Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Опорні конспекти СМК / Курс лекцій / Тема2 Соціологія гром. думки і журналістики.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
30.05.2020
Размер:
139.78 Кб
Скачать

3. Вплив мас-медіа на громадську думку

У нашій країні існує розвинена система видання газет, трансляції теле-, радіопрограм. У результаті майже всі соціальні прошарки та групи можуть задовольнити свої інформаційні потреби через друковану пресу та електроні медіа. Це дозволяє говорити про нові риси мас-медіа. Широке розповсюдження мас-медіа привело до того, що ці засоби стали, по-перше, доступними кожній людині, навіть якщо вона знаходиться далеко від культурних центрів. По-друге, посилюється з допомогою мас-медіа зв'язок між особистістю і суспільством. По-третє, широке розповсюдження мас-медіа привело до диференціації споживання інформації. Сучасна людина не може користуватися однаково всіма джерелами інформації, вона користується ними вибірково.

Мас-медіа постійно і цілеспрямовано формують громадську думку з досить широкого кола питань. Одночасно вони є і каналом виразу громадської думки. Однак цей процес дуже складний і суперечний.

Процес формування і вираження громадської думки надзвичайно різноманітний і виявити в ньому визначені закономірності непросто.

Практика діяльності мас-медіа свідчить про те, що комунікатор (редакція газети, журналу, радіо і телепередач та ін.) повинен ретельно ставитися до обрання проблем, які виносяться на обговорення мас. У той же час жодна висунута мас-медіа проблема не може сама по собі поштовхом, відправною точкою для формування громадської думки, якщо вона не містить у собі: а) громадського інтересу, б) актуальності, в) дискусійності.

У тих випадках, коли проблема чи ситуація ясна чи наявна, викликає загальне визнання, не виникає потреби формування громадської думки. Однак, це не означає, що при загальному схваленні не можна говорити про громадську думку. Одна справа, формувати громадську думку, а інша — коли комунікатор має справу з думкою вже сформованою. Про громадську думку можна і треба говорити і тоді, коли є повна спільність ідей. Щоб думка газети стала переконанням читача, необхідний довгочасовий вплив на нього.

Формування громадської думки через мас-медіа засновується на сумісній колективній діяльності людей в умовах концентрації матеріального і духовного виробництва. Мільйони читачів газет, слухачів радіо, глядачів телебачення, які створюють різноманітні аудиторії, є особистостями, що включені у систему громадських відносин. Мас-медіа дозволяють їм встановлювати і підтримувати зв'язок з широким соціальним середовищем, кордони якого знаходяться далеко за межами їх безпосереднього оточення.

Формування громадської думки через пресу, телебачення, радіо має зворотній зв'язок, тобто громадська думка постійно впливає на діяльність системи мас-медіа. В області масової інформації розподіл учасників інформаційного впливу на джерела інформації (об'єкти впливу) і приймачі (суб'єкти впливу) надто відносний, оскільки обидві сторони цієї взаємодії — одночасно суб'єкти і об'єкти цього впливу.

У зв'язку з цим важливо систематично накопичувати теоретичні та практичні знання про зміст і результати впливу на свідомість різних соціально-демографічних і соціально-професійних груп інформації, яка надходить через мас-медіа, а також виявляти ступінь охоплення груп населення системою мас-медіа. Необхідно також визначити діапазон, тематичну структуру, предметний зміст і умови реалізації інформаційних інтересів різними групами населення та з'ясувати можливість впливу інформації, яка надходить через мас-медіа, у залежності від інформованості та особливостей її сприйняття різними соціальними групами населення.

Преса, радіо, телебачення є ефективними засобами впливу на людей, на їх свідомість і поведінку, на працю, життя і побут. Мас-медіа допомагають розібратись у численній масі соціальних подій, формують громадську думку, утверджують систему соціальних цінностей, зразків соціальної поведінки.

У процесі дослідження громадської думки слід звернути особливу увагу не тільки на форму її виразу, сутність змісту, але і на процес формування, на зв'язок і взаємодію факторів, які впливають на цей процес. Саме таке знання дає можливість управління процесом формування групової, колективної та громадської думки.

