Соціологія масових комуні / Teoriya_mas_com
.pdfДодаток 2. Література про автора
1996
Феллер Мартен. Едитологія і проблеми якості твору // Квалілогія книги: Доп. і повід. Міжнародна науково-практична конференція, 23—25 жовтня 1996.— Львів, 1996.— С. 6.
2002
Наукова школа професора В. В. Різуна // Вісник. Журналістика / Київ. нац. ун-т ім. Т.
Шевченка.— 2002.— Вип. 10.— С. 5—6.
Імена України. Біографічний щорічник. 2001.— К.: Фенікс, 2002.— С. 472.
Хто є хто в економіці, культурі, науці. Київ та регіони. IV випуск. 2002—2003.— К.:
2002.— С. 69.
Наука в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на зламі тисячоліть.— К.: ВПЦ “ Київський університет”, 2002.— С. 114—115.
2003
Імідж-календар 2004.— К.: Преса України, 2003.— С. 213.
|
2004 |
|
|
|
Зернецька О. Лекції з теорії масової комунікації для ВНЗ // Освіта України.— 2004.— 27 |
||||
січня.— С. 4. |
|
|
|
|
Інститут журналістики // Київський національний університет імені Тараса Шевченка.— |
||||
К.: ВПЦ “ Київський університет”, 2004.— |
С. 122—127. |
|
|
|
|
2005 |
|
|
|
Гай Олекса. Про журналістику без прикрас // Вітчизна.— 2005.— |
№ 3—4.— |
С. 157— |
||
158. |
|
|
|
|
Вчені Академії наук Вищої школи України. 1992—2005.— |
Харків: НТУ “ ХПІ”, 2005.— |
|||
С. 236—237. |
|
|
|
|
|
2006 |
|
|
|
Гусєв Олег. Відкритий ринг.— К.: ПП “ ЕКМО”, 2006.— |
С. 252, 255 (фото) |
|
||
Івшина Лариса. Мої університети.— |
К.: Вид-во ЗАТ “ Українська прес-група”, 2006.— С. |
|||
60 (фото), 65 (репліка). |
|
|
|
|
Освіта в Україні.— К.: Новий світ; Українське наукове товариство геральдики та векси-
лології, 2006.— С. 14.
Хто є хто на Чернігівщині. Видатні земляки. Вип. 3.— К.: Укр. академ. геральдики, товарного знаку та логотипу; Укр. наук. товариство геральдики та вексилології, 2006.— С. 55.
Мащенко І. Г. Енциклопедія електронних мас-медіа. У 2-х томах. Т. 1: Всесвітній відеоаудіолітопис: дати, події, факти, цифри, деталі, коментарі, персоналії.— Запоріжжя: Дике
поле, 2006.— С. 170.
2007
У колі друзів. Присвячено 50-літтю від дня народження В. В. РІЗУНА 12 лютого 2007 року / Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка; За ред. В. І. Набруска.— К., 2007.— 142 с.
Імідж Володимира Різуна на сторінках газет (2006—2007) / Наукова бібліотека імені М.
Максимовича.— К., 2007.— 16 |
с. |
Журналіст України.— 2007.— |
№ 1.— С. 1 (фото), 6, 11. |
251
Ярмиш Юрій. Журналіст, науковець, педагог // Вітчизна.— 2007.— № 1—2.— С. 162— 164.
Studenti iz Kijeva gosti Danasa |
// Danas.— 2007.— 1 5 maj.— С. 36 (фото і згадка про |
підписання угоди в Бєлград. ун-ті) |
|
Біографічні довідки деканів факультету журналістики та директорів Інституту журналістики // Пам’ять століть.— 2007.— № 3.— С. 89—91.
Різун Володимир Володимирович // Імена України 2007.— К.: Фенікс, 2007.— С. 430. Різун Володимир Володимирович // Київ: Історико-біографічний енциклопедичний до-
відник.— К.: Фенікс, 2007.— С. 915.
Різун Володимир Володимирович. Матеріали до бібліографії (до 50-річчя з Дня народження) / Упоряд. О. Г. Кириленко, І. І. Тіщенко; Наукова бібліотека імені М. Максимо-
вича.— К., 2007.— 26 с.
Сорока Микола. Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевечнка — 60! // Дивосвіт.— 2007.— № 2.— С. 2—3.
