2. Дослідження ефективності та дієвості мас-медіа у вітчизняній соціології

Питання про ефективність і дієвість органа комунікації — це питання про два органічно пов'язаних між собою напрямки його впливу: на масову аудиторію і діяльність різних організацій, установ. Реалізуються вони на базі реальних завдань, які стоять перед журналістикою в цілому і конкретними виданнями, на основі єдиних принципів діяльності, що не виключає і своєрідності використовуваних методів.

Наскільки чітко усвідомлюють журналісти ці два напрямки роботи?

Газетярам (проект "Районна газета") було задано питання: "На кого, перш за все, повинна впливати газета?". 48% опитаних сказали, що переважний об'єкт впливу — свідомість, настрій, поведінка читачів, 7% — організації, установи і 45% вважають, що у рівній мірі важливе й те, й інше. Позицію останньої групи журналістів, мабуть, слід вважати найбільш відповідною завданням газети, її положенню у системі управління процесами життєдіяльності та розвитку.

Наскільки суттєво розуміння такої двоєдності у діяльності органа інформації для оцінки журналістом його успіхів та недоліків, а також для оцінки власної роботи? Аналіз показує, що такі критерії є значущими, хоча журналісти і не завжди чітко усвідомлюють, які переважно фактори забезпечують досягнення тієї чи іншої мети. При оцінці позитивних сторін у роботі своєї газети 67% опитаних звернули увагу на те, що вона добивається дієвості своїх виступів, 24% аналізували у зв'язку з цим її недоліки, а 20% вносили пропозиції, спрямовані на підвищення дійсності. Аналогічна картина у львівському дослідженні: 39% у числі переваг газети вказали, що вона друкує матеріали, в яких пропонуються конкретні шляхи вирішення проблем, що обговорюються, 22% — матеріали виділяються компетентністю суджень і знанням предмета, 17% — глибиною і всебічною аргументованістю, а 61% відмітили, що газета впевнено бореться за дієвість своїх виступів. При аналізі недоліків також чимала увага приділялася цьому питанню.

Завданню ефективного впливу на аудиторію підлягає у принципі вся діяльність редакції. З нею пов'язаний практично усякий аспект роботи, тому цей напрямок не так чітко об'єктивується і в самій свідомості журналістів. Важко виділити у загальній масі оцінок самі ці оцінки. Однак серед мотивів задовільненості журналістів своєю роботою оцінок своїх публікацій ці сторони (дієвість і ефективність) чітко просліджуються. Так, у відповідях газетярів у рамках львівського дослідження звучать такі мотиви:

підняті мною питання обговорюються, мають резонанс у суспільстві — 27%;

на мої матеріали поступають відгуки — 20%;

на підставі моїх виступів приймаються конкретні міри — 19%.

А серед причин незадовільненості роботою у даній редакції також фігурують (хоча не так вже і часто у порівняні з питаннями завантаженості, поганої організації праці тощо) такі, як: газета не користується авторитетом у читачів, далеко не завжди приймаються міри по виступам газети. Це можна підтвердити даними інших досліджень по аналогічним питанням, зокрема проекту "Районна газета".

Соціологічні дослідження показують також, що, за думкою журналістів, завдання впливу на соціальні інститути газета виконує краще, ніж інше своє завдання — вплив на читачів. Ось відповіді газетярів (проект "Районна газета") на питання: "Як реалізує Ваша газета завдання впливу на організації та установи?" і "Як реалізується завдання впливу на свідомість, настрій, поведінку читачів?":

добре, в основному добре — 61%, 31%;

середнє — 29%, 40%;

погано — 7%, 14%;

не можу відповісти — 3%, 15%.

У даному випадку можна тільки говорити про переважно здійснюваний напрямок, тому що виміряти реальну ефективність впливу газетного слова на людську свідомість набагато важче, ніж практичну дієвість (її можна визначити хоча б за кількістю прийнятих рішень). Звичайно, якщо переважають організаційні завдання, виробничі теми і проблеми, інформаційні жанри, то не можна розраховувати на високу ефективність у всебічному впливі на читача. Вирішення такого завдання вимагає великої уваги до "людського" аспекту всіх проблем, багатства використовуваної палітри засобів тощо.

Редакції повинні володіти методикою хоча б орієнтовних, приблизних замірів ступеню свого впливу на читачів, слухачів, глядачів. Завдання вчених — розробити систему таких індикаторів, показників, хоча це дуже складне завдання.

З точки зору завдань соціологічних досліджень здається особливо важливим аналіз реальних результатів діяльності редакцій різних типів (газетних, радіо, телевізійних, спеціальних, відомчих, масових) — ефективності їх впливу, а також вивчення форм і методів такої роботи.

У наш час вже, фактично, відпало поняття дієвості. З одного боку, немає норм, які б примушували обов’язково реагувати на критику з боку медіа, а, з другого, медіа належать, як правило, різних фінансово-політичним угрупуванням і стають інструментом політичної та економічної боротьби. В таких умовах критика найчастіше носить замовний характер.