21. Злочини проти встановленого порядку несення військової служби. Поняття військового злочину. Дезертирство (ст. 408 кк України).

Військовими злочинами визнаються передбачені кримінальним законом України злочини проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів.

Спеціальні ознаки військових злочинів: 1) об'єкт посягання - військовий правопорядок; 2) суб'єкт - військовослужбовець або військовозобов'язаний під час проходження навчальних або спеціальних зборів, інші особи, якщо про це прямо вказано в законі; 3) військова протиправність - визнання діяння військовим злочином тільки в тому випадку, якщо воно прямо передбачено певним розділом ККУ (розд. 19). Отже, відсутність хоча б однієї із вказаних спеціальних ознак означає відсутність військового складу злочину.

Будучи різновидом загального поняття злочину, військовий злочин має усі його ознаки: суспільну небезпеку, кримінальну протиправність, винність та караність. Однак, ці ознаки мають відповідну особливість, обумовлену характером військової служби.

Родовим об'єктом військових злочинів є встановлений законодавством військовий правопорядок (порядок несення або проходження військової служби). Під цим поняттям розуміють суспільні відносини, що є результатом виконання приписів, закріплених у законах, військових статутах, положеннях про проходження служби різними категоріями військовослужбовців та інших актах законодавства щодо несення або проходження військової служби.

Безпосереднім об'єктом конкретного військового злочину є відносини військової служби, котрі є складовими родового об'єкта, тобто військового правопорядку (порядку несення або проходження військової служби), проти яких спрямоване злочинне діяння.

З об'єктивної сторони військові злочини представлені в законі як злочини з формальним (зокрема, статті 402,408 КК тощо), матеріальним (статті 403,415 КК та ін.) та усіченим складом (наприклад, ч. 3 ст. 410 КК).

Такі діяння вчинюються як шляхом дії (наприклад, статті 404, 405, 424 КК), так і бездіяльності (зокрема, статті 403,426,429 КК тощо), а також дії та бездіяльності (статті 416,417, 422 КК та ін.).

Суб'єктами військових злочинів можуть бути військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту та інші особи, визначені законом, а також військовозобов'язані під час проходження ними відповідних зборів.

Не є суб'єктами військових злочинів співробітники органів внутрішніх справ, робітники та службовці військових частин і установ, учні військових ліцеїв, особи, які незаконно призвані на військову службу або на ній перебувають тощо.

Суб'єктами ряду військових злочинів можуть бути військовополонені ворожої армії, а також військовослужбовці України під час перебування в полоні у ворога.

Щодо суб'єктивної сторони, то більшість військових злочинів характеризується умисною, проте деякі з них вчиняються необережно, а окремі - як умисно, так і необережно.

Дезертирство. З об'єктивної сторони дезертирство може бути вчинено шляхом дій у формі самовільного залишення військової частини або місця служби, а також бездіяльності - нез'явлення в строк на службу.

Дезертирство - триваючий злочин, оскільки вчиняється (триває) протягом усього часу протиправного знаходження поза службою, але вважається закінченим, як склад злочину, з моменту самовільного залишення військової частини чи місця служби, або нез'явлення на службу.

Суб'єктом злочину є військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом або за контрактом.

Суб'єктивна сторона дезертирства характеризується прямим умислом та обов'язковою спеціальною метою - зовсім ухилитися від подальшої військової служби. За цією ознакою дезертирство відрізняється від самовільного залишення частини або нез'явлення на службу, що передбачені.

Кваліфікуючі ознаки дезертирства - це вчинення його зі зброєю або за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 408 КК), в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці (ч. 3 ст. 408 КК).