2.7.3. Теоретико-методологічні особливості психологічної війни

2.7.3.1. Психологічна війна – у широкому сенсі – це особливий вид підготовки і ведення воєн, котрий дозволяє правлячим колам, використовуючи маніпулятивні методики управління свідомістю окремих особистостей чи груп особистостей через поширення інформації в ЗМІ, пропаганду, терор та інші засоби спрямованого психологічного впливу і тиску, чинити прихований вигідний масовий вплив на формування запланованої якості свідомості та поведінки як власного населення, так і населення ворожих, нейтральних і союзницьких держав в політико-ідеологічному, моральному і психологічному відношенні для досягнення цілей своєї геополітичної, геоекономічної та геостратегічної (військової) стратегії.

Психологічна війна – у вузькому сенсі – це сукупність різних форм, методів і засобів впливу на людей з метою зміни в бажаному напрямі їх психологічних характеристик свідомості (поглядів, думок, ціннісних орієнтацій, настроїв, мотивів, установок, стереотипів поведінки), а також групових норм, масових настроїв, суспільної свідомості в цілому.

2.7.3.2. Мета психологічної війни – інформаційно-психологічне забезпечення виправдання підготовки і здійснення агресії, завдання якого реалізуються на двох головних напрямах:

1) проти народів ворожих, нейтральних і союзницьких держав;

2) а також проти свого народу.

Теоретико-методологічні результати досліджень останніх років у сфері безпекознавства і теорії інформаційної безпеки підтверджують наукову гіпотезу про те, що інформаційні та психологічні війни тісно взаємопов’язані з поняттям інформаційного простору. Провідні фахівці пропонують під терміном „інформаційний простір” розуміти не сукупність ЗМІ, розташованих на певній території, а масову інформацію, котра породжується цими ЗМІ та сприймається населенням цієї території. Це свого роду медіа-реальність.

Російський дослідник з інформаційної безпеки А. В. Манойло зазначає, що структура події в цій медіа-реальності складається із 4-х компонентів:

1) вербальний, тобто вербальні позначення, які використовуються для опису теми;

2) візуальний, тобто відеоряд, „картинка”, а також фотоматеріали;

3) акустичний – всілякі шуми вулиці тощо;

4) інтерпретаційний, тобто оцінка подій та їх інтерпретація.

З цього виходить, що мета інформаційної війни – досягнення інформаційного домінування. Інформаційне домінування має своїм завданням не дати протилежній стороні скористатися інформаційним простором повною мірою. Таким чином, інформаційні війни спрямовані на встановлення контролю над інформаційним простором у цілому, а психологічна війна використовує сегмент інформаційного простору для чинення інформаційно-психологічної дії – спрямованого вигідного впливу на певну аудиторію.

Зазначене досягається шляхом заповнення структури інформаційного простору в потрібному ракурсі. Так, приміром, друга чеченська війна показала цікавий приклад заповнення вербального компонента. У ЗМІ та офіційних повідомлення використовувалися терміни „антитерористична операція” замість „війна”, „зачистка” замість „спеціальної військової операції” тощо.

Зміна стереотипів і установок досягається за рахунок політичних, економічних, дипломатичних і військових дій та шляхом створення та поширення текстів (під ними розуміють не лише друкарський матеріал, а й аудіо та аудіовізуальні матеріали), переконливого і вселяючого характеру. Саме у ході такого „постачання” зазначених текстів до індивідуальної і масової свідомості відбувається перетин між інформаційними та психологічними війнами.

2.7.3.3. Психологічні дії – це здійснення конкретних заходів спрямованого вигідного впливу як в мирний, так і у воєнний час, націлених на підрив потенційного або реального престижу і впливу супротивника у ворожих, нейтральних або союзних державах, а також в очах власного населення, і зміцнення свого впливу і престижу у зазначеній аудиторії.

2.7.3.4. Психологічний тиск – цілеспрямований вигідний вплив на психіку однієї людини чи групи шляхом навіювання, залякування, погроз із метою спонукання до певної запланованої моделі образу мислення, ставлення до оточуючої реальності та поведінки.

Форми психологічного тиску:

1) доведення до об’єкта відомостей про реальні або неіснуючі небезпеки та загрози;

2) прогнози репресіями, переслідуваннями, убивствами, поширення інших негативних подій тощо;

3) шантажування;

4) здійснення вибухів, підпалів, масових отруєнь, захоплення заручників, інших терористичні та насильницьких акції.

У детермінації поведінки людини значну роль відіграє установка (орієнтація).

2.7.3.5. Установка (орієнтація) – це порівняно стійкі знання, почуття та мотиви, сформовані під впливом спрямованого поширення ЗМІ спеціально підготовлених повідомлень, пропаганди, виховання та досвіду, котрі викликають певне ставлення людини до ідейних, політичних і суспільних явищ реальної дійсності.

