Опорні конспекти СМК / Опорні конспекти / Тема2 Соціологія гром. думки і журналістики

Тема: Соціологія громадської думки і журналістика

План

1. Історія дослідження громадської думки. 2. Поняття "громадська думка". 3. Вплив мас-медіа на громадську думку.

Сутність думок людей вивчалась ще в античні часи. Для філософських поглядів Парменіда, Емпедокла, Демокрита характерно протиставлення категорій "думки" і "знання". Думка розглядалась цими вченими як помилкове знання, щось неясне, нестійке, яке йде всупереч раціональній істині. Але вже після Платона і Аристотеля все більше визнання отримує інша точка зору: думка є щось середнє між знанням і вірою.

Боротьба цих двох тенденцій продовжувалась і тоді, коли у сфері наукового, філософського дослідження опинилось явище, яке позначалося терміном "громадська думка". Ця боротьба наочно просліджується у поглядах представників німецької класичної філософії. Так, Гегель у своїй роботі "Філософія права" дав досить розгорнуту концепцію громадської думки, яка включала її визначення, характеристику різних сторін тощо.

Гегель розглядав громадську думку у зв'язку з аналізом державного устрою, де він виділяв законотворчу і урядову владу, а також елемент верств населення. Гегель визначає основний механізм формування громадської думки — дискусію.

Розвиток соціології громадської думки у 70-80-ті рр. був пов'язаний з запитами практики, і це призвело до накопичення досить великого емпіричного матеріалу, а також до висунення ряду положень теоретичного характеру.

Починаючи з 60-х рр. дослідники розглядали громадську думку переважно як стан свідомості і відповідно аналізували її у структурі громадської свідомості.

Громадська думка виникає, формується і функціонує як сукупність оціночних суджень, які виражають ставлення соціальних груп до поведінки і діяльності окремих людей.

Специфіка громадської думки в тому, що це не тільки усвідомлене, але й оцінене буття.

Соціальні оцінки можуть бути позитивними (схвалюючими), негативними (засуджуючими), нейтральними (останні у ряді випадків можуть виступати як збалансовані оцінки), супроводжуються емоціями (радістю, дружелюбністю, ворожнечею тощо) і дають імпульс до практичних дій.

Однією з найважливіших характеристик соціальної оцінки (і громадської думки в цілому) є її інтенсивність, яка дає уяву про силу прояву ставлення людей до події чи явища. Шкала інтенсивності може бути різної дрібноті (у залежності від мети дослідження), але її крайніми точками завжди є повне схвалення чи повне засудження.

В структурі громадської думки велику роль грає настанова, яка відбиває стан готовності чи схильності діяти певним чином. Фіксовані соціальні настанови людина, як правило, усвідомлює і котрі являють загальні орієнтації особистості у відношенні соціальних об'єктів.

Соціальні цінності можуть бути санкціоновані та культивовані системою засобів, які контролюються органами управління; і функціонуючи на рівні звичайної свідомості.

Серед соціально-психологічних компонентів громадської думки важливе місце належить різним формам соціальної настанови, яка визначає емоційний настрій. Поряд з рухомістю, імпульсивністю, динамічністю він має і визначену стабільність в основних своїх рисах. Оціночна діяльність людей, яка лежить в основі формування і функціонування громадської думки, пов'язана не тільки з соціально-психологічними характеристиками людей, але і з їх пізнавальними здібностями. Оцінка якогось явища передбачає присутність деякого знання.

В структурі громадської думки є компоненти, що сприяють переходу від оцінок до дії (воля).Воля у громадській думці проявляється в мобілізації індивіда як представника

Етапи розвитку громадської думки: формування, вираження, реалізація на практиці.

• Подія,

• оцінка її,

• індивідуальна думка,

• колективна думка,

• громадська думка.

Вчені, розглядаючи процес становлення громадської думки, виділяють такі етапи. Перший — виникнення почуттів і уявлень у сфері індивідуальної свідомості. Другий — обмін інформацією між людьми.

Початковим моментом народження громадської думки є момент народження індивідуальної думки. Громадська думка не є сумою індивідуальних думок (так звана емерджентність). Але вона зберігає все те, що є спільного, характерного у масі індивідуальних думок. Індивідуальна і громадська думки виникають одночасно, але у різних формах. Перша — в актуальній, друга — в потенційній. Однак обидва види думок складають єдність.

