Правила технічної експлуатації електроустановок

• ДБН А.3.2-2-2009 Охорона праці і промислова безпека у будівництві.

• ДБН В.1.2-12-2008. СНББ. Будівництво в умовах ущільненої забудови. Вимоги безпеки

• ДБН В.2.2-28:2010. Будинки і споруди. Будинки адміністративного та побутового призначення.

• ДБН В.2.5-28-2006 Природне і штучне освітлення.

• ДБН В.2.5-67:2013 Опалення, вентиляція та кондиціонування.

• ДБН Б.2.5-64:2012 Водопостачання та каналізація.

• ДСН 3.3.6.042-99 Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень.

• ДСН 3.3.6-037-99 „Державні санітарні норми виробничого шуму ультразвуку та інфразвуку”.

• Дсн 3.3.6.039-99 Державні санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації.

• ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны.

• ГОСТ 12.1.003-83. ССБТ. Шум. Общие требования безопасности.

• ДСТУ Б В.2.5-38:2008 Інженерне обладнання будівель і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд.

• НПАОП 0.00-4.09-07 «Типове положення про комісію з питань охорони праці підприємства». Наказ Держгірпромнагляду від 21.03.2007 р. № 55.

• НПАОП 0.00-4.11-07 «Типове положення про діяльність уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці». Наказ Держгірпром­нагляду від 21.03.2007 р. № 56.

• НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці». Наказ Держнагляд­охорон­праці від 26.01.2005 р. № 15.

• НПАОП 0.00-4.15-98 «Положення про розробку інструкцій з охорони праці». Наказ Держнаглядохоронпраці від 29.01.1998 р. № 9.

• НПАОП 0.00-4.21-04 «Типове положення про службу охорони праці». Наказ Держнаглядохоронпраці від 15.11.2004 р. № 255.

• НПАОП 0.0rr0-6.03-93 «Порядок опрацювання та затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві». Наказ Держнаглядохоронпраці від 21.12.1993 р. № 132.

• НПАОП 0.00-6.13-05 «Порядок організації державного нагляду за охороною праці та гірничого нагляду в системі Держнаглядохоронпраці України». Наказ Держнаглядохоронпраці від 30.03.2004 р. № 92.

• Рекомендації щодо організації роботи кабінету промислової безпеки та охорони праці. Затверджено Головою Держгірпромнагляду 16.01.2008 р.

Дотримання основних нормативних актів з охоро­ни праці, убереже працівників від нещасних випадків, а власника і керівництво підприємства - від санкцій з боку контролюючих органів.

Щоб мати уяву про те, наскільки регламентована і деталізована ця галузь трудових відносин, достатньо ознайомитися з положеннями Закону про охорону праці. Практично кожна із півсотні статей розвивається в підзаконних актах - положеннях, інструкціях, правилах, нормативах і стандартах.

Загалом система нормативних актів у галузі охорони праці на підприємстві є багатоступеневою: починаючи з Закону про охорону праці. Кодексів законів про працю, конвенцій Міжнародної організації праці, ратифікованих Україною, і закінчуючи стандартами підприємства, що також поділяються на загальні і спеціальні.

Схема системи нормативних актів у галузі охорони праці

В Конституції України питанням охорони праці присвячені ст..43,44, 45, 46

Стаття 43. Кожен має право на працю,  що  включає  можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або  на  яку вільно погоджується.

Держава створює  умови  для  повного  здійснення  громадянами права на працю, гарантує рівні можливості  у  виборі  професії  та роду    трудової     діяльності,        реалізовує        програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

     Використання примусової праці  забороняється.  Не  вважається примусовою  працею  військова  або  альтернативна    (невійськова) служба, а також  робота  чи  служба,  яка  виконується  особою  за вироком чи іншим рішенням  суду  або  відповідно  до  законів  про воєнний і про надзвичайний стан.

     Використання праці жінок і неповнолітніх на  небезпечних  для їхнього здоров'я роботах забороняється.

Громадянам гарантується захист  від  незаконного  звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю  захищається законом.

Стаття 44. Ті, хто працюють, мають право на страйк для  захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

Стаття 45. Кожен, хто працює, має право на відпочинок.

Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням  скороченого робочого  дня  щодо  окремих  професій  і виробництв,  скороченої тривалості роботи у нічний час.

Максимальна тривалість робочого часу,  мінімальна  тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та  святкові дні, а  також  інші  умови  здійснення  цього  права визначаються законом.

Стаття 46. Громадяни мають право  на  соціальний  захист,  що включає право на забезпечення їх  у  разі  повної,  часткової  або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника,  безробіття з незалежних від них обставин, а  також  у  старості  та  в  інших випадках, передбачених законом.

Це  право   гарантується    загальнообов'язковим    державним соціальним страхуванням за  рахунок  страхових  внесків  громадян, підприємств, установ і організацій, а  також  бюджетних  та  інших джерел  соціального  забезпечення;  створенням  мережі  державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

     Пенсії,  інші  види  соціальних  виплат  та  допомоги,  що  є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя,  не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

1. Права громадян на охорону праці. Обов'язки працівників.

Права громадян на охорону праці при укладенні трудового договору.

(Стаття 6. Закон України про охорону праці)

Умови трудового договору не можуть містити положень,  які  не відповідають законодавчим та іншим нормативним актам  про  охорону праці, що діють в Україні.

При  укладенні  трудового  договору  громадянин   має    бути проінформований  власником  під  розписку  про  умови  праці    на підприємстві, наявність на робочому місці, де він буде  працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які  ще  не  усунуто, можливі наслідки їх впливу  на  здоров'я  та  про  його  права  на пільги і компенсації  за  роботу  в  таких  умовах  відповідно  до законодавства і колективного договору.

Забороняється укладення трудового  договору  з  громадянином, якому за медичним висновком протипоказана запропонована робота  за станом здоров'я.

Права працівників на охорону праці під час  роботи на підприємстві.

(Стаття 7. Закон України про охорону праці)

Умови  праці  на  робочому   місці,   безпека   технологічних процесів,  машин,  механізмів,  устаткування  та   інших   засобів виробництва,  стан   засобів   колективного   та   індивідуального захисту,    що    використовуються    працівником,     а     також санітарно-побутові умови повинні відповідати  вимогам  нормативних актів про охорону праці.

Працівник має право відмовитися від  дорученої  роботи,  якщо створилася  виробнича  ситуація,  небезпечна для  його  життя  чи здоров'я  або  для  людей,  які  його  оточують,  і  навколишнього природного   середовища.    Факт    наявності    такої    ситуації підтверджується  спеціалістами  з  охорони  праці  підприємства  з участю  представника   профспілки   і   уповноваженого   трудового колективу.

За період простою з цих причин не з вини  працівника  за  ним зберігається середній заробіток.

Працівник має право розірвати  трудовий  договір  за  власним бажанням, якщо власник не виконує вимог законодавства про охорону праці, умови  колективного  договору  з  цих  питань.  У  цьому   випадку працівникові  виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором,  але  не менше  тримісячного заробітку.

Працівників, які за станом здоров'я потребують надання легшої роботи,  власник  повинен  відповідно  до    медичного    висновку перевести,  за  їх  згодою,  на  таку  роботу  тимчасово  або  без обмеження строку.

На час зупинення експлуатації підприємства,  цеху,  дільниці, окремого виробництва або устаткування органом  державного  нагляду чи  службою  охорони  праці  за  працівниками  зберігається  місце роботи.

Право на Соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань.

(Стаття 8. Закон України про охорону праці)

Усі  працівники    підлягають    обов'язковому    соціальному страхуванню  власником  від  нещасних  випадків   і    професійних захворювань.

Страхування  здійснюється  в  порядку  і  на    умовах,    що визначаються  законодавством  і  колективним  договором   (угодою, трудовим договором).

виплати сум здійснюються із фонду соціального страхування.

Право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці.

(Стаття 9. Закон України про охорону праці)

Працівники,  зайняті  на  роботах  з  важкими  та  шкідливими умовами праці, безплатно забезпечуються  лікувально-профілактичним харчуванням,  молоком  або  рівноцінними  харчовими    продуктами, газованою  солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості  робочого часу, додаткову  оплачувану  відпустку,  пільгову  пенсію,  оплату праці у підвищеному розмірі  та  інші  пільги  і  компенсації,  що надаються в передбаченому законодавством порядку.