Установка визначає напрямок дій і одночасно спосіб сприйняття та мислення. Але не всі установки є однаково важливими для детермінації поведінки. Світогляд індивідуума залежить від безлічі соціальних стереотипів, котрі співвідносяться з певними сторонами суспільного буття. Установки мають певну цінність з погляду їх значення для індивідуума. В їх ієрархії політичні установки займають найвищу сходинку. Вони, на відміну від інших, більш стійкі до змін. Політичні установки утворюють загальне підґрунтя для всіх інших, обумовлюють внутрішню стійкість орієнтації. Отже, поведінка людини за різних умов переважно визначається її політичною орієнтацією.

Установки особистості мають дещо вищу стійкість до зовнішнього впливу, яка підсилюється також за рахунок соціальних зв’язків. Установки стають тим стабільнішими, чим більше вони співпадають з нормами поведінки соціальної групи. Ідентифікація індивідуума з групою служить стабілізатором установки. Але при цьому слід враховувати ті обставини, що в державі перехідного (транзитного) типу, якою є Україна, багато моральних цінностей старого соціалістичного устрою втрачено, нових моральних норм і цінностей ще не створено, а ті, що вже існують, не перетворились у загальноприйняті. У цьому випадку інформаційний простір відіграє провідну роль у формуванні світогляду пересічного громадянина нашої держави, який часто сприймає все нове за вищі загальнолюдські цінності.

Рушійною силою для зміни установок виступають негативні психічні хвилювання, викликані відсутністю рівноваги між окремими компонентами політичних установок-об’єктів пропагандистського впливу, – так званий когнітивний дисонанс (тобто пізнавальна невідповідність).

2.7.3.5.1. Дисонанс – психічно неприємний стан, котрий викликає в об’єктів пропагандистського впливу прагнення до його зм’якшення або усунення. Останнє веде до змін одного з компонентів установки, у результаті чого вся система установок прагне повернутися до втраченої рівноваги. Таким чином, змінюється стійкість попередньої установки або виникає нова. Було б, проте, ілюзією розраховувати на можливість у короткий проміжок часу повного руйнування основних установок і заміни їх на протилежні, оскільки стабільність основних політичних установок досить висока. Як зазначав французький психолог Ле Бон, ідеї вимагають багато часу, щоб закріпитися у свідомості людей, але вони вимагають не менше часу, щоб знову відтіля зникнути.

Для зміни політичних установок, що міцно закріплені у свідомості особистості, використовується метод поступового посилення когнітивного дисонансу, тобто подається в певному порядку інформація, яка все більше й більше суперечить поглядам об’єкта впливу. Терпіння, час і аргументація з кожною порцією інформації посилюється, вони сприяють поступовій зміні політичних установок об’єктів впливу.

Однак зміна поведінки не пов’язана безпосередньо зі зміною основних установок. Установка відіграє значну роль у детермінації поведінки, але не є єдиною складовою, від якої вона залежить, і безпосередньо не керує поведінкою в конкретній обстановці через відсутність прямого зв’язку між установкою і поведінкою. Поведінка людини в кожному конкретному випадку залежить від умов, тобто внутрішніх запитів: потреб, мотивів, установок. Таким чином, поведінка завжди обумовлена конкретною обстановкою.

Установки та поведінка не обов’язково мають збігатися, між ними можуть існувати великі відмінності, приміром, висловлювання однієї й тієї ж особи за несхожих обставин можуть дещо відрізнятися. Через це поведінка людини в певній обстановці протягом короткого часу може не збігатися з основними установками або навіть суперечити їм.

Основним у процесі взаємодії установок і поведінки є не відмінність між ними, а їхня взаємна обумовленість: установки значною мірою детермінують поведінку, але буває й навпаки: поведінка створює значну основу для утворення установок. Установки виникають внаслідок пережитого на основі реальної поведінки ще до того, як вони знову перейдуть у нову поведінку. Поведінка, що змінилася, має зрештою впливати на зміну установок. Отже, якщо в результаті пропагандистського впливу поведінка індивіда зміниться, то відбудуться і певні зміни в загальній структурі установок, у тому числі й політичній орієнтації.

Можна виділити такі п’ять видів психологічного впливу: психогенний, нейролінгвістичний, психоаналітичний (психокорекційний), психотронний та психотропний.

2.7.3.5.2. Психогенний вплив – це психічний або фізичний вплив якихось явищ або подій на мозок, свідомість людини (спостерігається порушення вищої нервової діяльності: з’являється відчуття страху та паніки).

