Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Опорні конспекти всесв історія / Опорні конспекти всесв іст 1-2 сем / Опорні конспекти з всесвітньої історії 1 сем.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
30.05.2020
Размер:
565.76 Кб
Скачать
  1. Вміти давати відповіді на питання:

1. Схарактеризуйте соціально-економічне становище у Япо­нії після Першої світової війни.

2. Причини зростання агресії Японії.

3. Зовнішня політика японських урядів.

4. Особливості національно – визвольного руху в Китаї у 20-х роках.

5. Боротьба китайського народу проти японської агресії в 30-х роках.

6. Особливості національно – визвольного руху в Індії в 30-х роках.

7. Наслідки національно – визвольного руху в Індії.

2. Вміти аналізувати: Причини протистояння Гоміньдану та КПК.

Причини піднесення національно – визвольного руху в Індії в 30-х роках.

3. Підготувати доповіді: Політичний портрет Мао Дзедуна.

Філософсько – релігійні погляди М. Ганді.

Література:

Ладиченко Т.В.: Всесвітня історія 10 - А.С.К., 2007

Даниленко В.М. та ін.: Всесвітня історія 10 - Ніка – Центр, 2002

Давлєтов О.Р. та ін.:Всесвітня історія 10- Генеза, 2002

Тема: Культура країн світу у 1900 – 1939 роках. План:

  1. Освіта, наука і техніка.

  2. Розвиток літератури 20-30-х років.

  3. Мистецтво 20-30-х років.

Освіта, наука і техніка.

Освіта - процес і наслідки засвоєння систематизованих знань, умінь і навичок, потрібних для практичної діяльності. Це необхідна умова підготовки до життя і праці, основний засіб залучення до культури. Головний шлях одержання освіти -навчання і виховання в навчальних закладах. Слід зазначити, що зміст освіти, її' рівень визначаються вимогами суспільного виробництва, зумовлюються суспільними відносинами, станом науки, техніки й культури та рівнем розвитку шкільної справи і педагогічної думки.

До початку XIX ст. абсолютна більшість людей у світі була не освіченою. У XIX ст. в країнах Західної Європи та Америки почали вводити систему загальної обов'язкової освіти. Існували різні типи шкіл: духовні, світські, платні й безплатні, початкові, середні, вищі, державні, приватні.

У XX ст. у зв'язку із значним розвитком педагогічної науки були зроблені певні вдосконалення системи освіти - проведено чітку диференціацію навчальних закладів, введено міжнародні дипломи, при спілкуванні вчителів та учнів використовувались здобутки психології.

Так, у Великобританії в 1918 р. був прийнятий закон про обов'язкове початкове навчання до 14 років, а в 1944 р.- до 15 років. Активно розвивалась система професійного навчання (початкова й середня). Центрами вищої освіти стали університети: Лондонський, Кембріджський, Оксфордський, Едінбурзький та інші, які одночасно стали і центрами розвитку світової науки.

У США закони про обов'язкову початкову освіту були прийняті у всіх штатах в 1918 р. З 20-х років починається процес диференціації освіти. Всі учні були поділені на ''академічно здібних'' і ''практично мислячих''. Програми були пристосовані до практичних потреб людини в житті. Крім того, продовжувала розвиватись університетська система. Найбільш відомими стали Гарвардський, Колумбійський, Каліфорнійський, Іллінойський, Ста-нфордський університети.

У 30-ті роки зазнала зміни і система освіти Франції. Там було запроваджено безкоштовне навчання у державних школах. Обов'язковим стало навчання дітей до 14 років. Французькі універси-тети стали визнаними світовими центрами освіти. Світову славу здобув, зокрема, університет в Сорбонні.

Радіотехніка. Телебачення. Радіотехніка почала розвиватися з кінця XIX ст.: у 1895 р. росіянин О.Попов винайшов радіоприймач, хоча в багатьох країнах вважають, що пріоритет належить італійцю Г.Марконі. Перші радіомовні передачі проводили в США у 1919-1920 pp., в Англії і Франції - 1922 р. В Україні радіомовлення почалося у 1924 р. в м. Харкові.

У XX ст. розвивається телемеханіка. Ідею послідовної передачі елементів зображення, яка базувалася на інерційності зору людини, вперше висловили незалежно один від одного Н.Санлек (Франція) та А. ді Пайва (Португалія). На практиці цю ідею здійснив польський інженер П.Ніпков. Подальший розвиток телемеханіки пов'язаний з працями У.Сміта (США). Практичне впровадження телебачення почалося з чорно-білих передач, проведених у 1925 р. Вердом в Англії та Дженкінсом у США. В Україні перший телепередавач почав діяти у м. Києві в 1938 р.