Давайте розглянемо взаємодію мас-медіа з різними формами прямого міжособистісного спілкування у процесах формування і виразу громадської думки. Перш за все для з'ясування ролі різних джерел інформації у формуванні громадської думки необхідно нагадати про тісний зв'язок інформації та громадської думки. Саме з первинної інформації про якесь явище починається формування спочатку уявлень, а потім вже думок і суджень. Таким чином, інформованість — необхідний етап у формуванні громадської думки, так як знання являють собою когнітивний елемент громадської думки. Потім у ході осмислення змісту інформації — на цей процес також можна впливати через різні джерела — формується ціннісний аспект громадської думки, тобто з'являється вербальне відношення у формі ціннісних суджень, які вже можна диференціювати за характером (позитивні, негативні, нейтральні), за інтенсивністю, за масштабом актуальності (проблема важлива для всього суспільства чи тільки для якоїсь соціальної групи). Ці оціночні судження можуть служити базою поведінки людини.

Для кращого опису можливостей впливу різних джерел інформації на формування громадської думки дамо хоча б короткий опис процесу сприйняття інформації людиною. У будь-якому випадку, перш ніж якось вплинути, інформація повинна бути сприйнятою. Чи можна вважати, що зміст інформації сприйнятий, якщо людина прочитала статтю, послухала лекцію, подивилася телепередачу чи кінофільм? Напевно, кожна людина знає, що можна слухати і не чути, дивитися і не бачити, чи побачити зовсім не те, що демонструвалося. Людина може сприйняти повідомлення, але не засвоїти думки та ідеї, які в ньому містяться, нерідко не може потім навіть згадати його зміст. Таким чином, далеко не вся інформація засвоюється, частина її залишається за межами сприйняття. Як і чому це відбувається?

Будь-яка дія людини так чи інакше спрямована на задоволення її потреб і бажань. Іноді, правда, ці потреби буває важко виявити, так як вони можуть бути не усвідомлені самою людиною чи суперечити одна одній, але у будь-якому випадку можна знайти мету визначеної дії, а значить і виявити потребу, яка викликала її.

Задоволення бажань і потреб людини здійснюється в оточуючому середовищі і залежить від нього. Але середовище, в якому людина живе і діє, дуже різноманітне. У ньому можна виділити багато сторін і сфер, у кожної з котрих задовольняються бажання і потреби. Людина, звичайно, пов'язана з усіма сторонами навколишнього середовища, але задоволення потреб різних людей здійснюється, в основному, за рахунок однієї з цих сторін. Для одного, наприклад, важливо досягти матеріального благополуччя, інший вважає більш необхідною повагу людей тощо. Звичайно, людина більш уважно ставиться до тих елементів оточення, від яких значною мірою залежить задовольняння найважливіших для неї потреб. Тому увага має властивість селективності. Поступово, завдяки своєму життєвому досвіду, люди накопичують інформацію про ці найважливіші для них елементи середовища і зберігають її у формі звичок, настанов, правил поведінки, прагнень і стереотипів. Ця інформація допомагає їм у задоволенні потреб і бажань. Керуючись нею, люди швидко знаходять той тип поведінки, який більш відповідає певній ситуації. Роль цих стереотипів наочно проявляється у процесі діяльності людини.

Звичка дозволяє робити значну частину простих дій, звільняючи нашу свідомість для вирішення інших, більш складних завдань. Стереотип допомагає зменшити навантаження на наше сприйняття, так як необхідність сприймати всі оточуючі предмети однаково чітко і в деталях, не обмежуючись виділенням тільки характерного, типового в них, веде до швидкого стомлення наших органів відчуттів.

Настанова особливо важлива як засіб, який економить енергію людини, оскільки вона, як правило, дає ключ для обрання типу поведінки у визначеній ситуації. Якщо ми ставимося до даної людини, як до поганої, то це керує і нашими діями у ставленні до неї. Часто настанова формується не стільки на підставі знання самого предмета, скільки орієнтації на норми поведінки визначеної соціальної групи.