Це обумовлено неузгодженістю функціональних систем психофізіологічної організації, тобто ламанням стереотипів під час впливу різко зміненої аферентації з боку різних рецепторів. Чим вища в часі така неузгодженість і чим менше підготовлена людина до впливу цього психогенного чинника, тим більше виражені психічні порушення. Такий стан може виникати під впливом голографічних малюнків. Багато країн домоглися в цій галузі досить великих успіхів, приміром, створено проекти лазерної графіки з поверхні землі та з космічної платформи.

2.7.3.5.3. Нейролінгвістичний вплив – вид психологічного впливу, котрий припускає використання спеціальних прийомів, спрямованих на створення позитивної мотивації, психологічної корекції внутрішніх джерел поведінки та світогляду особистості людини.

Нейролінгвістичний вплив орієнтований на ідентифікацію та зміну переконань особистості під час впливу на її світоглядні та емоційно-почуттєві стани (характеристики, котрі дозволяють удосконалювати, програмувати стан і поведінку людини в умовах практичної діяльності). Основним об’єктом такого виду впливу на людину є її психіка і контрольована нею діяльність, а основним засобом впливу виступають соціально продумані програми вербального і невербального впливу, котрі дозволяють змінювати світогляд, цінності особистості.

2.7.3.5.4. Психоаналітичний (психокорекційний) вплив – це одночасний процес вивчення (аналіз) підсвідомості людини і вплив на неї шляхом, котрий виключає опір на рівні свідомості (здійснюється у стані гіпнозу).

Сучасні технологічні досягнення дозволяють також усунути опір з боку свідомості й у нормальному стані. Це можна зробити за допомогою комп’ютерних засобів як психоаналізу, так і психокорекції. Під час першого здійснюється математичний аналіз реакцій організму, котрі виникають під час миттєвого візуального перегляду або звукового прочитання різних „стимулів”: слів, образів, фраз. У такий спосіб можна абсолютно точно визначити наявність у підсвідомості людини визначеної інформації та виміряти її значимість для конкретної особистості, знайти приховану мотивацію. Проаналізувавши отриману інформацію, у разі необхідності можна здійснювати психокорекцію (психорегуляцію), основним діючим чинником якої також служать ключові слова, образи, запахи (слова можуть перетворюватися за допомогою спектрального мовного сигналу).

Найбільш зручною є звукова регуляція психіки, за якої словесні навіювання в закодованій формі виводяться на будь-який носій звукової інформації (музику, мову або шум). Наприклад, людина може слухати музику, в якій утримується прихована (не сприймана на свідомому рівні) команда, котра постійно впливає на підсвідомість слухача.

2.7.3.5.5. Психотронний вплив (парапсихологічний, екстрасенсорний) – вплив, котрий може здійснюватися за допомогою передачі енергії мислення через поза чуттєве сприйняття, яке охоплює опосередковане свідомістю і процесами сприйняття дистантної взаємодії між живими організмами та навколишнім середовищем.

Телевізійні та інші масові сеанси екстрасенсорного впливу засвідчують реальну можливість впливу на особистість. Досить часто при цьому використовуються технічні засоби, котрі сприяють посиленню впливу, передачі та контакту з індивідом. Цей вплив на об’єкт може бути пов’язаний з придушенням волі до опору, деморалізацією. Відомі факти роботи над створенням генератора частотного кодування психіки, високочастотних і низькочастотних генераторів, засобів впливу соціальною інформацією та ін., які здатні викликати необхідні процеси в психіці людини, а отже, впливати на її свідомість і поведінку.

Парапсихологія – це галузь науки, яка вивчає псі-комунікації, тобто досліджує ті дистантні зв’язки живого організму з навколишнім середовищем, які одержали назву „екстрасенсомоторних” (оскільки вони діють на все, крім органів чуття і мускульних зусиль). Поняття „псі” містить у собі екстрасенсорну перцепцію, тобто поза чуттєве сприйняття і психокінез, під яким розуміється вплив на предмети та хід психічних процесів без мускульних зусиль або використання технічних засобів. Загалом же принципової різниці між предметами дослідження парапсихології і психотроніки немає. Відмінність простежується лише під час порівняння методів, засобів і цілей дослідження. Психотроніці властиве прагнення переважно до технічних і технологічних підходів та рішень, до розробки технічних аналогів досліджуваних феноменів, приміром, психотронних генераторів, і отже, концентрації великих зусиль на роботах прикладного характеру. Процес екстрасенсорного впливу значно полегшується під час використання системи комунікацій: телефонного зв’язку, радіотрансляційних мереж тощо.

2.7.3.5.6. Психотропний вплив – вплив на мозок і поведінку особи шляхом введення в її організм різних препаратів (зокрема фармацевтичних препаратів, запахів), засвоєння яких відбивається на її вищій нервовій діяльності.

