21. Загальна характеристика злочинів проти моральності. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304 кк України).

Моральність як родовий об'єкт - це суспільні відносини, що регламентовані соціальними нормами (принципами, поглядами, уявленнями) та виникають як безпосереднє відображення умов суспільного життя у свідомості людей у вигляді певних суспільно значимих категорій (добра, зла та ін.) і формують поведінку людей у суспільстві.

Суб’єкт,об’єкт,об’єктивна сторона та суб. сторона (питання 27)

Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність. Основний безпосередній об'єкт злочину - суспільні відносини, які забезпечують принцип вільного розвитку особистості та умови нормального розвитку і виховання неповнолітніх.

Потерпілими від цього злочину є неповнолітні незалежно від статі. Об'єктивна сторона злочину полягає у втягненні неповнолітнього у злочинну чи іншу антигромадську діяльність.

Форми вчинення злочину (втягнення неповнолітніх): 1) у злочинну діяльність; 2) у пияцтво; 3) у заняття жебрацтвом; 4) у заняття азартними іграми.

Під втягненням неповнолітнього у злочинну чи іншу антигромадську діяльність треба розуміти певні дії дорослої особи, вчинені з будь-яких мотивів і пов'язані з безпосереднім впливом на неповнолітнього з метою викликати у нього рішучість взяти участь в одному чи декількох злочинах або займатись іншою антигромадською діяльністю.

Злочин, відповідальність за який передбачена ст. 304 КК, вважається закінченим з моменту здійснення дорослою особою дій, спрямованих на втягнення неповнолітнього у злочинну або іншу антигромадську діяльність, незалежно від того, чи вчинив неповнолітній злочин або інші антигромадські дії.

У разі втягнення у вчинення злочину неповнолітнього, котрий досяг віку, з якого відповідно до ст. 22 КК може наставати кримінальна відповідальність, дії дорослого учасника злочину мають кваліфікуватися за статтями КК, якими передбачено відповідальність за втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність і за вчинений разом із ним у співучасті злочин.

Суб'єктом злочину, згідно з п. 4 постанови Пленуму ВСУ "Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність" від 27 лютого 2004 р. № 2, є особа, яка на момент вчинення злочину досягла 18-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Під час слідства потрібно з'ясовувати, чи усвідомлювала доросла особа те, що своїми діями вона втягує неповнолітнього у вчинення злочину або в іншу антигромадську діяльність.

21. Загальна характристика злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг. Поняття службової особи у кримінальному праві України.

Об'єкти: 1) суспільні відносини, що забезпечують нормальну діяльність державного і громадського апарату, а також апарату управління підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності; 2) суспільні відносини, що забезпечують нормальну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг.

Обов'язковими ознаками об'єкта злочинів передбачених цим розділом виступає предмет злочину, а саме хабар та неправомірна вигода.

Предметом хабара можуть бути блага, які задовольняють найрізноманітніші потреби, бажання, примхи людини, а, отже, здатні вплинути на службову поведінку особи. Інакше кажучи, хабар - це будь-яке благо, що має цінність в очах того, хто його отримує.

Неправомірну вигоду вітчизняний законодавець визначає як грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, що їх без законних на те підстав обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову.

Для визнання перелічених благ (грошові кошти, послуги, пільги тощо) неправомірною вигодою як предметом злочину вони мають набути певних властивостей. Першою з них є те, що ті чи інші різновиди неправомірної вигоди обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав. Вказане означає, зокрема, що суб'єкт злочину отримує їх, не маючи визначених для цього безпосередньо у законі підстав у формі прямого дозволу.

Ще однією властивістю неправомірної вигоди як предмета злочину є те, що її обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову ціну. Мінімальною ринковою ціною слід визнати найнижчу ціну, за якою продавець бажає передати свій товар за умови добровільності встановлення такої ціни.

У кримінально-правовій літературі традиційно виділяють три ознаки, притаманні об'єктивній стороні злочинів в сфері службової діяльності: 1) порушення службовою особою обов'язків, обумовлених займаною посадою; 2) заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам держави, фізичних і юридичних осіб; 3) причинний зв'язок між злочинним діянням службової особи та суспільно небезпечними наслідками, що настали.

Суб'єкт злочинів переважно - спеціальний. Це службова особа та особа, яка здійснює професійну діяльність, пов'язану з наданням публічних послуг.

Із суб'єктивної сторони злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг, за винятком службової недбалості (ст. 367 КК), характеризуються умисною формою вини.

Службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Службовими особами також визнаються посадові особи іноземних держав, а також іноземні третейські судді, особи, уповноважені вирішувати цивільні, комерційні або трудові спори в іноземних державах у порядку, альтернативному судовому, посадові особи міжнародних організацій, судді і посадові особи міжнародних судів.

Посадова особа може визнаватися службовою, якщо вона виконує виконує організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські обов'язки.

Організаційно-розпорядчі обов'язки - це обов'язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості,трудовим колективом,ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами),їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).

Адміністративно-господарські обов'язки – це обов'язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо).

Для визнання особи службовою не має значення, виконувала вона ту чи іншу роботу постійно або тимчасово, за плату чи без винагороди, за призначенням чи за виборами. Зайняття посади має бути оформлене за допомогою документів, що мають правове значення (наказ, рішення, постанова, трудовий договір тощо).

Поняття "спеціальне повноваження" передбачає: 1) тимчасове здійснення функцій без обіймання певної посади, які нею (посадою) обумовлюються, або 2) виконання таких обов'язків особою, яка виконує їх на підставі законодавчих та інших нормативних чи розпорядчих актів (наказу, розпорядження тощо). Так, народні засідателі не обіймають посад представників влади, однак під час виконання своїх обов'язків у суді вони тимчасово здійснюють функції представників влади.

Працівники підприємств, установ, організацій, які виконують професійні (адвокат, лікар, вчитель тощо), виробничі (наприклад, водій) або технічні (друкарка, охоронник, тощо) функції, можуть визнаватися службовими особами лише за умови, що поряд із цими функціями вони виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов'язки.