2.3. Грунтові умови.

Розміщення ґрунтового покриву Волинської області чітко підпорядкована певним географічним закономірностям. Так у Поліській частині області переважають азональні та гігроморфні ґрунти, пов’язані з її низинним рельєфом і поширенням піщаних і супіщаних відкладів легкого механічного складу, які представлені дерново –підзолистими, дерновими, лучними і болотними ґрунтами та торфовищами.

Найбільшого поширення на території мають лучно-глеєві і лучно-болотні супіщані і легкосуглинкові ґрунти, вони становлять 23,4% території. Глибина ґрунтового горизонту 20-50см, вміст гумусу 1,3-9,3%. Колір його ясно-сірий, за складом пухкий, розсипчастий, безструктурний.

ДругимИ за поширенням є дерново–підзолисті, глеєві-піщані і глинисто-піщані ґрунти, вони займають 22,3% території. Глибина ґрунтового горизонту сягає 18-25см, вміст гумусу 1,9-7,4%. Реакція ґрунтового розчину середньо кисла, pH становить 4,7-5,4.

Також значну частину території, 15% займають торфовища. Глибина гумусового шару становить 0,5-1,5см. розташовані вони на заплавах річок, прохідних долинах та замкнутих луговинах.

Однакову за площею величину займають дерново–підзолисті піщані і дерново–підзолисті глеюваті супіщані і легко суглинисті, а саме 9,7% території. Глибина ґрунтового горизонту і вміст гумусу становить 15-18см і 0.6-1,8% та 20-28см і 0,6-3,6% відповідно.

Лучні –супіщані і легкосуглинкові ґрунти становлять 6,9% території. Глибина гумусового горизонту – 50-60см, вміст гумусу -1,9-7,4%. Профіль лучних ґрунтів має чорноземний габітус. Реакція ґрунтового розчину нейтральна, рідко слабо кисла або слабо лужна. Ці ґрунти багаті на поживні елементи, а структурність гумусового горизонту створює сприятливий водно–повітряний режим.

Решта видів ґрунтів займають невеликі території. Дерново–підзолисті і дерново–глеєві супіщані і легкосуглинкові становлять 2,7-8,6%.

Дерново–підзолисті глеюваті і глинисто–піщані займають 3,8% території. Глибина гумусового горизонту 18-25см, вміст гумусу 0,7-2,2%

Найменшу площу, а саме 2,0% займають дернові і лучні карбонатні супіщані і легко суглинисті ґрунти. Глибина гумусового горизонту становить 20-50см, а вміст гумусу 1,4-3,9 %.

У даних районах розвинена вітрова і водна ерозія. Ступінь прояву ерозії: водна –середня, вітрова –середня.

2.4. Характеристика грунту.

Дерново-підзолисті ґрунти розповсюджені здебільшого на Поліссі. Вони сформувалися в умовах надмірного зволоження під сосновими і мішаними лісами. Материнськими породами для них слугують водно-льодовикові піщані відклади. У цих ґрунтах невеликий вміст гумусу (до 1,5%), чітко виражений так званий підзолистий горизонт, з якого поживні речовини вимиваються вглиб.

Площа цих грунтів в області становить 511 тис. га. За ступенем опідзолення дерново-підзолисті грунти поділяються на сильно-, середньо- і слабопідзолисті. Ступінь опідзолення залежить від віку грунту, тобто тривалості підзолистого процесу та від механічного складу материнських грунтів. На піщаних і супіщаних породах найчастіше утворюються дерново-слабопідзолисті грунти, а на глинисто-піщаних та суглинистих – дерново-середньопідзолисті, особливо коли вони на глибині до 1 м підстелюються суглинками або крейдою. Більше половини дерново-підзолистих грунтів зазнають надмірного зволоження за рахунок неглибоко залягаючих підземних вод, тобто відносяться до глеюватих та глейових.

Дерново-підзолисті глеюваті ґрунти зберігають ознаки дерново-підзолистих ґрунтів. Крім того, характеризуються чітко вираженим оглеєнням і утворенням оторфованої дернини чи торф'янистої підстилки.

Дерново-підзолисті глеюваті грунти розташовані окремими масивами та плямами на слабо дренованих вододілах або пониженнях із слабким стоком в умовах надмірного зволоження. Вони мають, як прави­ло, нижчу родючість через несприятливий водно-повітряний режим і більш кислу реакцію грунтового розчину.

Профіль дерново-підзолистого глеюватого ґрунту:

А _о - Лісова підстилка бурого кольору, складається в основному з хвойного опаду, залишків моху, пухка, потужність 3-5 см;

А ₁ А ₂ - гумусово-елювіальний горизонт, сірувато-білуватий з темними плямами, ясно помітні зерна кварцу, безструктурний, потужність 5-10 см;

А ₂ - підзолистий горизонт, попелясто-білуватий, тонкозернистий, ущільнений, безструктурний, потужність 10-20 см і більше;

В ₁ (В _h) - іллювіальний горизонт, темно-жовтого або буро-жовтого кольору, помітно ущільнений, безструктурний. Можлива наявність бурих прошарків і плям, зумовлених накопиченням оксидів, гумусу, мулистих часток. Потужність 10-30 см, перехід поступовий; Вh - збагачений гумусом

В ₂ - іллювіальний горизонт, жовтий, слабо ущільнений, безструктурний, потужність 30-50 см, перехід поступовий;

С - грунтотворча порода часто з більш-менш чітко вираженими ознаками оглеєння. Колір світло-жовтий, з сизими плямами або сизувато-білуватий.

РОЗДІЛ 3. МОРФОЛОГІЧНІ ТА БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КУЛЬТУР