для рiшення транспортної задачi лiнiйного програмування; "Асор-1" для рiшення задач сiткового планування; "УСМ-1" для рiшення диференцiальних рiвнянь у частинних похiдних елiптичного i параболiчного типу.
Усi машини, розробленi у вiддiлi Г.Є.Пухова, випускалися малими серiями на заводах України.
Посильну допомогу в розвитку робiт вiддiлу Г.Є.Пухова робив я. Зробив це за пiдказкою В.М.Глушкова.
- Як мiй заступник з наукової роботи - сказав вiн, - Ви зобов'язанi однаково уважно ставитися до кожного вiддiлу. Але я просив би Вас особливо подбати про вiддiл Георгiя Євгеновича. Нехай навiть на шкоду iншим вiддiлам.
У 1961 роцi Г.Є.Пухова обрали членом-кореспондентом АН УРСР. У 1966 роцi Георгiй Євгенович був призначений першим заступником директора Iнституту кiбернетики АН УРСР. У цей час з iнiцiативи В.М.Глушкова численнi вiддiли iнституту були згрупованi в чотири вiддiлення - теоретичної й економiчної кiбернетики, кiбернетичної технiки, технiчної кiбернетики, медичної i бiологiчної кiбернетики, а також обчислювальний центр. Вiддiлення мали велику самостiйнiсть. Ними керували провiднi вченi: Г.Є.Пухов, А.I.Кухтенко, А.А.Бакаєв, М.М.Амосов. Це дозволяло В.М.Глушкову майже не втручатися в роботу вiддiлень, придiляючи основний час на рiшення дуже важливих задач по зв'язку iнституту з керiвними органами країни, пiдключенню iнституту до постанов уряду, що забезпечувало подальший розвиток матерiальної, науково-технiчної i кадрової бази iнституту.
Г.Є.Пухову було доручено керiвництво вiддiленням кiбернетичної технiки iнституту. Мене, завiдувача вiддiлом керуючих машин, вiн призначив своїм заступником по вiддiленню (неофiцiйно) i дав доручення координувати роботу вiддiлiв: мого - вiддiлу керуючих машин, вiддiлу арифметичних i запам'ятовуючих пристроїв обчислювальних машин (Г.О.Михайлова), вiддiлiв теорiї цифрових обчислювальних машин (З.Л.Рабиновича), фiзичних i технологiчних основ ЕОМ (В.П.Деркача), перетворювачiв форми iнформацiї (А.I.Кондалєва), передачi iнформацiї (A.M.Лучука), теорiї i розрахунку електромагнiтних пристроїв (О.В.Тозонi), медичної кiбернетичної технiки (Л.С.Алєєва).
Коли Г.Є.Пухов був призначений заступником директора з наукової роботи, В.М.Глушков, практично, цiлком переклав на його плечi керiвництво вiддiленням кiбернетичної технiки i керiвництво пiдроздiлом СКБ iнституту, що забезпечував конструкторськими роботами вiддiл математичного моделювання.
У 1969 роцi Г.Є.Пухов висунув мою кандидатуру в члени-кореспонденти АН УРСР. Коли готувалися документи на моє обрання, я був у вiдрядженнi в Чехословаччинi, i всю чималу роботу по їхньому оформленню Г.Є.Пухов узяв на себе. Напередоднi виборiв вiдбувся неприємний iнцидент, який стосувався мене. Карташов, спiвробiтник Київського iнституту iнженерiв цивiльної авiацiї (КIIЦА), що працював ранiше в Iнститутi кiбернетики, i його дружина, спiвробiтниця нашого iнституту, поїхавши в туристичну поїздку (круїз по Середземному морю), залишилися у Францiї, попросивши полiтичний притулок. Для нашого iнституту (з огляду, що йшли 60-i роки) це стало справжньою НП. Дирекцiя стала шукати винуватих i знайшли - секретар парткому iнституту I.В.Сергiєнко (пiдписав характеристику для поїздки), Б.М.Малиновський (був керiвником по кандидатськiй дисертацiї) i колишнiй секретар парткому iнституту, А.Є.Степанов, що поставив свiй пiдпис на характеристицi Карташова при його переходi на роботу в КIIЦА. У райкомi партiї всiм трьом записали суворi догани з занесенням в особистi справи. Рикошетом "справа Карташова" вiдгукнулося i на Г.Є.Пуховi i В.М.Глушковi, але обмежилося словесним розглядом. Довели до вiдома i президента Академiї Б.Є.Патона. Проте, для мене вибори пройшли успiшно. Через рiк догани були знятi.