Ядерна фізика. Датським фізиком Нільсом Бором створена модель атома, Енріко Фермі в США в 1942 р. Здійснив ядерну реакцію. Перші реактори було створено в США та в СРСР. У роки війни було створено атомну бомбу, яку США використали проти Японії у 1945 р.

У 1945 р. було створено перший комп'ютер (ЕОМ). Це зробив Дж. фон Нейман. Зараз ЕОМ та інша електронна техніка стали невід'ємною складовою нашого життя.

Ракетобудування. Одним із корифеїв ракетобудування вважається американський фізик та конструктор Р.Годдард. Він з 1941 р. цікавився ракетними двигунами, що згодом знайшли широке застосування. Видатним ракетним конструктором був С.Косберг, який створив третю ступінь для першого космічного корабля, на якому була людина. Вагомих успіхів у ракетобудуванні у першій половині XX ст. досягли німецькі інженери. Ними під час війни була створена балістична ракета Фау-2, а також проводились експерименти по запуску балістичних ракет з підводних човнів.

Авіація. У 1927 р. американець Чарльз Ліндберг здійснив перший трансатлантичний переліт за 33 години. Через десять років радянські льотчики В.П.Чкалов, Г.П.Байдуков, О.В.Беляков здійснили безпосадочний переліт Москва - Північний полюс - Портленд (США). В роки Другої світової війни розвиток авіації ще більше прискорився: зросла потужність авіаційних двигунів, ван-тажопід'ємність, дальність польотів літаків. Німецькі інженери створили перший реактивний літак.

Автомобілебудування. У другій половині XIX ст. вперше з'явилися автомобілі. Першим створив його Даймлер, потім Бенц.. У 30-ті роки Форд запропонував використати для виробництва автомобілів конвейєр.

Електроенергетика. У ХІХ-ХХ ст. було електрифіковано значну частину планети. Лампочку електричного розжарювання винайшов Т.Едісон. Виходець з Югославії Н.Тесла створив першу ГЕС.

Електрика, стала буденним атрибутом мешканців міста. Разом з нею в будинках з'явилися і нові електричні побутові прилади - пилососи, праски, пральні машини. Виробництво електроенергії стає важливою галуззю економіки. Будуються великі електростанції, в тому числі і гідроелектричні. Найбільшою із побудованих в ті роки була ГЕС Боулдер на річці Колорадо в США.

Зміни в транспортній галузі. Поява авіації була не єдиною зміною у транспорті. Автомобіль серйозно потіснив залізні дороги. Разом з розвитком автомобільного транспорту почалося створення мережі доріг з твердим покриттям. На залізницях замість паровоза все частіше з'являвся тепловоз. У 1938 р. в Англії, Німеччині, США, Канаді було зареєстровано 6 млн. вантажних і ЗО млн. легкових автомобілів.

Геологія. Провісником великих змін у геології стало обгрунтування німецьким геофізиком Вегенером гіпотези про дрейф континентів.. У розвідці корисних копалин широко застосовувались нові методи пошукових робіт, прилади та інструменти.

Хімія. Терміново створювалось виробництво отруйних газів і протигазів, розширювався випуск вибухових речовин, в Німеччині йшли пошуки штучних замінників недоступних природних продуктів. У 30-ті роки в СРСР і Німеччині було синтезовано каучук, а в США - новий вид штучного волокна, всесвітньо відомий капрон. На межі наук з'явились нові дисципліни - хімічна фізика, геофізика.

Біологія. В біології інтенсивно розвивались дослідження в галузі генетики. Важливий внесок у цю справу зробили американець Томас Х.Морган і радянський вчений М.І.Вавілов. З середини 30-х років розвиток генетики в СРСР уповільнився, а потім її взагалі заборонили, назвавши псевдонаукою, хоча було створено методи управління спадковістю, незамінні для селекції більш продуктивні види сільськогосподарських культур тощо. Застосування фізичних та хімічних методів дослідження сприяло створенню біофізики та біохімії.

Лауреати Нобелівської премії. Щоб увіковічити своє ім'я в пам'яті людства, шведський хімік і підприємець Альфред Нобель (1833-1896) заповів більшу частину своєї спадщини благодійному фонду. Нобелівську премію щорічно присуджують Шведська королівська академія наук та інші авторитетні установи Швеції, починаючи з 1901 р. Премії в галузі фізики, хімії, фізіології і ме-дицини, літератури, економіки вручають у Стокгольмі, премію миру- в Осло 10 грудня, в день смерті А.Нобеля.