Бідзіля Ю. Володимир Різун — почесний доктор Ужгородського університету // Науко-
вий вісник Ужгородського університету. Серія “ Філологія”. Вип. 15.— 2007.— |
С. 146—148. |
Судин Андрій. Володимир Різун — почесний доктор Української академії друкарства //
Поліграфіст.— 2007.— |
№ 11.— |
С. 31. |
|
|
2008 |
Журналісти з Київського |
університету. Спогади. Світлини. Імена.— Фастів: “ Полі- |
|
фаст”, 2008.— С. 286, 349. |
|
|
Мамалига А. Освітянські віхи журналістикознавчих досліджень проф. В. Різуна // Комунікативно-мовні процеси в сучасному медіапросторі: За матеріалами ХІІІ міжнародної науково-практичної конференції з проблем функціонування і розвитку української мови / Присвячується Року науки в Інституті журналістики; За редакцією В. В. Різуна; Упорядн. Д. Данильчук, Ю. Єлісовенко, І. Забіяка, А. Мамалига / Київ. нац. ун-т; Ін-т журналістики.—
К., 2008.— С. 234—240.
252
Додаток 3. Про автора
Директор Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Доктор філологічних наук, професор, член Національної спілки журналістів України. Голова Науково-методичної комісії з журналістики та інформації при МОН України,
член експертної ради ДАК України.
Голова експертної ради ВАК України з соціальних комунікацій.
Ведучий і автор кількох телепередач “ Живе слово”. Автор першої та ще двох телепередач “ Говоримо українською”. Нині автор та ведучий радіопрограми “ Право на слово” на радіо “ Промінь” ( прямий ефір) та Першому національному каналі радіо, ведучий програми “ Вечірній променад” ( щосереди з 20.00 по 23.00) на радіо “ Промінь” або 105 FM.
Народився в селі Бахмачі Чернігівської області 12 лютого 1957 року в сім’ї залізничника Різуна Володимира Арсентійовича та Катерини Микитівни. Був єдиним сином в сім’ї.
З тринадцяти років активно друкувався в районній і обласній газетах. У 1972 році закінчив Бахмацьку музичну школу, а в 1974 — Бахмацьку середню школу № 2 з золотою медаллю. Того ж року вступив до Київського університету ім. Тараса Шевченка на українське відділення філологічного факультету й закінчив навчання у 1979 році.
Під час навчання в університеті займався науковою роботою, відвідував літературну студію імені М. Рильського, а також, навчаючись на денній формі, працював за сумісництвом спочатку старшим лаборантом Інституту мовознавства АН УРСР під керівництвом акад. О. С. Мельничука, згодом учителем середньої школи № 56 м. Києва. Спеціалізувався з критики художнього перекладу у професора В. В. Коптілова.
Після закінчення університету згідно з направленням працював викладачем кафедри української мови Кіровоградського педінституту (1979—1982).
Після одруження переїхав до Києва, де працював викладачем української мови в Київському міському педучилищі № 1 і за сумісництвом на кафедрі стилістики факультету журналістики Київського університету. А з 1984 року перейшов на цю кафедру працювати на постійній основі.
Працюючи на факультеті журналістики, керував студентською науковою роботою та роботою молодих учених, був організатором і став начальником інформаційно-обчислюваль- ного сектора факультету. Цю посаду за сумісництвом займав аж до обрання директором Інституту журналістики.
У 1999 році відкрив спеціальність “ видавнича справа та редагування” в Інституті журналістики. У 2000 році заснував кафедру видавничої справи та редагування. У 2002 році заснував кафедру теорії масової комунікації (нині соціальних комунікацій), яку й очо- лює. У 2001 році ініціював відкриття відділення менеджменту ЗМК.
17 травня 1988 року — рішенням ради при Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка присуджено науковий ступінь кандидата філологічних наук після захисту дисертації “ Визначення теми тексту: проблема редакторського аналізу” ( науковий консультант — акад. АН України, член-кор. АН СРСР О. С. Мельничук).
21 листопада 1991 року — рішенням Державного комітету СРСР з народної освіти присвоєно вчене звання доцента кафедри стилістики і редагування.
21 березня 1996 року — рішенням спеціалізованої вченої ради Київського університету ім. Тараса Шевченка присуджено науковий ступінь доктора філологічних наук після захисту докторської дисертації “ Моделювання і технологія редакторських систем” ( науковий консультант завідувач кафедри видавничої справи та редагування КПІ, проф., доктор філологічних наук Р. Г. Іванченко).
253
3 лютого 1997 року — рішенням вченої ради Київського університету присвоєно вчене звання професора кафедри журналістської майстерності та редакційно-видавничої справи.
Утравні 1997 року — нагороджено Почесною грамотою Міністерства освіти України.
У2000 році — нагороджено відзнакою МВС України “ Срібне перо”.
Учервні 2001 року — нагороджено медаллю до 2000-ліття хрещення України-Руси Українською православною церквою Київського патріархату.