Працівник зобов'язаний:

- знати і  виконувати  вимоги  нормативних  актів  про  охорону праці, правила поводження з машинами,  механізмами,  устаткуванням та  іншими   засобами    виробництва,    користуватися    засобами колективного та індивідуального захисту;

- додержуватися  зобов'язань  щодо  охорони  праці,  передбачених колективним договором (угодою, трудовим  договором)  та  правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства;

- проходити у  встановленому  порядку попередні  та  періодичні медичні огляди;

- співробітничати з власником у справі організації безпечних  і нешкідливих умов праці, особисто вживати  посильних  заходів  щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює  загрозу  його життю чи  здоров'ю  або  людей, які його оточують і навколишньому природному    середовищу,    повідомляти   про  небезпеку   свого безпосереднього керівника або іншу посадову особу.

2. Система управління охороною праці

Державне управління охороною праці.

Стаття 31. Органи державного управління охороною праці

Державне управління охороною праці здійснюють:

- Кабінет Міністрів України;

- спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці – (Державна служба України з питань праці (Держпраці));

- міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

- місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

3. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці.

Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:

- спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці; (Державна служба України з питань праці (Держпраці))

- спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки;

- спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки;

• спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці. (Державна санітарно-епідеміологічна служба).

• прокуратура

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, їм не підзвітні і не підконтрольні.

Форми контролю за охороною праці

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці.

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки.

У разі загрози життю або здоров'ю працівників професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях.

Професійні спілки також мають право на проведення незалежної експертизи умов праці на відповідність їх нормативно-правовим актам про охорону праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань.

У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснює уповноважена найманими працівниками особа.

Охорона праці жінок.

Трудове законодавство України, враховуючи фізіологічні особливості організму жінки, інтереси охорони материнства і дитинства, встановлює спеціальні норми, що стосуються охорони праці та здоров`я жінок.

В Україні забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, пов'язаних з санітарним та побутовим обслуговуванням). Забороняється залучати жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для жінок норми.

Граничнодопустимі норми підіймання і переміщення вантажів жінками становлять:

• при підійманні і переміщенні вантажів і чергуванні з іншою роботою (до 2 раз на годину) – 10 кг

• при підійманні і переміщенні вантажів протягом робочої зміни – 7 кг.

Сумарна вага вантажу, який переміщується жінкою протягом 1 години робочої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні – 350 кг; з підлоги – 175 кг.

Праця вагітних жінок і жінок, які мають неповнолітню дитину, регулюється законодавством.

У зв'язку з вагітністю та пологами жінкам надається оплачувана відпустка - 126 днів (70 – до і 56 – днів після пологів). Після пологів за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 3-го віку та додаткова неоплачувана відпустка по догляду за дитиною до 6-ти років. Час цих відпусток зараховується у стаж роботи.

Вагітним знижують норми виробітку, норми обслуговування, або переводять на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих чинників, зберігаючи середній заробіток на попередній роботі.

Вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3-х років, забороняється залучати до роботи у нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні, а також направляти у відрядження.

Жінки, що мають дітей віком від 3-х до 4-х років або дітей-інвалідів, не можуть залучатись до надурочних робіт або направлятися у відрядження без їх згоди.

Жінці яка має 2-х і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, за її бажанням додатково надається оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів без вихідних.

Забороняється звільняти жінок, які мають дітей віком до 3-х (6-ти) років, з ініціативи власника, крім випадку ліквідації підприємства, але з обов'язковим працевлаштуванням.

Охорона праці неповнолітніх.

В Україні неповнолітніми називають молодь віком до 18-ти років.

За загальним правилом (відповідно до ст. 188 КЗпП України) допускається приймати на роботу лише неповнолітніх осіб, які вже досягли 16 років. Як виняток, за згодою одного з батьків або особи, яка його замінює (усиновлювача чи опікуна), можна приймати на роботу осіб, які досягли 15 років.

Також допускається приймати на роботу осіб, яким виповнилося 14 років. Але це можливо, якщо (згідно зі ст. 188 КЗпП України) дотримуються такі умови:

· Прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів з метою підготовки молоді до продуктивної роботи;

· Такі особи можуть виконувати тільки легку роботу, яка не завдає шкоди їхньому здоров’ю;

·їхня робота не повинна порушувати процес навчання і повинна виконуватися виключно у вільний від навчання час (наприклад, під час літніх канікул);

· Згода одного з батьків або особи, яка їх замінює, — усиновлювача чи опікуна;

Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду.

