8.1.4. Заборона розробки, виробництва, застосування хімічної і бактеріологічної зброї та їх знищення

В арсеналі засобів масового знищення одне з найбільш помітних місць займає також хімічна і бактеріологічна зброя. Сучасна хімічна зброя за своєю вражаючою дією не поступається ядерній зброї, тому Генеральна Асамблея ООН характеризує проблему хімічного роззброєння як одну із найважливіших.

Постійне вдосконалювання та накопичення запасів бактеріологічної зброї диктує необхідність створення відповідних норм, що забороняють її виробництво та збереження.

Під хімічною зброєю фахівці розуміють:

1) токсичні хімікати і реагенти, котрі беруть участь у виробництві таких хімікатів;

2) боєприпаси та пристрої, спеціально призначені для смертельної поразки або спричинення іншої шкоди за рахунок токсичних властивостей токсичних хімікатів, що вивільняються в результаті застосування таких боєприпасів і пристроїв;

3) будь-яке устаткування, спеціально призначене для використання безпосередньо у зв’язку із застосуванням боєприпасів і пристроїв.

У 1972 р. була підписана Конвенція про заборону розробки, виготовлення та накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) і токсичної зброї та про їх знищення, що зобов’язує держави-учасниці ніколи, ні за яких умов не розробляти, не виробляти, не накопичувати цю зброю, а також засоби її доставки (ст. 1) та знищити усі види цієї зброї. Відповідно до зазначеної Конвенції держави зобов’язалися ні за яких обставин не розробляти, не виробляти, не накопичувати, не придбавати і не зберігати:

1) біологічні агенти або токсини, не призначені для профілактичних, захисних або інших мирних цілей;

2) зброю або засоби доставки, призначені для використання таких агентів або токсинів у ворожих цілях або озброєних конфліктів.

Держави також взяли зобов’язання знищити або перевести на мирні цілі усі агенти, токсини, зброю, устаткування або засоби доставки, що знаходяться в їх розпорядженні. Будь-яка держава-учасник Конвенції може подати скаргу до Ради Безпеки ООН на те, що яка-небудь держава-учасник порушує свої зобов’язання по Конвенції. Рада Безпеки проводить розслідування за скаргою та інформує про його результати.

Таким чином, Конвенцію доповнює Женевський протокол 1925 р.

Значним кроком до хімічного роззброєння є Конвенція про заборону виробництва, накопичування та застосування хімічної зброї та її знищення 1993 р. Згідно цієї Конвенції держави зобов’язалися ні за яких обставин:

1) не розробляти, не виробляти, не придбавати іншим чином, не накопичувати або не зберігати хімічну зброю або не передавати прямо або побічно хімічна зброя кому б то не було;

2) не застосовувати хімічну зброю;

3) не проводити будь-яких військових приготувань до застосування хімічної зброї;

4) не допомагати, не заохочувати або не спонукати будь-яким чином кого б то ні було до проведення будь-якої діяльності, котра забороняється Конвенцією.

Кожна держава зобов’язалася знищити хімічну зброю, яка знаходиться в її власності або володінні або яке розміщене в будь-якому місці під її юрисдикцією або контролем, відповідно до положень Конвенції.

Кожна держава зобов’язалася також знищити усю хімічну зброю, залишену їй на території іншої держави-учасниці, та будь-які об’єкти з виробництва хімічної зброї, які знаходяться в її власності або володінні або які розміщені в будь-якому місці під її юрисдикцією або контролем.

Кожна держава-учасниця зобов’язалася не використовувати хімічні засоби боротьби з безладами як засіб ведення війни.