31.Особливості загальної анестезії в амбулаторних та ургентних умовах

Небезпека: 1. Можливості для передопераційного обстеження обмежені, а часу на передопераційну підготовку практично немає. 2. Анестезія і операція в більшості випадків проводиться за невідкладними показаннями і на тлі вираженої емоційної напруги. 3. Анестезіолог змушений балансувати між двома проблемами: з одного боку, не можна допустити занадто поверхневого наркозу, але і неприпустимий занадто глибокий наркоз, після якого амбулаторні умови довелося б замінити стаціонарними (у випадку тривалого пробудження, дезорієнтації та відсутності так званої "безпеки на вулиці"). Облік цих обставин при визначенні показань до амбулаторної анестезії допомагає значно знизити ризик анестезіологічного забезпечення. В амбулаторних умовах можна проводити короткочасні операції, при яких спостерігається мінімум ускладнень. Загальна анестезія показана також при проведенні операцій і маніпуляцій неврівноваженим особам, що відчувають непереборний страх перед втручанням і відмовляються від місцевої анестезії.

Загальна анестезія може бути показана при відсутності технічної можливості виконати місцеву анестезію (набряк, запалення навколишніх тканин, мала ефективність місцевої анестезії). Під загальною анестезією доцільно проводити втручання при таких захворюваннях, як панарицій, карбункул, мастит, флегмона, абсцес, парапроктит, тому що тільки під загальною анестезією в цих випадках можна зробити достатній розріз і провести належний туалет рани. Показано проведення наркозу і при вправлянні вивихів й переломів, при хромоцистоскопії, при множинних технічно складних екстракціях зубів та ін.

Загальна анестезія в амбулаторних умовах протипоказана при декомпенсації недостатності кровообігу, свіжому інфаркті міокарда, вираженій анемії, гострих запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів, пневмонії, важкій бронхіальній астмі, гострих хворобах печінки і нирок, епілепсії, ендокринних розладах, лікуванні антикоагулянтами, повному шлунку, алкогольному сп'янінні та відсутності анестезіолога і спеціального оснащення.

32.Особливості підготовки хворих до операції та наркозу

Передопераційна підготовка хворих (премедикація) поділяється на віддалену та безпосередню.

Віддалена підготовка – комплекс заходів, які проводять хворим в переддень операції з метою їх підготовки до анестезіологічного забезпечення. Вона включає корекцію зрушених функцій різних органів і систем. Одним із завдань анестезіолога є забезпечення психоемоційного спокою у хворих напередодні операції. Для цього застосовують: • психогенний вплив медичного персоналу. Заспокійлива розмова лікаря-анестезіолога з хворим, пояснення йому основних етапів операції та наркозу, створення психоемоційного комфорту; •медикаментозну терапію. Поєднують атарактики (мепробамат, еленіум, реланіум) зі снодійними препаратами (ноксирон, похідні барбітурової кислоти та ін.) в терапевтичних дозах. Повноцінний, глибокий сон та психоемоційна рівновага хворих перед операцією мають важливе значення для попередження небажаних реакцій зі сторони вегетативної та ендокринної систем.

Підготовка шлунково-кишкового тракту. Однією з обов’язкових умов майбутньої операції є забезпечення “порожнього шлунка” для попередження такого ускладнення, як аспірація його вмісту в дихальні шляхи. Для цього необхідно: • перевести хворих на дієтичне харчування в останні 2 – 3 доби; • заборонити вживання їжі за 8 годин до операції; • застосувати Н2 блокатори (ранітидин, циметидин) перед операцією для зменшення об’єму шлункового соку та його кислотності; • призначити перорально антациди для нейтралізації кислотност і шлункового соку; • провести високі очисні клізми (ввечері та зранку напередодн і операції). Вони відіграють важливу роль в детоксикації організму та у своєчасному відновленні перистальтики кишечника в ранньому післяопераційному періоді. У випадках оперативних втручань за ургентними показаннями хворим необхідно очистити шлунок з допомогою зонда; за 1 годину до операції ввести внутрішньовенно 200 мг циметидину та за 15 – 20 хв. перед наркозом дати випити 15 мл 0,3 М розчину цитрату натрію. При такій підготовці зводиться до мінімуму небезпека блювання,регургітації та аспірації шлункового вмісту в дихальні шляхи.

Безпосередня премедикація. При необхідності планових оперативних втручань її проводять за 30 – 40 хвилин до введення хворих у наркоз. При застосуванні класичної премедикації вводять внутрішньом’язово: а) периферичний М-холінолітик (0,1 % р-н атропіну сульфату або 0,1 % р-н метацину із розрахунку 0,01 мг/кг); б) антигістамінний засіб (1 % р-н димедролу чи 2,5 % р-н піпольфену, 2 % р-н супрастину по 1-2 мл ); в) наркотичний аналгетик (1-2 % р-н промедолу чи морфіну гідрохлориду в дозі 0,3 мг/кг). При ургентній операції середники для премедикації частіше застосовують внутрішньовенно (перед ввідним наркозом). За показаннями в премедикацію можна включити транквілізуючі засоби (0,5 % р-н сибазону 2 мл; 0,25 % р-н дроперидолу 2 мл тощо), ненаркотичні аналгетики (р-нтрамадолу 2 мл, р-н баралгіну 5 мл, тощо), глюкокортикоїди (р-н преднізолону 60-90 мг) та інші середники.