Розділ 2. Особливості роботи з гіперактивниими дошкільниками

2.1. Дослідження проблеми гіперактивності у дітей середнього дошкільного віку

Дошкільне дитинство – це особливий період у розвитку дитини, коли в дітей розвиваються загальні здібності, які необхідні будь-якій людині в будь-якому виді діяльності. “Уміння спілкуватися з іншими людьми, діяти разом з ними, здатність прагнути, радіти й засмучуватися, пізнавати нове, нехай наївно, але зате яскраво й нестандартно, по своєму бачити й розуміти життя – це й ще багато чого іншого несе в собі дошкільне дитинство”, – писав Л.О.Венгер.

Розкривається проблема успішного становлення особистості дошкільника у взаємозв’язку з особистісними властивостями. Розглядаються найбільш важливі індивідуальні особливості, які мають суттєвий вплив на розвиток дошкільника, а саме: гіперактивність, повільність, сором'язливість, тривожність, уважність. Доводиться необхідність формування спеціальної програми корекції негативних особистісних зрушень в умовах дошкільного закладу саме на цьому віковому етапі.

Для більш успішної корекційної роботи необхідний пошук найбільш ефективних методів і засобів впливу на кожну окрему дитину або групи дітей з порушенням поведінки. Індивідуальний підхід означає виявлення природи психологічних труднощів конкретної дитини і дійсних психологічних механізмів, вибір відповідних даному індивідуальному нагоди способів і методів роботи [20, c.232].

Нами було проведено експериментальне дослідження, метою якого було визначення специфіки проявів гіперактивної поведінки дошкільників і коректувальна робота з дітьми, що мають дану проблему поведінки.

Для досягнення результатів експериментального дослідження нами було висунуто ряд наступних завдань:

1)·підбір методів дослідження і проведення діагностики гіперактивної поведінки дітей старшого дошкільного віку;

2) реалізація програми ігрової терапії з метою корекції гіперактивності у дітей середнього дошкільного віку;

3) узагальнення і опис результатів даної експериментальної роботи. Враховуючи специфіку порушень поведінки дошкільників і коректувальні можливості колективної ігрової терапії, ми висунули гіпотезу про те, що робота по зниженню рівня гіперактивності в дошкільному віці виступатиме ефективним засобом корекції.

Аналіз наукової і психолого-педагогічної літератури показав, що дана проблема останнім часом викликає все більший інтерес дослідників і практиків, про що й свідчить стрімкий ріст кількості досліджень та інших різних публікацій з питань агресії та гіперактивності дітей, в основному, молодшого шкільного віку [12,c.374].

Перегляд психологічної літератури з вікового розвитку особистості показав, що ознаки гіперактивності виражені в дошкільному і молодшому шкільному віці. Це зумовлено динамікою розвитку вищої нервової діяльності і формуванням систем мозку, що відповідають за мисленнєву діяльність, увагу, пам’ять. Таким чином, пік прояву припадає на період вступу в школу, що, в свою чергу, спричинює значні труднощі в адаптації до шкільного навчання.

У більшості досліджень гіперактивність розглядається у вигляді ряду симптомів, серед яких найчастіше зустрічається різні варіанти поєднання трьох з них: надлишку рухової активності, порушення емоційної поведінки і дефіциту уваги. Отже, гіперактивність як особливий варіант поведінки виражається в характерних особливостях рухового розвитку і тісно пов'язана з порушенням уваги.

Що стосується гіперактивності,яка може поєднуватися з агресією, то вона є найбільш частою причиною занепокоєння батьків поведінкою своїх дітей і приводом звернення до фахівців. Існують різні фактори, які впливають на формування гіперактивності дітей. Серед них є фізіологічні, біологічні, психологічні та соціальні. Проте дослідники велику увагу приділяють ситуаційним факторам. У більшості випадків причиною гіперактивності маленьких дітей є недолік уваги і розуміння з боку дорослих. Однією з найбільш поширених помилок дорослих є прагнення придушувати всілякі прояви дитячої активності. Діти, яких регулярно за це карають, теж починають так вважати, що деякі їх думки, емоції і дії є небезпечними і загальмовують, пригнічують їх.

Необхідно пам’ятати, що дуже часто серед гіперактивних дітей помічається низький рівень інтелектуальних здібностей, неуважність, слабка пам’ять, проте в основному вони занадто імпульсивні. А тим часом наявність відхилень у психічному розвитку часто стає причиною сильних перевантажень дітей, емоційного дискомфорту, конфліктних стосунків з батьками, педагогами, втрати інтересу до навчання.

Поняття “корекційна діяльність” відображає специфічну мету роботи вихователя і психолога. Вона зорієнтована на вирішення конкретних проблем навчання, поведінки. Завдяки корекційним заходам долаються перешкоди до повноцінного цілісного психічного розвитку дитини. Водночас успіх корекційних дій вимагає системного впливу, оскільки вирішення проблем у певній сфері психічного життя дитини (більшою або меншою мірою) завжди пов’язане з рештою аспектів розвитку особистості.

Теоретичний аналіз проблеми дав підстави припустити, що спеціально організована робота у рамках психокорекційної програми дозволить корегувати гіперактивну поведінку дітей дошкільного віку.