Враховуючи особливості молодого організму, який розвивається і формується законодавством забороняється залучення неповнолітніх до праці на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні, а також до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

У сфері охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов роботи неповнолітні мають певні пільги, як це зазначено в ст. 187 КЗпП України.

Для неповнолітніх обмежується тривалість робочого часу:

• У віці з 16 до 18 років встановлений скорочений 36-годинний робочий тиждень

• для 15-ти річних 24-годинний

Зарплата неповнолітніх при скороченому робочому часі рівна зарплаті працівника відповідної категорії при повній тривалості робочого дня.

Щорічна відпустка неповнолітнім надається в будь-яку пору року за їх бажанням тривалістю 1-н календарний місяць.

Граничнодопустимі норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми становлять:

Звільнення з роботи неповнолітніх з ініціативи власника можливе тільки за згодою районної (міської) комісії в справах неповнолітніх.

Соціальний захист потерпілих на виробництві

Відповідно до Конституції України громадяни підлягають  загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню   від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або  загибелі. Враховуючи міжнародний досвід в 2001 році в Україні був розроблений і набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Цей Закон гарантує право громадян на соціальний захист, яке проголошується ст. 46 Конституцією України. Окрім того, він створює правове поле, фінансові й організаційні механізми для успішного розв'язання триєдиного завдання: запобігання нещасним випадкам і професійним захворюванням, відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві, компенсації потерпілим матеріальних збитків внаслідок ушкодження здоров'я.

Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків — некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту.

Страхові виплати

Страховими виплатами є грошові суми, які згідно Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Зазначені грошові суми складаються із:

• страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

• страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

• страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;

• страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника;

• страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

• страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків може відмовити у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов'язаним з виробництвом або якщо мали місце:

• навмисні дії потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку;

• надання роботодавцем або потерпілим Фонду соціального страхування від нещасних випадків свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок;

• вчинення застрахованим умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку.

Одноразова допомога сім’ї та утриманцям в разі смерті потерпілого

Уразі смерті потерпілого право на одержання одноразової допомоги має його сім'я та особи, які перебували на його утриманні, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Непрацездатні особи, які перебували на утриманні потерпілого:

• діти, які не досягли 16 років;

• діти з 16 до 18 років, які не працюють або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти;

• діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

• жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

• інваліди - члени сім'ї потерпілого;

• неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти.

Право на одержання одноразової допомоги мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

У разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога його сім’ї, у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на день настання права на страхову виплату, та одноразова допомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більше як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на день настання права на страхову виплату.

Необхідні обчислення

Розрахувати суму одноразової допомоги сім'ї та особам, які перебували на утриманні потерпілого на виробництві у разі його смерті. Сім'я потерпілого складалася з трьох осіб (наприклад, самого потерпілого, його сина віком 30 років та його дружини, яка не працює та якій виповнилося 55 років). Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (мінімальна зарплата) на день настання права на страхову виплату складав - 1378 грн.

Якщо сім'я потерпілого складалася з трьох осіб (самого потерпілого, його сина віком 30 років та його дружини, яка не працює та якій виповнилося 55 років), то син не був на утриманні потерпілого, а дружина померлого має право на одержання одноразової допомоги сім'ї та одноразової допомоги як особо, яка перебувала на утриманні потерпілого.

Розрахунок:

• Розмір виплати на сім’ю : 1378 грн. _* 100 = 137 800 грн.

• Розмір виплати на утриманця : 1378 грн. _* 20 = 27 560 грн.

• Сума одноразової допомоги сім'ї та особам, які перебували на утриманні потерпілого:

137 800 грн. + 27 560 грн. _* 1 член сім’ї (що перебував на утриманні) = 165 360 гривень

Одноразова допомога потерпілому у разі стійкої втрати професійної працездатності

У разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд проводить одноразову страхову виплату потерпілому, сума якої визначається відповідно до ступеня втрати професійної працездатності, виходячи із 17 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на день настання права потерпілого на страхову виплату. (Розмір прожиткового мінімуму становив - 1378 грн.)

