Тема 8.

СИСТЕМА ЗАХОДІВ МАТЕРІАЛЬНОГО ЗАПОБІГАННЯ ГОНЦІ ОЗБРОЄНЬ: ОБМЕЖЕННЯ, СКОРОЧЕННЯ, ЗАБОРОНА, ЗНИЩЕННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ ОЗБРОЄНЬ І ВСЕОСЯЖНЕ РОЗЗБРОЄННЯ ЯК ЧИННИКИ ЗНИЖЕННЯ МАТЕРІАЛЬНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ВОЄННОЇ ЗАГРОЗИ БЕЗПЕЦІ В СВІТІ ТА ПІДТРИМАННЯ ЗАГАЛЬНОГО МИРУ

ЛЕКЦІЯ 8.1.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНА І ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВА СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ „МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ” МІЖНАРОДНОЇ БЕЗПЕКИ

ПЛАН

8.1.1. Загальна характеристика сутності поняття „матеріальне забезпечення” міжнародної безпеки.

8.1.2. Теоретико-методологічна і організаційно-правова сутність ядерного роззброєння.

8.1.3. Заборона розробки, виробництва, застосування хімічної і бактеріологічної зброї та їх знищення.

8.1.4. Обмеження стратегічних наступальних озброєнь.

8.1.5. Контроль і обмеження звичайних озброєнь у Європі (The control and limitation of conventional weapons in Europe).

8.1.1. Загальна характеристика сутності поняття „матеріальне забезпечення” міжнародної безпеки

Заходи з обмеження озброєнь і роззброєння виступають матеріальними гарантіями безпеки держав у міждержавних і міжнародних відносинах. Нажаль, без політичної волі суверенів-держав лише засобами міжнародного публічного права не можливо виключити застосування або погрозу застосування сили, озброєні конфлікти та війну із міжнародного життя і міждержавних відносин. Фактична військова безпека сучасних держав ґрунтується на підтриманні військового і військово-промислового потенціалів, які є матеріальною основою реалізації принципу самооборони. Проте, фахівці з безпеки вважають, що у сучасних умовах відсутність загрози озброєного нападу підвищується в разі приблизної рівності військових і військо-промислових потенціалів. Тому принцип рівності припускає зниження рівня військового протистояння сторін за допомогою роззброєння, котре включає також проміжні етапи – скорочення і обмеження озброєнь, а також контроль над ним. Ідея роззброєння виражає вікове прагнення людства знайти найбільш дієвий спосіб рятування від нещасть війни. З давніх здавен до наших днів була складена велика кількість проектів, у яких втілилася ідея світу без зброї. Але зазначена проблема виявилася й найбільш складною.

Роззброєння як засіб — це широкий комплекс погоджених нормативно-правових принципів і норм, котрі регулюють заходи держав, покликані зменшити, а зрештою і повністю ліквідувати матеріальні засоби ведення війни.

Роззброєння як захід – це широкий комплекс погоджених і врегульованих міжнародним правом заходів держав, покликаних зменшити, а зрештою і повнітю ліквідувати матеріальні засоби ведення війни.

Нині роззброєння є принципом міжнародного права, який не містить обов’язку роззброюватися, а вимагає від держав домагатися та укладати договори про роззброєння.

Важлива роль у проблемі роззброєння належить Статуту ООН. Статут доручає Генеральній Асамблеї вироблення загальних принципів роззброєння та надання рекомендацій членам ООН. На Раду Безпеки Статут покладає відповідальність за розробку системи регулювання озброєнь (ст. 26). Розгляд питань роззброєння займає одне з центральних місць у діяльності ООН. Організаційно-координаційним і виконавчим Органом ООН є Комісія з роззброєння, до складу якої входять усі держави — члени ООН. Відбулися три спеціальні сесії Генеральної Асамблеї ООН з роззброєння (1978, 1982, 1988).

У сучасному міжнародному публічному праві склався широкий комплекс норм щодо обмеження озброєнь і роззброєння. Основними напрямами міжнародного співробітництва у сфері забезпечення міжнародної безпеки є заходи з:

1) нерозповсюдження ядерної зброї (Договір про нерозповсюдження ядерної зброї 1968 р.);

2) обмеження окремих видів зброї (Договір між СРСР і США про обмеження систем протиракетної оборони 1972 р., Договір про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь 1991 р.);

3) заборони виробництва і ліквідація окремих видів зброї (Конвенція про заборону розробки, виробництва і накопичення запасів бактеріологічної (біологічного) і токсичної зброї і про їх знищення 1972 р., Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї і про її знищення 1993 р.);

4) обмеження територій розміщення деяких видів зброї (Договір про заборону ядерної зброї в Латинській Америці 1967 р., Договір про заборону розміщення на дні морів і океанів і в його надрах ядерної зброї та інших видів зброї масового знищення 1971 р. тощо);

5) обмеження і скорочення збройних сил (Договір про звичайні збройні сили в Європі 1990 р.);

6) демілітаризація і нейтралізація окремих територій (Антарктика – за Договором 1959 р.);

7) заходи загального характеру з забезпечення безпеки (Конвенція про заборону військового або будь-якого іншого ворожого використання засобів дії на природне середовище 1977 р.).