11 грудня 2001 року нагороджено премією та медаллю МВС України “ За сприяння органам внутрішніх справ України”.
20 грудня 2002 року нагороджено Почесною грамотою Київського міського голови.
21 грудня 2002 року Президією АН ВШ України присуджено нагороду Ярослава Мудрого за значний здобуток у галузі науки і техніки.
2002 рік — визнано кращим освітянином року Радою представників установ-засновників газети “ Освіта” і присуджено освітянську відзнаку “ Лиш храм збудуй”.
Утравні 2002 року до 55-річчя Інституту журналістики колектив інституту нагороджено Почесною грамотою Кабінету Міністрів України.
9 квітня 2003 року Указом Патріарха київського і всієї Руси-України Філарета нагороджено Орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого III-го ступеня.
Указом Президента України від 4 червня 2003 року присвоєно почесне звання “ Заслужений працівник освіти України”.
Рішенням президії “ Фонду суспільного визнання” від 15 жовтня 2003 року нагороджений почесною орденською відзнакою “ Суспільне визнання” 3 ступеня. Цим же рішенням очолюваний колектив Інституту журналістики удостоєний як лауреат Міжнародного конкурсу “ Золоті торгові марки — 2003” Почесного звання “ Золота торгова марка” .
Розпорядженням Голови Верховної Ради України від 10 вересня 2004 року за № 982 нагороджено Почесною грамотою Верховної Ради України.
Лауреат премії імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності у номінації “ За кращий твір у радіомовній сфері”. Наказ Державного комітету телебачення і радіомовлення України від 5 листопада 2004 року № 237.
Рішенням президії “ Фонду суспільного визнання” від 22 листопада 2004 року нагороджений почесною орденською відзнакою “ Суспільне визнання” 2 ступеня.
30 червня 2005 року Указом Патріарха київського і всієї Руси-України Філарета нагороджено Орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого II-го ступеня.
7 листопада 2005 року нагороджено відзнакою третього ступеня Державного комітету телебачення і радіомовлення України за заслуги в розвитку інформаційної сфери.
15 листопада 2005 року нагороджено Почесною грамотою Київського міського голови з нагоди Дня працівників радіо, телебачення та зв’язку.
Рішенням Вченої ради КНУ імені Тараса Шевченка від 6.02.06 нагороджено премією імені Тараса Шевченка за монографію “ Нарис з історії українського журналістикознавства” (у співавторстві з Трачук Т. А.).
23 травня 2006 року нагороджено Почесною грамотою Державного комітету телебачення і радіомовлення України.
23 травня 2006 року нагороджено нагрудним знаком Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення “ За розбудову телеінформаційного простору України”.
2 березня 2006 року рішенням Вченої ради Ужгородського національного університету присвоєно звання Почесний доктор.
19 квітня 2006 р. рішенням вченої ради ТНУ ім. В. І. Вернадського присвоєно звання почесного професора ТНУ (диплом № 9).
10 лютого 2007 року Подяка Кабінету Міністрів України № 6497. 12 лютого 2007 року нагороджений почесним знаком НСЖУ.
254
22 лютого 2007 року ухвалою вченої ради Волинського державного університету імені Лесі Українки (протокол № 6) обрано почесним професором.
Рішенням вченої ради КНУ імені Тараса Шевченка нагороджується відзнакою 2 ступеня. 25 травня 2007 року нагороджено “ Нагрудним знаком Укрінформу” Указом Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета від 20 червня 2007 року за №
160 нагороджено Орденом Святого Юрія Переможця.
Лауреат загальнонаціонального конкурсу “ Українська мова — мова єднання” 20.08 2007 року.
25 вересня 2007 року Вчена Рада Української академії друкарства присвоїла ступінь “ Почесний доктор”. Диплом № 006.
Подяка ВАК України за підготовку наукових кадрів вищої кваліфікації, а також з нагоди Дня науки, 2008, травень.
Наказом ДКМСД МВС України від 01 жовтня 2008 р. № 13 нагороджений відзнакою ДКМСД МВС України — медаллю “ За сприяння протидії правопорушенням у дитячому середовищі”.
