- •1. Проста програма
- •Void main()
- •Void main() { {} {} {} }
- •2. Виведення текста на екран
- •3. Препроцесор
- •Void main()
- •Void main()
- •4. Директиви clrscr() і getch()
- •Void main()
- •Void main() {
- •Void main()
- •Void main()
- •Void main()
- •7. Виведення змінних на екран
- •8. Запис в змінні типа int і float
- •Void main()
- •Void main()
- •Void main()
- •Void main()
- •9. Введення з клавіатури
- •Void main()
- •Void main()
- •Void main()
- •Void main()
Void main()
{ int n1, n2, n3, n4; // Резервується пам'ять для чотирьох цілих чисел.
clrscr(); // Очищується екран.
cout << “Ця програма резервує пам'ять для цілих чисел. \n”;
cout << “ Ім'я змінної n1 відповідає адресі – “ << &n1
<< “\n Ім'я змінної n2 відповідає адресі – “ << &n2
<< “\n Ім'я змінної n3 відповідає адресі – “ << &n3
<< “\n Ім'я змінної n4 відповідає адресі – “ << &n4 << “\n“;
getch(); }
Після виконання даної програми на екрані монітора з'явиться наступний результат її роботи:
Ця програма резервує пам'ять для чотирьох цілих чисел.
Ім'я змінної n1 відповідає адресі – N1
Ім'я змінної n2 відповідає адресі – N2
Ім'я змінної n3 відповідає адресі – N3
Ім'я змінної n4 відповідає адресі – N4
Тут N1, N2, N3, N4 – номери адрес елементів пам'яті, які комп'ютер виділив програмі для запису цілих чисел.
Якщо треба видати адреси в десятковій системі числення, слідує перед &n1, &n2, &n3 і &n4 поставити директиву перетворення типа (unsigned int). Дужки в даному випадку є елементами директиви.
Cоставим програму для простій, але дуже важливого завдання, – поміняти місцями значення змінних x і y.
Наступна програма переставляє числа, які записані в змінних x і y.
Програма 4
#include <conio.h>
#include <stdio.h>
#include <iostream.h>
Void main()
{ float x = -2.5, в = 5.1, z;
cout << “Значення в x= ” << x << “\nЗначение y= “ << y << “\n”;
z = x; // Пересилається інформація з x в z.
x = y; // Пересилається інформація з у в x.
y = z; // Пересилається інформація з z в y.
cout << “\n Результат роботи програми: \n\n”;
cout << “ Значення змінних після перестановки: \n”;
cout << “Значення в x= ” << x << “\nЗначення y= “ << y << “\n”;
getch(); }
9. Введення з клавіатури
Для введення інформації в пам'ять комп'ютера з клавіатури використовуються функції (директиви):
cin – безформатне введення даних з клавіатури;
scanf – введення формату даних з клавіатури.
Функції cin і scanf надають можливість взаємодіяти з програмою під час її роботи.
Директива cin знаходиться в стандартному файлі iostream.h. Можливі коди з використанням cin мають, наприклад, наступний вигляд:
cin >> x; З клавіатури вводиться інформація в змінну x;
cin >> а >> b >> с; З клавіатури вводиться інформація в змінні а, b, с.
Для директиви cin можна сформулювати загальні правила введення інформації в змінну з ім'ям x:
• код введення інформації в пам'ять починається з директиви cin;
• далі слідує символ >> (подвійний знак більше);
• потім слідує ім'я змінної, в яку треба вводити інформацію (у даному прикладі ім'я x);
• директива введення інформації повинна закінчуватися символом ; (крапка з комою).
Отже, треба запам'ятати, що якщо для введення інформації з клавіатури використовується cin, то перед ім'ям кожної змінної, в яку треба ввести інформацію з клавіатури, повинен знаходитися символ >> (подвійний знак більший).
Код cin >> x; є директива введення інформації з клавіатури в змінну x. Для того, щоб програма виконала цю директиву, треба, використовуючи клавіатуру, набрати необхідний набір символів і натискувати клавішу Enter. Директива cin визначає вигляд інформації, що вводиться, автоматично за типом змінної, який оголошується в програмі. Тому рекомендується перед введенням даних виводити на екран текст пояснення за типом даних, що вводяться.
Приведена нижче програма демонструє введення цілих чисел з клавіатури.
Програма 5