Максимальна сума одноразової допомоги: 1 378 х 17 = 23 426 грн

У разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, що складає не 100% сума одноразової допомоги зменшується до величини відсотків втрати працездатності від максимальної суми одноразової допомоги:

Наприклад, якщо втрата працездатності складає 30% то сума одноразової допомоги буде рівна 30%-ти відсоткам від максимальної суми одноразової допомоги: 23 426 грн х 0,3 = 7027,8 грн

Мсек - Медико-соціальна експертна комісія

МСЕК - проводить медико-соціальну експертизу осіб, що звертаються для встановлення інвалідності.

Медико-соціальна експертиза осіб, проводиться на засіданні МСЕК.

Медико-соціальна експертиза осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, які за станом здоров’я не можуть з’явитися на засідання комісії, проводиться за місцем їх проживання, а також у стаціонарних відділеннях центрів соціального обслуговування, тимчасового проживання у закладах соціального захисту безпритульних громадян та центрах соціальної адаптації осіб звільнених з місць позбавлення волі, або в стаціонарі, де така особа перебуває на лікуванні.

Датою встановлення інвалідності вважається день надходження до комісії документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності.

Фінансування страхування від нещасного випадку

Фінансування Фонду здійснюється, в основному, за рахунок внесків роботодавців. Працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного випадку. Фонд має автономну, незалежну систему фінансування.

Суми страхових внесків обчислюються у відсотках: для підприємств — до річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг); для бюджетних установ — до річно ї суми фактичних витрат на оплату праці. Закон передбачає диференціацію страхових внесків залежно від класу професійного ризику виробництва (перша диференціація), а також рівня травматизму і стану охорони праці на підприємстві (друга диференціація). Перша диференціація передбачає розподіл галузей економіки (видів робіт) за умовними класами професійного ризику виробництва. Чим вищий клас — тим вищі й галузеві страхові тарифи. Друга диференціація передбачає певні знижки або надбавки до галузевого страхового тарифу за відповідно низькі або високі рівні травматизму, профзахворюваності, стан охорони праці на підприємстві.

Страхові тарифи встановлені відповідно до класів професійного ризику виробництва:

------------------------------------------------------------------

| Клас | Страховий | Клас | Страховий | Клас | Страховий |

| профе- | тариф (у |профе- | тариф (у |профе- | тариф (у |

|сійного |відсотках до |сійного|відсотках до|сійного|відсотках до|

| ризику | фактичних |ризику | фактичних |ризику | фактичних |

| вироб- | витрат на |вироб- | витрат на |вироб- | витрат на |

| ництва |оплату праці |ництва |оплату праці|ництва |оплату праці|

| | найманих | | найманих | | найманих |

| |працівників) | |працівників)| |працівників)|

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 1 | 0,56 | 24 | 1,10 | 47 | 2,04 |

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 2 | 0,57 | 25 | 1,13 | 48 | 2,06 |

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 3 | 0,58 | 26 | 1,19 | 49 | 2,08 |

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 4 | 0,59 | 27 | 1,25 | 50 | 2,25 |

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 5 | 0,60 | 28 | 1,31 | 51 | 2,27 |

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 6 | 0,62 | 29 | 1,38 | 52 | 2,32 |

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 7 | 0,63 | 30 | 1,40 | 53 | 2,34 |

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 8 | 0,65 | 31 | 1,41 | 54 | 2,37 |

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 9 | 0,66 | 32 | 1,45 | 55 | 2,46 |

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 10 | 0,68 | 33 | 1,46 | 56 | 2,54 |

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 11 | 0,70 | 34 | 1,57 | 57 | 2,81 |

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 12 | 0,72 | 35 | 1,58 | 58 | 2,82 |

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 13 | 0,73 | 36 | 1,66 | 59 | 2,90 |

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 14 | 0,75 | 37 | 1,67 | 60 | 3,28 |

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 15 | 0,80 | 38 | 1,76 | 61 | 3,56 |

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 16 | 0,84 | 39 | 1,77 | 62 | 3,70 |

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 17 | 0,86 | 40 | 1,79 | 63 | 3,99 |

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 18 | 0,93 | 41 | 1,80 | 64 | 4,2 |

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 19 | 0,96 | 42 | 1,83 | 65 | 6,41 |

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 20 | 0,97 | 43 | 1,85 | 66 | 6,52 |

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 21 | 0,98 | 44 | 1,90 | 67 | 13,50" |

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 22 | 0,99 | 45 | 1,91 | | |

|--------+-------------+-------+------------+-------+------------|

| 23 | 1,06 | 46 | 1,99 | | |

------------------------------------------------------------------

Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці.