Мiж "цифровиками" i "аналоговиками" йшло негласне (але добре!) змагання. Пiк успiхiв колективу вiддiлу Г.Є.Пухова випав на 60-i роки. Творчий внесок самого Г.Є.Пухова важко переоцiнити. Але стрiмкий розвиток цифрової технiки привiв, практично, до згортання дослiджень в областi аналогової i квазiаналогової технiки. У 1971 роцi Г.Є.Пухов разом зi своїм вiддiлом перейшов з Iнституту кiбернетики в Iнститут електродинамiки. Пiзнiше вiн створив Iнститут проблем моделювання в енергетицi АН УРСР.
Г.Є.Пухов був великим вченим i мав високе почуття власного достоїнства. Ставши першим заступником з наукової частини директора iнституту, вiн, з огляду на рекомендацiю Президiї (для всiх органiзацiй Академiї), наполiг на тому щоб директора iнститутiв керували лише посильною кiлькiстю наукових тем i не пiддавалися спокусi охопити багато чого, причому не стiльки за своїм бажанням, а скiльки з iнiцiативи виконавцiв робiт. Саме в той час у взаєминах В.М.Глушкова i Г.Є.Пухова, пробiгла, як говорять, чорна кiшка. Причому "нападаючою стороною" став В.М.Глушков. Менi запам'яталася якась нарада в кабiнетi В.М.Глушкова. Вiктор Михайлович зробив рiзке, i несправедливе зауваження Георгiю Євгеновичу i повторив його. Георгiй Євгенович не вiдповiв кривднику, але менi (я сидiв поруч з ним) були чутнi його слова, вимовленi в пiвголосу:
- I я це терплю! I я це терплю!
Перехiд Г.Є.Пухова В.М.Глушков сприйняв дуже болiсно. Дехто активно допомагав йому в цьому. Я переконався сам. Через тиждень-два пiсля несподiваного переходу Г.Є.Пухова разом зi своїм вiддiлом в Iнститут електродинамiки, В.М.Глушков викликав мене i запитав:
- Менi говорять. Ви збираєтеся пiти до Пухова?
- У мене навiть у думках немає. Я назавжди "прикипiв" до свого iнституту i нiкуди iти не збираюся, - вiдповiв я.
У 1971 роцi, пiсля переходу Г.Є.Пухова, вiддiлення кiбернетичної технiки було перейменовано в сектор, i я став його керiвником (на громадських засадах), залишаючись, природно, завiдувачем вiддiлом керуючих машин.
Слова сектор i вiддiлення рiвнозначнi за змiстом. Тому я буду використовувати тiльки слово вiддiлення.
Вiддiлення кiбернетичної технiки Пiсля переходу Г.Є.Пухова, ставши керiвником вiддiлення кiбернетичної технiки, я приймав участь в робочих нарадах, якi проводив В.М.Глушков, пов'язаних з вирiшенням поточних задач, що виникають перед iнститутом, уважно вислуховував його виступи на загальних зборах, учених радах iнституту, i крiм того, досить регулярно зустрiчався з ним i повiдомляв йому про основнi результати роботи вiддiлення.
Коментарiв iз приводу наших дослiджень у нього, як правило, не виникало. Пояснення цьому я знаходжу в тому, що Вiктор Михайлович зорiєнтував свiй вiддiл цифрових автоматiв7 на тiсне спiвробiтництво з СКБ iнституту i всiляко сприяв змiцненню останнього, поставивши метою силами СКБ забезпечити розробку i проектування засобiв обчислювальної технiки. Завдяки великiй допомозi швидко зростаючого колективу СКБ, це удалося зробити. З'явилися ЕОМ для iнженерних розрахункiв ("Промiнь", "МИР-1", "МИР-2", "МИР-3"), цiлий ряд бортових ЕОМ, спецiалiзованих i програмувальних клавiшних ЕОМ, нарештi, вiнець творчостi Вiктора Михайловича - двi високопродуктивних макроконвеєрних системи (завершених уже без нього).
Допомога СКБ нашому вiддiленню була явно недостатня, через що ми були змушенi орiєнтуватися на спiльнi роботи з галузевими СКБ, що, до речi, iстотно прискорювало i допомагало розвитку робiт. Вийшло як по прислiв'ю - немає худа без добра! Вiддiлення одержало можливiсть швидко передавати свої розробки для промислового випуску i використання, зокрема органiзацiями Мiнiстерства електронної промисловостi, Мiнiстерства промисловостi засобiв зв'язку СРСР, органiзацiями АН УРСР. Це дозволило вiддiленню першим в Українi освоїти засоби цифрової технiки IV поколiння i здiйснити їхнє великомасштабне використання в промисловiй галузi засобiв зв'язку, в АН УРСР та iн.