У тому випадку, коли настанова, стереотипи та інші форми засвоєної інформації базуються на невеликому життєвому досвіді (наприклад, у молоді) і обслуговують не такі вже важливі потреби, вони можуть швидко виникати і легко змінюватися. Але якщо потреби змінились у результаті змін середовища, то це веде до перегляду і зміни навіть стабільно засвоєної інформації.

Зміна настанов, стереотипів тощо є складним процесом. Зміна навіть однієї важливої настанови чи іншої форми засвоєної інформації супроводжується конфліктами із різного ступеня гостроти, оскільки виникає необхідність пристосування нової настанови до системи настанов і стереотипів, яка вже склалася. Більшість людей намагаються уникнути внутрішніх конфліктів і тому йдуть на такі зміни лише під сильним зовнішнім тиском.

Звички, настанови та інші форми засвоєної інформації про різні аспекти оточуючого середовища проходять довгий шлях, перш ніж почнуть керувати діями людини. Але ця збережена інформація потребує постійного оновлення, безперервного отримання нових даних про зміни оточуючого середовища. Ця інформація служить головним чином для перевірки правильності наших настанов, стереотипів та ін. Частина такої інформації надходить завдяки безпосередньому спілкуванню з іншими індивідами. Але більша частина сприймається з допомогою мас-медіа.

Увага людини у сфері масового спілкування надзвичайно вибіркова. Людина рідко читає всю газету, але, продивившись заголовки статей, обирає те, що її цікавить, тобто те, що містить корисну для неї інформацію і пов'язане з важливими для неї об'єктами оточуючого середовища. Те ж саме здійснюється і відносно інших мас-медіа.

Усю інформацію, яка надходить, можна поділити на три категорії, якщо взяти за основу поведінку людини у ставленні до неї: 1) інформація дуже важлива; 2) інформація, яка може стати потрібною; 3) інформація, котра не сприймається, так як вона непотрібна.

У механізм вилучення непотрібної інформації входять відмова від сприйняття, перекручення інформації та забування. Настанови, стереотипи і звички допомагають сортувати інформацію, яка надходить. На основі власного чи чужого досвіду людина дізнається, що найбільш важливу для неї інформацію треба шукати у визначеному джерелі. Так складається перевага, яка надається певній газеті, радіо і телепрограмі. Орієнтуватися в потоці інформації, яка надходить з потрібного джерела, допомагають так звані індекси, наприклад, видільний шрифт у газеті, особливий тон чи жест диктора тощо.

Таким чином, соціальні настанови є своєрідними фільтрами інформації, що надходить, і тому впливають на поведінку індивіда. Вони можуть змінюватися під впливом інформації про зміни в оточуючому середовищі і, таким чином, призвести до змін поведінки.

Але на рівні настанови процес сприйняття інформації не переривається. Зігравши роль фільтрів, настанови припиняють свій вплив на інформацію, яка пройшла через цей рівень сприйняття. Комунікатор правильно обрав канал, час і спосіб комунікації, використовуючи свої знання інтересів і потреб аудиторії, привернув увагу до повідомлення і досяг того, що воно було сприйняте. Таким чином, людина отримала визначений обсяг знань, засвоївши їх настільки, що знає і основні положення повідомлення, і докази на їх користь і може навіть при необхідності відтворити його. У такому випадку можна сказати, що інформація прорвалась через фільтр першого рівня сприйняття — настанову — і досягла другого — рівня знань. Без сумніву, цей рівень має велике значення для формування світогляду особистості.

Однак, досвід показує, що знання мають неоднакову цінність для різних людей і знання людиною положень будь-якої теорії ще не говорить про те, що людина переконана в її правильності та буде застосовувати її у практичній діяльності. Крім того, люди по різному використовують одні й ті ж знання, оскільки перед ними стоять різні завдання. У залежності від мети людина інтуїтивно розподіляє свої знання на необхідні, корисні та непотрібні. Знання першого типу вона часто використовує, тим самим перевіряючи їх істинність і цінність, та завжди намагається їх поповнити. Ці знання являють для людини реальну цінність: саме у формі необхідних знань різні ідеї та теорії можуть досягти другого рівня сприйняття — ціннісного. Знання другого типу залишаються на рівні знань, а знання, котрі розцінюються як непотрібні, поступово забуваються.