Макс Планк (1858-1947). Альберт Ейнштейн (1879-1955) Нільс Бор (1885-1962) Енріко Фермі (1901-1954) Ірвінг Ленгмюр (1881-1957) Ірен Жоліо-Кюрі (1897-1956) та Фредерік Жоліо-Кюрі (1900-1958) Петер Дебай (1884-1966) Карл Ландштейнер (1868-1943).

Розвиток літератури 20-30-х років

Традиційно великий вплив на суспільну свідомість мала література. Саме тому правлячі режими прагнули спрямува-ти її розвиток у вигідне русло, зробити своєю опорою. Письменники і поети нерідко опинялися в центрі політичних подій, і потрібно було мати міцну силу волі й талант, щоб не зрадити правді історії. Особливо нелегко це було зробити в державах, де надовго утвердився тоталітаризм як форма політичного правління і духовного одурманення мас.

Так, у Німеччині було створено спеціальне Міністерство пропаганди на чолі з Геббельсом. Воно здійснювало жорсткий контроль над усім духовним життям країни. Фізичні розправи загрожували кожному, хто висловлював невдоволення або не корився фашистській ідеології. З цих причин, країну залишили відомі письменники - І.Бехтер, Б.Брехт, Е.Вайнерт, А.Зегерс, Т.Манн, Е.-М.Ремарк, Л.Фейхтвангер, А.Цвейг.

Трагічні ноти пронизували творчість письменників і поетів Італії. У героїв їхніх творів переважали почуття відчаю й одинокості. У творчості митців країни, яка дала світові багато славетних імен, спостерігався відхід від соціальної тематики, захоплення формою, байдужість до змісту.

Виняткову роль Японії в Азії обґрунтовувала профашистська література цієї країни. У 30-ті роки духовне життя тут було підпорядковано возвеличенню національного духу, влади імператора, оспівуванню військової доблесті. Тоталітарна держава підтримувала тих письменників, які допомагали морально готувати суспільство до труднощів і самопожертви.

В СРСР основним методом у літературі й мистецтві вважався соціалістичний реалізм. Принцип партійності літератури, визначений В.Леніним, був головним при перевірці лояльності письменників і поетів до існуючого режиму. Упокорення талановитих митців шляхом репресій поєднувалось із ''турботою'' про нову, радянську, літературу й поезію. Провідниками сталінізму виступали, в першу чергу, партійні чиновники, які вимагали уславлення радянської дійсності і керівної ролі більшовицької партії. Постанова ЦК ВКП(б) 1932 р. ''Про перебудову літературно-художніх організацій'' надовго визначила долю радянської літератури. Постанова стала ідеологічною основою безмежного втручання держави у літературно-мистецьке життя, що за умов однопартійності системи було особливо небезпечним для розвитку культури.

Перша хвиля репресій супроти творчої інтелігенції в СРСР прокотилась у 1920-ті роки. Але найбільших ударів було завдано в 1936-1939 pp. Внаслідок сталінського терору загинули І.Бебель, М.Клюев, М.Кольцов, О.Мандельштам, Б.Ясенський та багато інших письменників і поетів, в тому числі з України. Ті, хто вижили, змушені були пристосовуватись до вимог офіційної ідеології і більшовицької практики будівництва соціалізму, в одній, окремо взятій країні.

У країнах західної демократії літературна діяльність була розкутішою. Популярністю користувались пригоди, фантастика, психологічні романи. Визнаними майстрами детективного жанру стали А.Крісті (Англія), Ж.Сіменон (Франція), Р.Стаут і Е.Гарднер (США). Яскравими представниками течії модернізму, що прагнула до змін не тільки змісту, але й форми літературних творів, були Дж.Джойс, Ф.Кафка, М.Пруст.

Основні напрямки розвитку світової літератури. Письменники-лауреати Нобелівської премії. Ернест Хемінгуей (1899-1961). Анатоль Франс (1884-1924.) Ромен Роллан (1866-1944). Джон Голсуорсі (1867-1933). Томас Манн (1875-1955). Рабіндранат Тагор (1861-1941). Джордж Бернард Шоу (1856-1950). Іван Бунін (1870-1953).

Мистецтво 20-30-х років

Основні ідеї і напрямки у розвитку мистецтва. Живопис. У міжвоєнний період у мистецтві з'явилися нові течії та напрямки, розвивалися старі.

До Першої світової війни в європейському образотворчому мистецтві панував реалізм. Світ тоді уявлявся гідним його реалістичного зображення.