Я намагався всiма силами забезпечити цiлеспрямовану й ефективну роботу вiддiлення. Раз на мiсяць проводив засiдання вченої ради, час вiд часу скликав наради завiдувачiв вiддiлами. Регулярно працювали науковi семiнари у вiддiлах.
У 1965 р. у вiддiленнi був один доктор наук, у 1975 - п'ять, у 1984 р. - уже п'ятнадцять докторiв i 40 кандидатiв наук. Вiддiлення включало 10 вiддiлiв (Войтовича, Тозонi, Єгипко, Забари, Коваля, Лучука, Малиновського, Палагiна, Тарасова, Яковлева), а також три лабораторiї (Л.Б.Малиновського, Парханової, Семотюка). У них працювали п'ятсот спiвробiтникiв. У 1986 р. у вiддiленнi успiшно пройшла конференцiя по нових поколiннях ЕОМ (IV i V поколiння). На жаль, у 90-i роки вiдбулися великi негативнi змiни. У вiддiленнi вдвiчi зменшилася кiлькiсть спiвробiтникiв, було скасовано ряд вiддiлiв. Скоротилася наукова тематика. Лише зараз - з початку 2000 р. - почалися iстотнi позитивнi змiни.
Не приховую, що будучи завiдувачем вiддiлом керуючих машин я придiляв колективу мого вiддiлу дуже багато уваги. I вiн став самим могутнiм за складом кадрiв, а головне, за результатами роботи. Згодом створенi у вiддiлi лабораторiї переросли у вiддiли по ряду напрямкiв дослiджень, розпочатих у вiддiлi. Завiдувачами вiддiлiв стали В.М.Єгипко, О.В.Палагiн, Ю.С.Яковлев, що ранiше керували лабораторiями.
Термiн "кiбернетична технiка" (КТ), затвердився в 1978 роцi. У "Енциклопедiї кiбернетики", виданiй в 1976 р., цей термiн ще не згадувався. На вiдмiну вiд обчислювальної технiки (ОТ), КТ розглядалася мною в основному як важливий напрямок у науцi i технiцi, зв'язаний з задачею створення технiчних засобiв для побудови керуючих, вимiрювальних, контролюючих, автоматичних i автоматизованих систем i приладiв з використанням ЕОМ. Технiчна кiбернетика, що передувала КТ, була спрямована не на створення технiчних засобiв, а на розробку теорiї систем керування, тобто стала подальшим розвитком наукових основ автоматичного керування.
Виникненню КТ послужили створення i численнi застосування КМШП "Днепр". Надалi вiддiлення кiбернетичної технiки стало займатися розробкою не тiльки керуючих обчислювальних машин i спецiалiзованих обчислювальних пристроїв, але i засобiв передачi iнформацiї, засобiв спiлкування оператора iз системами керування, а також питаннями їхнього застосування для керування рiзними процесами, автоматизацiї складних експериментiв i вимiрювальних приладiв.
Поява КТ була об'єктивно обумовлена швидко зростаючими потребами в засобах автоматизацiї, прагненням мати ефективнi, максимально дешевi, надiйнi, зручнi в експлуатацiї технiчнi засоби для побудови автоматичних i автоматизованих систем у рiзних областях народного господарства, науки i технiки, у вiйськовiй справi, у приладобудуваннi, що вирiшує задачi, дуже далекi вiд тих, котрi вирiшуються звичайною ОТ в обчислювальних центрах чи за допомогою персональних та iнших обчислювальних засобiв. Основою КТ, породженої в надрах ОТ, стали також автоматика, телемеханiка, автоматичне керування, вимiрювальна технiка (ВТ) - на їхнiй базi КТ знайшла самостiйнiсть.
Рушiйної силою розвитку ОТ стала зростаюча потреба в обчисленнях (найрiзноманiтнiших) у науцi i технiцi. Звiдси й удосконалення засобiв ОТ пiшло по лiнiї створення могутнiх унiверсальних ЕОМ, ЕОМ для iнженерно-технiчних розрахункiв, термiнальних ЕОМ для обчислювальних систем колективного користування, а також по лiнiї розвитку ОТ для iндивiдуального користування iнженерами, студентами, школярами, адмiнiстраторами й iн. Основнi вимоги до засобiв ОТ - це бiльш висока продуктивнiсть, зручнiсть в обслуговуваннi як великих колективiв-споживачiв ОТ, так i окремих користувачiв, простота спiлкування людини з машиною. ОТ, як вiдомо, створюється для використання її людиною в якостi могутнього обчислювального iнструмента i засобу автоматизацiї iнтелектуальної дiяльностi.