Громадській інтерес є той грунт, який забезпечує можливість виникнення громадської думки. На громадську думку може претендувати лише та думка, яка виділяється розповсюдженістю, інтенсивністю і стабільністю.

Громадська думка зосереджується в системі мас-медіа, визначає і освітлює політ. Режим, соц-екон. стан, масово-психологічну атмосферу.

Громадська думка — це стан масової свідомості, який включає в себе приховане чи явне ставлення різних соціальних спільностей до проблем, подій і фактів дійсності.

Функції громадської думки:

1. Експресивна (займає визначену позицію).

2. Консультативна (дає поради).

3. Контрольна (виносить рішення з тих чи інших питань).

4. Директивна.(регулює поведінку індивідів, соціальних груп і установ, підтримуючи чи відкидаючи ті чи інші уявлення, цінності, норми).

У залежності від змісту висловлювань громадська думка виражається в оціночних, аналітичних та директивних судженнях.

Громадська думка виникає з громадського інтересу.

Громадською думкою займається окрема галузь соціології — соціологія громадської думки.

Соціологія громадської думки вивчає сутність ГД, активність її функціонування в суспільстві, загальні й специфічні фактори, від яких залежить зміст суджень ГД і якість виконання нею своїх соціальних функцій.

ГД вивчається за допомогою соціол. Досліджень, що дає можливість отримати відомості про функціонування ГД, зміни її стану, регулярність отримання відомостей, оперативність їх обробки і аналізу, надійність інформації, дає можливість підвищити пізнавальну й управлінську цінність.

Термін "громадська думка" (publіc opіnіon) першим використав англійський державний діяч і письменник Джон Солсбері у 1159 р. Але розвиток соціології громадської думки пов'язаний з роботою німецького соціолога Ф.Тьоніса "Критика громадської думки", яка була видана у 1922 р. Пізніше соціологія громадської думки стала тісно взаємодіяти з соціологією політики і соціологією масової комунікації.

Основні проблеми соціології ГД:

• вплив інформації на формуванняГД;

• політичні настанови;

• вплив віку, сімї, раси на ГД;

• соціальні настанови;

• вивчення екон. проблем і їх вплив на соц. життя.

Ознаки ГД: інтерес (аморфний, стрижневий, пасивний), дискусійність, динамічність.

Основною базою для виникнення думок служать знання, уявлення про оточуючий світ, почуття і спілкування. Мас-медіа є важливим джерелом відомостей, знань, уявлень, які формують ГД.

Мас-медіа формує ГД і є каналом виразу ГД.

ГД впливає на діяльність мас-медіа. Мас-медіа є засобом маніпулювання людьми.

Етапи формування ГД:

1. Інформованість.

2. Сприйняття інформації людиною.

3. Задоволення бажань і потреб людини.

4. Формування стереотипу.

5. Формування настанов.

Контрольні запитання:

1. Як ставилися до поняття "громадська думка" античні філософи? 2. У чому полягала суперечність поглядів Гегеля щодо громадської думки? 3. Яку роль грає у громадській думці соціальна оцінка? Назвіть види оцінок. 4. Як формується соціальна настанова? 5. Які відношення між громадською думкою і раціональним знанням? 6. Назвіть етапи розвитку громадської думки. 7. У чому полягає взаємозалежність і єдність індивідуальних і громадських думок? 8. Дайте визначення громадської думки. 9. Чим займається соціологія громадської думки? 10. Які критерії обрання об'єкту громадської думки? 11. Як визначити суб'єкт громадської думки? 12. Розкрийте процес сприйняття інформації.

Література:

Грушин Б.А. Мнения о мире и мир мнений: Проблемы методологии исследования общественного мнения. - М.: Политиздат, 1967. - 400 с.

Краткий словарь по социологии / Сост. Э.М.Коржева, Н.Ф.Наумова; Под общей ред. Д.М.Гвишиани, Н.И.Лапина. - М.: Политиздат, 1989.

Пресса и общественное мнение / АН СССР, Институт социологических исследований; Отв. ред. В.С.Коробейников. - М.: Наука, 1986. - 205 с.

Социологические проблемы общественного мнения и деятельности средств массовой информации / Отв. ред. В.С.Коробейников. М.: ИСИ АН СССР, 1976. - 189 с.