Дуже важливим моментом, від якого залежить вплив джерела інформації на формування і вираження громадської думки, є різниці у структурі та характері комунікатора і аудиторії та характер їх взаємозв'язку. Тут мова йде про різницю характеристик комунікатора і аудиторії у процесах масового і міжособистісного спілкування.

Як відомо, у процесі масового спілкування структура комунікатора, як правило, є складною. У якості комунікатора виступає цілий колектив — редакція газети, радіо, телебачення, видавництва тощо, де різні відділи використовують різні комунікаційні функції. Аудиторія мас-медіа теж відрізняється своїми специфічними характеристиками, основними з яких є анонімність, розкиданість в просторі, а при використанні преси — і у часі, масовість, вимушена відносна пасивність під час комунікації та ін.

У процесі масового спілкування, коли у ролі комунікатора виступають соціальні інститути, інформація значною мірою носить узагальнений характер. У ній міститься вже обгрунтована громадська думка, соціальні норми і ціннісні орієнтації. Хоча у процесі масового спілкування також використовуються конкретні факти і явища, сам відбір їх для висвітлення через мас-медіа вже змінює характер цього явища, робить його типовим, важливим для багатьох.

Нові технічні засоби дають можливість для оперативного інформування багатомільйонних мас. Але у той же час відірваність від аудиторії, відсутність контакту з нею у процесі комунікації знижує їх ефективність.

Таким чином, у мас-медіа як способу формування і виразу громадської думки є свої плюси і мінуси, тобто рамки, в яких вони можуть діяти більш чи менш ефективно.

Висновки

Не дивлячись на те, що термін "громадська думка" почав застосовуватися тільки в середині ХІІ ст., проблеми, пов'язані з вивченням громадської думки, цікавили вже античних філософів. Особливу увагу приділяв громадській думці Гегель. З одного боку, він визнавав раціональну основу громадської думки, а з іншого, внаслідок своїх реакційних політичних поглядів, вважав, що громадська думка носить в основному помилковий характер і зробити з неї правильні висновки може тільки видатна людина.

Дослідження теорії громадської думки продовжується і зараз. Взагалі, громадська думка виражається через оцінювання явищ навколишнього середовища. Саме це оцінювання дає імпульс для формування настанов, які відбивають готовність суб'єкта діяти певним чином.

Очевидно, існують визначені умови та фактори, котрі "примушують" громадську думку залишатися тільки на рівні відбиття дійсності (тобто на рівні свідомості, слова) чи сприяють її переходу на інший рівень — рівень впливу на дійсність та її перетворення. Таким чином, у процесі формування громадської думки можна виділити різні сукупності факторів, які працюють як на першому, так і на другому рівнях. Усі вони так чи інакше впливають на активність людей.

Контрольні запитання 1. Як ставилися до поняття "громадська думка" античні філософи? 2. У чому полягала суперечність поглядів Гегеля щодо громадської думки? 3. Яку роль грає у громадській думці соціальна оцінка? Назвіть види оцінок. 4. Як формується соціальна настанова? 5. Які відношення між громадською думкою і раціональним знанням? 6. Назвіть етапи розвитку громадської думки. 7. У чому полягає взаємозалежність і єдність індивідуальних і громадських думок? 8. Дайте визначення громадської думки. 9. Чим займається соціологія громадської думки? 10. Які критерії обрання об'єкту громадської думки? 11. Як визначити суб'єкт громадської думки? 12. Розкрийте процес сприйняття інформації.

Література

Грушин Б.А. Мнения о мире и мир мнений: Проблемы методологии исследования общественного мнения. - М.: Политиздат, 1967. - 400 с.

Краткий словарь по социологии / Сост. Э.М.Коржева, Н.Ф.Наумова; Под общей ред. Д.М.Гвишиани, Н.И.Лапина. - М.: Политиздат, 1989.

Пресса и общественное мнение / АН СССР, Институт социологических исследований; Отв. ред. В.С.Коробейников. - М.: Наука, 1986. - 205 с.

Социологические проблемы общественного мнения и деятельности средств массовой информации / Отв. ред. В.С.Коробейников. М.: ИСИ АН СССР, 1976. - 189 с.