- •Соціальний конфлікт
- •План доповіді:
- •Конфлікт:
- •В історії соціології існує кілька поглядів на проблему конфлікту:.
- •Фундаторами власне соціологічної теорії конфлікту вважають К. Маркса, М. Вебера, Г.Зіммеля.
- •Причини конфліктів
- •Функції конфлікту.
- •Негативні функції конфлікту:
- •Структура конфлікту:
- •Структура конфлікту:
- •Стадії розвитку конфлікту:
- ••Прогнозування та попередження конфліктів належать до головних завдань управлінської діяльності щодо регулювання соціальних
- •Умови успішного рішення конфлікту:
- •До різновидів стратегії виходу з конфлікту належать:
- •Література:
- •1) Один из двух отцов-
- •Кроссворд
- •Кроссворд
Стадії розвитку конфлікту:
Передконфліктна – формування конфліктної ситуації, накоплення протиріч.
а) скрита фаза (накоплення протиріч); б) відкрита фаза (інцидент).
2. Конфліктна – безпосереднє розгортання конфлікту, установка на боротьбу.
а) фаза гострих розбіжностей, наростання ступеню напруженості; б) пошук шляхів рішення конфлікту, переоцінка цінностей.
3. Рішення конфлікту – зміна конфліктної ситуації, направлена на припинення конфлікту.
А) повне (припинення боротьби);
Б) часткове (часткове рішення конфлікту, коли залишаються внутрішні розбіжності).
4. Післяконфліктна – остаточне усунення протиріч і припинення будь-якої боротьби, установка на компроміс і консенсус.
•Прогнозування та попередження конфліктів належать до головних завдань управлінської діяльності щодо регулювання соціальних протиріч.
•Прогнозування конфліктів — доказове припущення можливості їх виникнення та розвитку.
•Здійснюється на наукових засадах з урахуванням практичного досвіду.
•Попередження конфліктів — організація життєдіяльності суспільства, соціальної спільноти, яка мінімізує вірогідність протиріч між його суб'єктами.
•Діяльність із профілактики конфлікту охоплює такі головні напрями:
•створення необхідних умов для мінімізації їх кількості та розв'язання неконфліктними засобами;
•оптимізація організаційно-управлінських умов .створення та функціонування організацій;
•ліквідація соціально-психологічних причин конфліктів;
•блокування особистісних чинників виникнення конфліктів.
Умови успішного рішення конфлікту:
•своєчасне виявлення причин конфлікту;
•сумісний пошук шляхів подолання конфлікту;
•демонстрація поваги один до одного;
•схильність до компромісу, досягнення згоди.
До різновидів стратегії виходу з конфлікту належать:
•суперництво — у нав'язуванні іншій стороні кращого для себе рішення; виправдане, якщо запропоноване рішення є конструктивним за відсутності часу для переконування опонента, в екстремальних ситуаціях;
•компроміс — полягає у бажанні конфлікт антів завершити конфлікт частковими поступками, відмовою від окремих вимог, що висувалися раніше, готовністю визнати претензії іншої сторони; ефективний, якщо учасники конфлікту усвідомлюють рівність своїх прав та обов'язків, відчувають загрозу позбутися всього в разі поразки; може бути досягнутий за допомогою техніки відкритої розмови;
•пристосування — є вимушеною або добровільною відмовою від боротьби; до такої стратегії спонукає усвідомлення неправоти, необхідність збереження добрих стосунків з опонентом, сильна залежність від нього, незначущість проблеми, великі збитки та загроза ще більших, тиск третьої сторони;
•уникнення вирішення проблеми — є спробою вийти з конфлікту за мінімальних втрат. Йдеться не про розв'язання, а про затухання конфлікту; застосовується за відсутності сил та часу для боротьби, небажання вирішувати проблему, прагнення виграти час, труднощів у формуванні лінії власної поведінки;
•співробітництво — передбачає спрямованість конфліктантів на конструктивне обговорення проблеми, ставлення до іншої сторони не як до противника, а союзника в її вирішенні; найефективнішим буває за сильної взаємозалежності сторін та важливості рішення для них обох; може бути досягнутим за допомогою переговорів.
Література:
1.Якуба Е.А. Соціологія. – Харків, 1996.
2.Социология, под ред. Г.В. Осипова, М., 1990.
3.Социология: наука об обществе, под ред.. В.П. Андрущенко, Н.И. Горлача. – Харьков, 1997.
4.Томпсон Дж.Л., Пристли Дж. Социология. – Львов, 1998.
5.Піча В.М. Соціологія: загальний курс. Навч. Посібник. – К., 1999.
6.Соціологія: підручник, за ред. В.Г. Городяненка, К., 2002.
7.Черниш Н. Соціологія: курс лекцій, Львів, 2003.
8.Городяненко В.Г. Социологический практикум: учебно- методическое пособие, К., 1999.
1) Один из двух отцов- |
|
основателей современной |
Кроссворд |
фазы социологической |
|
теории (вместе с |
|
М.Вебером). Основные |
|
труды: «О разделении |
|
общественного труда», |
|
«Самоубийство». |
|
2)Приспособленчество, пассивное принятие существующего порядка вещей, господствующего мнения, взглядов;соглашательство, отсутствие собственной позиции, своего мнения.
3)Отклонение в поведении человека от общепринятых норм и правил. 4) Характеристика экономического
положения индивида или социальной группы, при котором они не могут удовлетворить определенный круг минимальных потребностей необходимых для жизни, сохранения трудоспособности, продолжения рода.
Кроссворд
5)Одна из форм завершения конфликта:временное прекращение противодействия при сохранении основных признаков конфликта: противоречия и напряженных отношений.
6)Основоположник социологии как самостоятельной науки.
7)Такое состояние общества, в котором заметная часть его членов, зная о существовании обязывающих их норм, относится к ним негативно или равнодушно.
8)Временное собрание людей, объединенных в замкнутом физическом пространстве общностью интересов.
9)Первичная форма социальной организации, возникшая на основе родовых связей и характеризуемая непосредственным типом социальных отношений.
10)Междисциплинарная наука о молодёжи.