3.2 Типи лісових культур та їх обґрунтування.

Лісокультурна справа в Україні базується на лісокультурному районуванні, запропонованому проф. Д.Д. Лавренко (1963), який виділив десять лісокультурних районів: західне і східне Полісся; західний, правобережний і лівобережний Лісостепи; східно-байрачний, центральний і південний Степи; гірська і пригірська частини Криму та Карпат [].

Щоб вирощувати біологічно стійкі, довговічні і високопродуктивні деревостани лісів, повинні знати і враховувати певні закономірності життя лісу і особливості його зростання в різних умовах. Територія України не однорідна, вона розподіляється на природні зони. Для рівнинної частини території України характерна широтна зональність, а для гір – висотна зональність. Кожній зоні властиві різні ґрунтові, кліматичні, рельєфні та гідрологічні особливості лісо вирощування. Із півночі на південь, із північного заходу на південний схід змінюються ґрунтові і їх фізико-хімічні властивості, зменшується кількість опадів і зростає сухість клімату, що веде до ускладнення створення високоякісних лісових культур.

У межах кожного лісокультурного району виділяють певну кількість типів лісорослинних умов і типів лісу для яких розробляють відповідні технології створення лісових культур.

Типи лісових культур розрізняють за:

- терміном створення (попередні, наступні);

- принципом формування (суцільні, часткові);

- початковим складом (чисті, змішані);

- методом створення (посів, посадка, комбіновані);

- типом змішування (деревний, деревно-тіньовий, комбінований);

- способом посіву (рядковий, рядково-ямковий, стрічковий, біогруповий, врозсип);

- способом посадки (рядковий, стрічковий, коридорний, біогруповий, широкосмуговий);

- методом посадки (в рівень з ґрунтом, на дно борозни, в пласт).

Вид лісових культур визначають за терміном створення, принципом формування і початковим складом насадження.

Створення лісових культур на даних лісокультурних ділянках є необхідним для того, щоб раціонально використати природний потенціал даних лісорослинних умов, підвищити продуктивність і біологічну стійкість насадження.

Характеристика ділянки №1

Природне поновлення сосни в свіжих суборах краще, ніж в сухих і дуже сухих суборах. Однак, воно зустрічає значну конкуренцію як зі сторони трав’янистих рослин, так і зі сторони супутніх порід дерев - берези, дуба, які іноді є пануючими в молодняках. Підріст сосни наявний лише в просвітах та прогалинах. Умови для створення лісових культур в свіжих суборах є найбільш сприятливими, ніж у сухих і дуже сухих суборах. Головною породою завжди повинна бути сосна звичайна, другорядною - дуб черешчатий (можна і червоний, що є менш вимогливий до багатства грунту і більш швидко зростаючий). З чагарників бажано вводити в культури бузину червону (можливо також жовту акацію, бруслини). Дуб в суборах є бажаною домішкою до сосни, так як його присутність підвищує родючість ґрунту, стійкість насаджень проти шкідників і хвороб, загальну продуктивність. З огляду на різницю у віці, дуб треба вводити під полог 20-40-річних соснових молодняків у вигляді під пологових культур. Більшість створених сосново - дубових культур в суборах з одночасним введенням сосни і дуба погано впливає на стан створюємих культур. У всіх випадках необхідний ретельний догляд за дубом в сосново - дубових культурах до змикання дуба в рядах і між рядами.

Трудності частіше всього виникають у формуванні змішаного складу і складної форми насадження, після змикання пологу культур. На вирубках у свіжих суборах доцільно створювати соснові-дубові культури, за схемою: 5 рядів сосни, 1 ряд чагарнику, 1-3 ряду дуба і один ряд чагарнику.

Деревостан нашого типу лісу двохярусний, і характеризується домінуванням в корінних асоціаціях сосни звичайної. Саме в свіжому суборі сосна має найвищу продуктивність. Другий ярус утворює дуб.

Супутні породи в змішаних насадженнях утворюють другий ярус, їх призначення полягає в сприянні створенню кращих умов для росту головної породи. Супутні породи часто називають підгінними, підкреслюючи їх участь у формуванні крон і стовбурів дерев головної породи. Чагарники у змішаних культурах сприяють пригніченню конкуруючих трав’яних видів, покращенню фізико-хімічних властивостей верхніх шарів ґрунту, формуванню лісової підстилки тощо. У перші роки росту культур чагарники також виконують роль підгону.

Таблиця 2.1 Класифікація типів лісу свіжого субору.

ТУМ	Типоутворююча порода	Характерна кліматична домішка	Назва типу лісу	Індекс	Склад похідного деревостану
В2	сосна	дуб	Свіжий дубово-сосновий субір	В2 - дС	8Б1С1Д

Враховуючи всі важливі грунтово - кліматичні, орографічні умови формування лісових культур, найбільш вигідніше створювати сосново-дубовий субір.

Характеристика ділянки №2

У цих умовах зазвичай формуються низькоповнотні сосняки III- IV (A₁) класів бонітету з запасом деревини не більше 250 м3 / га. Навіть сосни в таких умовах ростуть дуже важко, стовбури її часто викривлені.

Умови для приживлюваності, збереження і зростання культур, особливо в перші 3-4 роки, тут вкрай несприятливі. Наявність великих пор, переважання

некапілярної пористості обумовлюють максимальну водопроникність пісків і їх незначну волого утримуючу здатність. Вологість верхніх горизонтів нерідко опускається нижче коефіцієнта завядання сосни вже при короткочасної посухи.

У наступні роки молоді соснові насадження починають проявляти свою позитивну дію на екологічну обстановку, затримуючи рух піску, створюючи підстилку і поступово підвищується родючість ґрунту. У сухих борах в пошуках вологи і їжі кореневі системи змикаються на 2-3 роки раніше змикання крон.

В результаті проведеної характеристики другої ділянки, із типом лісо рослинних умов – сухі бори, зазначаємо, що сосновий бір є доцільним у створенні лісових культур на даній місцевості, щоб виростити насадження цільового призначення – швидкорослі плантації.

Таблицю