2. Структура об’єктивного фінансового права

Структура об’єктивного фінансового права, як і будь-якої іншої галузі – це впорядкована система всіх його складових елементів.

Стосовно структури об’єктивного фінансового права також існує два підходи. В науці виділяється горизонтальна та вертикальна (ієрархічна) структура фінансового права.

Наукою фінансового права пострадянських держав сприйнята з радянських часів і на даний час підтримується переважною більшістю її представників традиція розглядати систему інститутів фінансового права, галузі в цілому через критерій сфери дії відповідних норм права. Через цей підхід і розкривається горизонтальна структура об’єктивного фінансового права.

Такий підхід до класифікації складових частин фінансового права вперше застосував Ю.А.Ровінський, який стосовно до фінансового права в цілому віддав перевагу згрупуванню його норм лише за ознакою Загальної й Особливої частини, тобто саме за критерієм сфери дії відповідних норм. На думку вчених А.А.Тадеєва і В.А.Паригіної норми фінансового права як і більшості галузей права, що групуються в Загальну й Особливу частину являють собою систему послідовно розташованих і взаємно пов'язаних правових норм, об'єднаних внутрішньою єдністю цілей, задач, предмета регулювання, принципів і методів такого регулювання.

Такий підхід до систематизації фінансового права має, образно кажучи, законне право на своє існування. З його допомогою стає можливим насамперед класифікувати позитивне фінансове право, виявити в ньому всілякі нашарування, пробіли і нестиковки, уявити собі всю сферу фінансово-правового регулювання в її горизонтальному вимірі. Разом з тим цей підхід до систематизації фінансового права унеможливлює пізнання його онтологічної сутності, вертикальної структури фінансового права, не розкриває його природних функцій – установчої, організуючої і контрольної, що органічно випливають із природних функцій фінансів.

Побачити ж онтологічну сутність об’єктивного фінансового права дозволяє розгляд його структури у вертикальному зрізі. Крім того такий підхід дозволяє розкрити діалектику змісту і форми ОФП.

Основним критерієм побудови вертикальної (ієрархічної) системи фінансового права є вольовий зміст права. Саме через нього можна розкрити вертикальний зріз системи фінансового права.

Вертикальна (ієрархічна) структура фінансового права має наступний вигляд:

1. Начала фінансового права (парадигма фінансового права);

2. Природні принципи фінансового права;

3. Конституційні засади фінансового права;

4. Юридичні конструкції фінансового права;

5. Фінансово-правові норми.

6. Фінансові закони.

Фактично через дану структуру виявляється роль її елементів у фінансовому праві. Спочатку йдуть начала фінансового права як певна першооснова, висхідна категорія даної галузі. Далі слідують природні принципи фінансового права. Вони виражають онтологічну сутність відповідного зрізу права як феномена суспільного життя, в нашому випадку – права фінансового. За принципами розташовані конституційні засади фінансового права (закріплені в Конституції положення, що стосуються публічних фінансів. При цьому, чим вище рівень розвитку громадянського суспільства і правової держави в тій чи іншій країні, тим більше повно і чітко на рівні Конституції держави регламентуються підстави фінансового права, формулюється конституційне фінансове право. Четверте місце посідають юридичні конструкції фінансового права, які розкривають основні, системо утворюючі юридичні конструкції фінансово-правового регулювання, а п’яте – фінансові закони, тобто одну із зовнішніх форм фінансового права.