255
ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК
Аудиторія-як-агент, 169 Аудиторія-як-маса, 169 Аудиторія-як-об’єкт, 169 Бернард Берельсон, 228
Брайант Дж., 163, 168, 188, 207, 239
Взаєморозвиток масовоінформаційної та масовокомунікаційної індустрії в умовах глобалізації медіа, 139
Види трансформації систем масової комунікації, 137 Вимоги до наукових методів, 238
Вплив, 8, 22, 23, 26, 29, 31, 34, 35, 38, 45, 48, 49, 54, 57, 62, 86, 92, 94, 97, 99, 110, 113, 114, 115, 116, 125, 126, 127, 134, 136, 142, 143, 144, 145, 147, 148, 150, 151, 152, 172, 178, 185, 186, 190, 192, 198, 199, 201, 202, 204, 208, 211, 212, 213, 214, 215, 218, 219, 221, 225, 226,
227, 228, 229, 230, 247
Гарольд Лассвелл, 209, 227 Глобалізація системи масової комунікації, 133, 136 Ґобан-Клас Т., 87, 223 Годе Г., 190
Демонстрація та розвага як форми масової комунікації, 32
Джеймс Лалл, 13, 65, 77, 87, 88
Джозеф Клаппер, 228
Дослідники, 191, 213, 227
Ефект бумеранга, 182 Ефект гуртування, 181 Ефект десенсибілізації, 182 Ефект довіри, 181 Ефект культивації, 182 Ефект ореолу, 181 Ефект переконання, 182 Ефект праймінгу, 181
Ефект самодостатності у прийнятті рішень, 181 Завдання ТМК, 11 Заколисуючий ефект, 182
Зернецька О. В., 61, 123, 133, 134, 135, 137, 138, 139, 140, 160, 161, 188, 189, 190, 195, 239,
251 Іванов В. Ф., 195, 244
Інститут журналістики, 9, 11, 195, 197, 198, 202, 252, 253
Інституційні форми масової комунікації, 28 Інформаційний — інформативний, 200 Інформаційна інтенція, 200
Кара-Мурза С. Г, 79, 152, 239
Карл Говленд, 227
Квіт С., 188, 197, 207, 239, 249
Кількісний і якісний аналіз, 236
Комунікант, 8, 24, 25, 26, 30, 40, 51, 53, 64, 102, 106, 110, 111, 126, 139, 146, 147, 152, 153,
165 Комунікат, 24, 26, 29, 41, 44, 61, 151, 160, 171, 181
Комунікаційна інтенція, 201
256
Комунікаційна ситуація, 54 Комунікаційний — комунікативний, 200 Курт Левін, 219, 228 Лазарсфельд П., 208, 227
Ле Бон, 65, 70, 73, 78
Маклюен М., 213
Маніпуляція, 8, 31, 69, 143, 145, 151, 152, 201 Маса, 19, 20, 24, 41, 47, 65, 66, 68, 71, 72, 74, 75, 78, 89, 95, 96, 144, 148, 156, 157, 204, 230 Маси, 7, 65, 68, 71, 112, 130, 240, 247
Мас-медіа в системі управління масовою комунікацією, 127 Масова інформація як засіб впливу, 169
Масова комунікація, 5, 7, 13, 16, 22, 23, 28, 29, 30, 33, 37, 38, 39, 45, 54, 62, 89, 101, 124, 130,
149, 164, 195, 202, 203, 228, 229
Масова рефлексія, 202 Масова саморегуляція, 202 Масове наслідування, 201
Масовокомунікаційна маніпуляція, 201 Масовокомунікаційна регуляція, 202 Масовокомунікаційне зараження, 201 Масовокомунікаційне навіювання, 201 Медіа як засіб “ соціальної телепатії”, 156 Мета-аналіз, 237
Метод, 142, 175, 176, 235, 248
Метод "промивання мізків", 175 Метод «наклеювання ярликів», 175
Метод асоціативного формування позитивного ефекту, 175 Метод маркування маси, 176 Метод переконання, 175 Методи в рекламі, 175
Методи нейролінгвістичного програмування, 176 Механізм керування масою, 155 Механізм масифікації, 76
Міф, 53, 79, 83, 100, 116, 128, 131, 183, 184, 185, 192, 240
Мовець як автор, 17 Модель всесильної пропаганди, або модель Чакотіна, 217
Модель двоступеневого припливу інформації та думки, або модель Каца — Лазарсфельда,
219
Модель контактування, або модель Якобсона, 218 Модель кубиків, 222
Модель Левіна, або топологічна модель (модель комунікації як припливу інформації), 219 Модель мозаїчної культури, або модель Молеса, 220 Модель селекції, або модель Вестлея— Макліна, 219
Модель хвилі, або модель HUB, 222 Новина як засіб масового впливу, 170 Ознаки масового спілкування, 58
Ознаки технологій масового впливу в рамках концепту “ четверта влада”, 160
Ольшанский Д. В., 50, 51, 52, 55, 62, 66, 69, 70, 71, 72, 73, 76, 77, 78, 79, 80, 85, 86, 87, 90, 92,