Рушiйної силою розвитку КТ стало прагнення автоматизувати рiзнi технологiчнi i вимiрювальнi процеси, оперативне керування виробництвом, керування енергетичними, транспортними й iншими об'єктами, у тому числi в сферi озброєння й у космосi (процеси розпiзнавання i т.д.) з метою виключення людини з областi контролю i керування цими процесами. У таких застосуваннях виконання обчислень є лише тiльки частиною загального комплексу iнформацiйних процесiв, що пiдлягають автоматизацiї. Не дивлячись на те, що ЕОМ виконують роль центральної iнтелектуальної частини систем, але вже не є єдиним засобом для їхньої побудови. Для цього потрiбнi також засоби автоматичного обмiну iнформацiєю мiж об'єктами й ЕОМ, передачi iнформацiї (як цифрової, так i аналогової) на вiдстань, вiдображення ходу процесу оператору, втручання оператора в процеси й iн. Таким чином, склад засобiв КТ виявився значно ширше, нiж засобiв власне ОТ. Для деяких застосувань частка засобiв ОТ узагалi незначна в порiвняннi з великим обсягом iншої апаратури такої, наприклад, як засоби зв'язку з об'єктом.
Крiм усього, до обчислювальних засобiв, що входять до складу засобiв КТ, виникли свої, особливi вимоги. Висока швидкiсть виконання обчислювальних операцiй у рядi випадкiв перестала бути основним критерiєм їхньої якостi. Якщо вiн i задається, то, як правило, доповнюється цiлим рядом iнших вимог по оперативностi обробки, вартостi, розмiрам апаратури, надiйностi й iн. З'явилися особливi вимоги до органiзацiї обчислювального процесу. Головними стали вимога обробки iнформацiї в реальному масштабi часу, циклiчне повторення тих самих програм, тiльки з рiзними початковими умовами, орiєнтацiя обчислювальних засобiв на визначенi класи обчислень та iн. Можливi випадки, що вимагають надвисокої швидкостi обчислень для визначених груп застосувань i т.д. Обчислювальнi засоби в кiбернетичних системах часто було потрiбно розосередити, виходячи зi специфiки процесу, що автоматизується, при цьому виникла необхiднiсть у побудовi розподiлених iєрархiчних, однорiдних, кiльцевих та iнших обчислювальних структур. Крiм алгоритмiчної унiверсальностi (у визначених межах, обумовлених класами застосувань), вiд обчислювальних засобiв, що входять до складу КТ, потрiбна була системна унiверсальнiсть (у рамках намiчених застосувань), що внесло свої особливостi в принципи її побудови (модульнiсть, iнтерфейси для пiдключення пристроїв зв'язку з об'єктом (ПЗО) та iн.).
Математичне забезпечення засобiв КТ, також має визначенi особливостi (стандартнi програми i мови, орiєнтованi на областi застосувань, надiйнi програми, пiдготовка програм на унiверсальних ЕОМ, схемна реалiзацiя програм, усiчена операцiйна система й iн.).
1Видавництво художньої лiтератури "Днiпро". -К., 1976.
2Директор Iнституту математики АН УРСР Б.В.Гнєденко.
3В Полiтехнiчному музеї в Москвi експонується центральна стiйка лебедєвської "БЭСМ". Декiлька електронних ламп, опорiв та конденсаторiв, якi зберiгаються в Фондi iсторiї та розвитку комп'ютерної науки i технiки при Київському будинку вчених НАН України - все, що залишилось вiд першої в Українi i в континентальнiй Європi "МЭСМ".
4Про цю розмову менi розповiв сам В.М.Глушков.
5Слова В.М.Глушкова, див. мою книгу "История вычислительной техники в лицах". - К. 1995 р. С. 120.
6Зараз Нацiональний авiацiйний унiверситет (НАУ)
7Вiддiл входив у вiддiлення теоретичної i економiчної кiбернетики Борис Малиновський "Нет ничего дороже..."
К: Горобец, 2005. -336с: 200 iл. ISBN 966-8508-04-1
© Б.Н.Малиновский, 2005
Переклад з росiйської Тамара Малашок | Про музей... | Мапа музею |
| Iнформацiйнi технологiї | Розумова машина | Перший в континентальнiй Європi комп'ютер |
| Вiд кiбернетики до iнформацiйних технологiй |
| Керуючi ЕОМ промислового призначення | Комп'ютери для пiдводних човнiв та кораблiв |
| Першi бортовi комп'ютери для ракет |
| Українська ледi Лавлейс | Першi кроки в мiкроелектронiцi | Мiкроелектроннi технологiї. Минуле та майбутнє |
| Хiрург, кiбернетик, письменник |
| Унiкальнi комп'ютери |
| Первiсток комп'ютеробудування - НВО "Електронмаш" |
| Фотогалерея | Книжки |
| Хронологiя розвитку обчислювальної технiки в Українi |