Вплив препаратів на психіку людини добре відомий і вивчається вже досить тривалий час. З урахуванням останніх досягнень не тільки в психології, а й „суміжних” науках (біології, нейро- і психофізіології, кібернетиці, психофармакології тощо) розробляються і продовжують удосконалюватися методи підпорогового впливу, методи психологічної індоктринації та конверсії, засоби місцевого психічного контролю і психопрограмування.

2.7.3.6. Психологічні операції:

1) у загальнонауковому сенсі – це інструмент політичного впливу на опонентів, прибічників, нейтральне середовище і громадську думку в цілому, котрий набув нині широкого застосування як в міжнародних відносинах, так і в конкурентній боротьбі у підприємницькій сфері;

2) у широкому професійному сенсі – цілеспрямована діяльність будь-яких урядових і неурядових структур у мирний, загрозливий та воєнний час, котра має на меті змінити погляди супротивника, союзника або нейтральних аудиторій; представників ЗС, спецслужб, правоохоронних органів, органів державного управління та цивільних осіб у вигідному для ініціатора такої діяльності напрямі;

3) у вузькому професійному сенсі – інформаційно-муніпулятивні, наочно-демонстративні та інші різновиди дії спеціального психологічного впливу спецслужб, спецпідрозділів збройних сил, інформаційно-пропагандистських структур, котрі призводять до деморалізації та дезорганізації супротивника.

Психологічні операції проводяться у формі:

1) агітації;

2) пропаганди;

3) інших спланованих інформаційних і наочно-демонстративних дій спрямованого впливу, котрі мають на меті модифікувати у запланованих параметрах і якостях свідомість, емоції, мотиви, міркування, переконаність у власній правоті та, насамкінець, поведінку цільової аудиторії.

Психологічні операції підрозділяються на стратегічні, оперативні та тактичні.

Стратегічні психологічні операції проводяться в глобальному масштабі для досягнення довгострокових цілей, в інтересах створення сприятливої психологічної обстановки для ведення бойових дій.

Оперативні психологічні операції здійснюються в певних регіонах і переслідують середньострокові цілі підтримання військових кампаній або великих військових операцій.

Тактичні психологічні операції реалізуються з короткостроковими цілями та спрямовуються на підтримання бойових дій військ в тактичній ланці.

Кінцевою метою психологічних операцій є влада, котра здобувається над іншими учасниками конкурентної боротьби для забезпечення:

1) умов „добровільного” підпорядкування супротивників або ворогів;

2) консолідації та узгодження діяльності прибічників;

3)та підтримання серед союзників високого рівня мотивації до безумовного підтримання курсу, що проводиться правлячими колами держави-лідера.

Зазначені результати досягаються як вузько спрямованою, крапковою дією на свідомість конкретної особи чи групи осіб або на всю цільову аудиторію як через існуючих в її середовищі ньюсмейкерів і лідерів думок, так і через формування відповідної громадської думки, здатної зробити тиск на опонентів.

Об’єктом спрямованих дії психологічних операцій можуть бути як окремі особи (у т. ч. особи, які приймають рішення, і „лідери думок”), так й іноземні уряди та організації в цілому. В останньому випадку застосовуються засоби маніпулювання масової психології, тобто засобами науки, яка розробляє психологію мас (натовпу). Вона ґрунтується на тому, що індивідууми, об’єднані в натовп, мають низку якостей, не властивих їм окремо:

1) підвищену емоційність та ірраціональність;

2) відчуття єднання і універсальності декларованих поглядів і думок;

3) зниження рівня відповідальності внаслідок анонімності.

У більшості випадків основним інструментом управління психологією мас виявляється пропаганда. Виділяють пропаганду:

1) білу (джерело достовірно відоме);

2) сіру (джерело недостовірно відоме або невідоме);

3) чорну (джерело замінене іншим).

Як правило, ініціатори відповідної діяльності не використовують сам термін „пропаганда” для опису своєї роботи, оскільки він може асоціюватися з обманом і маніпуляцією, а в багатьох зарубіжних аудиторіях – з „радянською пропагандою” часів „холодної війни”. Евфемізмом „пропаганди” упродовж тривалого часу була „громадянська дипломатія”, яка, проте, останніми роками отримала ширший зміст.

Цілеспрямовані психологічні операції, спрямовані на цивільне населення регіону, зайнятого власними збройними силами або силами союзників, називаються заходами щодо психологічної консолідації.

Тероризм як засіб вчинення дії психологічного впливу на ухвалення політичних рішень супротивником відрізняється від психологічних операцій тим, що тероризм пов’язаний не лише з інформаційним, а й фізичним насильством, а також здійснюється без дотримання так званих конвенційно дозволених „законів війни”.