96, 98, 99, 157, 171, 182, 183, 240
Організована маніпуляція як форма масової комунікації, 31
257
Організована сугестія як форма масової комунікації, 31 Організоване зараження як форма масової комунікації, 31 Основний механізм поведінки мас, 146 Особистість як об’єкт масового впливу, 144 “ Офіційна” історія, 225, 226
Павлов И. П., 74, 80, 240
Переглянута версія історії медіавпливу, 226
Переконання, 32, 45, 49, 57, 82, 105, 107, 111, 113, 117, 118, 150, 151, 168, 173, 175, 182, 189,
208, 217, 227, 228
Перше відчуження твору від автора, 17 Підходи, 235 Повідомлення як засіб масового впливу, 171
Порозуміння як основний результат масового спілкування, 57 Послідовники, 229 Почепцов Г. Г., 166, 240
Предмет, 11, 14, 68, 85, 90, 94, 120, 170, 189, 233
Призначення масифікатора, 146 Причини масифікації особистості, 78 Рівні масової комунікації, 55
Різун В. В., 3, 195, 239, 240, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 247, 248, 249, 250, 252
Роздуми як форма масової комунікації, 33 Розповідь як форма масової комунікації, 32 Роль держави в трансформації медіасистем, 138 Роль ЗМК в масифікації людини, 81
Роль просвітителів у системі масового спілкування, 147 Самуель Стауффер, 228 Синтетична модель, або модель Ґобана-Класа, 223
Соціально-когнітивна теорія і більш широка теорія соціального навчання Бандури, 214 Соціально-психологічні фактори комуніканта, 40 Соціально-психологічні фактори комуніката, 44 Соціологічна модель, або модель Рилеїв, 219 Спічрайтер президента США Р. Ніксона Р. Прайс, 13 Суб’єктно-об’єктна форма масової комунікації, 28
Сугестія, 8, 31, 32, 145, 150, 201
Суспільно-культурна модель, або модель Тудора, 220
Тард Г., 16, 22, 70, 73, 85, 94, 208, 227
Теорії на основі психодинамічної моделі К. Говленда, 211 Теорія “ порядок денний”, або теорія визначення пріоритетності новин, 214 Теорія використання і задоволення, 213 Теорія Г. Лассвелла, 209 Теорія двоступеневого впливу, 208 Теорія дифузії інновацій, 208
Теорія ефекту третьої особи, 215 Теорія змови, або теорія “ пропагандистська модель”, 215 Теорія культивації, 213
Теорія масового суспільства і сильних медіа, 207 Теорія медійної гегемонії, 213 Теорія медійної грамотності, 215 Теорія медійної залежності, 215
258
Теорія модернізації Лернера, 213 Теорія праймінгу, 216
Теорія розширення відчуття Маклюена, 213 Теорія самореференції Лумана, 215 Теорія фреймінгу, 215 Теорія чотирьох функцій, 209 Уілбур Шрамм, 228
Уявлення про масову комунікацію в науці, 54
Факт, 18, 50, 51, 55, 57, 68, 70, 81, 82, 110, 113, 152, 158, 159, 161, 162, 170, 171, 172, 174,
188, 207, 214, 221
Фактор валідності засобу спілкування, 48 Фактор валідності технології спілкування, 52 Фактор надійності каналу спілкування, 52 Фактор простору, 54 Фактор третьої особи, 54 Фактор часу, 54
Фактори діяльності комуніканта (активні чинники), 42 Фактори поведінки комуніката (пасивні чинники), 46
Фрейд З., 41, 73, 78
Френсіс Фентон, 227 Функції масової комунікації, 57
“ Четверта влада” як основний концепт технології масового впливу, 158 Шість теорій преси (нормативні теорії преси), 209 Шкляр В. І., 83
259
Навчальне видання
РІЗУН Володимир Володимирович
ТЕОРІЯ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ
Підручник для студентів галузі 0303 “ журналістика та інформація”
Редактор В. Й. Клічак Комп’ютерна верстка В. В. Різун
Художнє оформлення обкладинки А. Р. Вишневський
Здано на виробництво 1.12.2008. Формат 70 х 100 / 16. Папір офсетний. Друк офсетний. Наклад 1000. Умовн.-друк. арк. 21. Обл.-вид. арк. 16. Зам.
Видавничий центр “ Просвіта”, 03150, Київ, вул. Анрі Барбюса, 51/2.
Тел. 529-25-41
Свідоцтво № 1800, серія ДК.
Відруковано в ЗАТ “ Книга”, 04053, Київ, вул. Артема, 25. Свідоцтво № 2325, серія ДК
260