Перша світова війна і післявоєнна нестабільність призвели до того, що світ втратив свою гармонійність та раціональність в очах художників, його реалістичне відбиття начебто втрачало сенс. Розуміння світу могло звестися, наприклад, до певного співвідношення ліній та геометричних фігур. Такий вид живопису отримав назву абстракціонізм. Засновником його був російський художник Василь Кандинський. Сюрреалісти (сюрреалізм по-французьки означає надреалізм) на чолі з Сальвадором Далі намагалися зобразити ірраціональний світ.

Одним з нових напрямків у літературі та мистецтві був авангардизм. Авангардизм - умовна назва багатьох антиреалістичних течій в літературі та мистецтві XX ст. Виник на грунті анархічного, суб'єктивного світорозуміння. Серед представників авангардизму і неоавангардизму- художники П.Мондріан, СДалі, письменники Р.Деснос, А.Арто, С.Беккет, композитори -С.Буссоті, Дж.Кейдогс.

Модернізм - основний напрям мистецтва доби 20-30-х років, що характеризується розривом з ідейними і художніми принципами класичного мистецтва. Зародився в 20-30-х роках XX ст., охопив усі види творчості. Художники-модерністи Е.Кірхнер, Д.Енсор, Е.Мунк, Е.Нольде, В.Кандинський, П.Клеє, О.Кокошка.

Реалізм - одна із основних властивостей мистецтва і літератури, яка полягає у прагненні до правдивого об'єктивного відображення і відтворення дійсності у формах, що їй відповідають.Ппредставниками були, зокрема, художники Ф.Мазерель (Бельгія), Фужером і Таслицький (Франція), Р.Гуттузо (Італія), Г.Ерні (Швейцарія).

Театр. Вагомих успіхів було досягнуто в галузі театрального мистецтва та кіномистецтва. Це стосується перш за все країн Західної Європи та США. В США було засновано театри, в яких працювали режисери Г.Клерман, Е.Казан, Л.Старсберг, Р.Маму-лян, актори - К.Корнелл, Дж.Баррімор, Х.Хейс, Е.Ле Гальєнн. В репертуарі були п'єси молодих американських драматургів К.Одетса, Ю.О'Ніла, ДжЛоусона, А.Мальци та ін.

Кіно. Кіновиробництво в США починається з 1896 p., з 1908 р. зосереджується в Голлівуді. Найвидатніша постать американського кіно в ті роки - режисер Д.У.Гріффіт, який у своїх історичних фільмах заклав основи кіно як самостійного мистецтва. Цьому сприяла діяльність режисерів Т.Х.Інса, який започаткував фі-льми-вестерни, та М.Сеннетта, позначена високою професійною культурою. Найбільшим майстром кінокомедії став Чарлі Чаплін. В цей час У. Дісней розробив основи мультиплікаційно- , го фільму. Слід зазначити, що серед фільмів були і такі, що піднімали інтелектуальні проблеми, наприклад, ''Громадянин Кейн'' (1941 p., режисер О.Уеллес).

У СРСР розвиток кіномистецтва відбувався у тому ж напрямку, що і в інших країнах, але мав свої особливості, пов'язані з існуванням тоталітарної держави. У 20-30-ті роки були зняті фільми ''Панцерник ''Потьомкін'', ''Чапаев'', творили видатні режисери Ейзенштейн, О.Довженко та інші.

В Індії перший фільм був знятий ще у 1913 р. У 30-х роках тут було випущено картини ''Алам Ара'' режисера Ірані, ''Девдас'' режисера Баруа.

Архітектура. В мистецтві 20-30-х років тривав інтенсивний пошук відповіді на питання про роль і місце людини в суспільстві, про принципи її взаємодії з оточуючим середовищем і про майбутнє людства.

Французький архітектор Ле Корбюзье розглядав архітектуру як складову частину суспільного прогресу і віддавав перевагу розробці зручних житлових будинків і комплексів, підтримував необхідність серійного проектування й індустріалізації будівництва.

З'явилася ідея роззосередити населення великих міст у містах-супутниках, створити ''місто-сад''. Подібні проекти здійснювали в Англії, Франції, Голландії.

У різних формах ідею гармонічного поєднання людського житла і природи реалізували в США, Фінляндії, Чехословаччині, Швеції та інших країнах. її підхопили в СРСР

В країнах з тоталітарним режимом мистецтву прагнули нав'язати ідеї переваги одного суспільного устрою над іншим, прищепити символи вічності і непорушності існуючої влади, яка турбується про добробут народу і його духовну чистоту.

Видатним явищем інтернаціональної художньої культури тут тривалий час називали скульптурну групу В.Мухіної ''Робітник і колгоспниця'', створену спеціально для Всесвітньої виставки 1937 р. в Парижі.

Закріплення вивченого матеріалу.