За порушення законів та нормативно-правових актів про охорону праці винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом.

Дисциплінарна відповідальність

Буває у вигляді:

• догана

• звільнення з роботи

За порушення може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення.

Виносить керівництво.

Підставою для застосування до працівника дисциплінарного стягнення може бути порушення ним тільки тих обов'язків з охорони праці, які покладені на нього трудовим договором, посадовою інструкцією, колективним договором тощо.

Ініціювати накладення роботодавцем на працівника дисциплінарного стягнення може працівник служби охорони праці, уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці, профспілки. Такі подання можуть направляти також суд, слідчий, орган дізнання, прокурор.

Адміністративна відповідальність ( підлягають особи старші 16 р.):

Буває у вигляді: - штраф

Застосування штрафних санкцій до посадових осіб, у тому числі роботодавців, і працівників здійснюється відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП). До органів державного нагляду за додержанням законодавства про охорону праці згідно зі статтею 38 Закону № 2694 відносяться спеціально уповноважені органи виконавчої влади: Держгірпромнагяд, Держатомрегулювання, Держпожбезпеки, Держсанепідслужба.

Санепідемслужба згідно ст. 236 КУпАП може накладати штраф за правопорушення передбачені в ст. 41 КУпАП, тільки за умов, коли недотримання законодавства викликало порушення санітарно-гігієнічних та санітарно-епідеміологічних норм і правил.

Матеріальна відповідальність:

Буває у вигляді: грошові зтягнення

Встановлюється за умови коли шкода заподіяна (для відшкодовування збитків)

Матеріальна відповідальність може бути покладена на працівника незалежно від притягнення його до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Кримінальна відповідальність – визначає в судовому порядку.

Працівники згідно ст.. 272 ККУ несуть кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки що призвело до тяжких наслідків у вигляді шкоди здоров`ю або життю постраждалих.

Посадові особи несуть кримінальну відповідальність за порушенні вимог законодавства про ОП:

1. при нанесенні шкоди здоров`ю постраждалого передбачено

• штраф.

• виправні роботи строком до 2 р

• обмеження волі строком до 2 р

2. при загибелі людей або інших важких наслідках передбачено

• виправні роботи строком до 2 р

• обмеження волі до 5 р

• позбавлення волі до 7 р

Може накладатись заборона обіймати певні посади або займатись певною діяльністю на термін до двох років.

Організація охорони праці на підприємстві служба охорони праці підприємства

Зробити так, щоб робітникам працювалося добре і, головне, безпечно, - обов’язок кожного роботодавця. Прослідкувати за всім він не в змозі. Для цього потрібні спеціалісти. Закон про охорону праці прямо зазначає, що "власник створює на підприємстві службу охорони праці".

Служба охорони праці на підприємстві створюється відповідно до Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 15 листопада 2004 р. № 255.

Проста структура служби ОП

Служба ОП як окремий структурний підрозділ, підпорядкований без­посередньо керівникові підприємства (власнику).

Створення служби ОП є обов’язковим, згідно законодавства, на всіх підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності та виду діяльності.

Згідно закону про ОП, зважаючи на кількість працівників, якщо їх:

• 50 і більше – на підприємстві створюють окрему службу ОП;

• менше 50 – функцію служби ОП може виконувати особа (у тому числі сумісник), яка має належну підготовку і пройшла перевірку знань з ОП (отримала посвідчення)

• менше 20 – для виконання функцій служби ОП дозволено на договірних засадах залучити стороннього спеціаліста, який має відповідну підготовку.

Ліквідувати службу ОП можна лише разом з підприємством.

Всі працівники служби ОП зобов’язані проходити навчання та перевірку знань із питань ОП та отримати належне посвідчення до початку виконання ними своїх функцій і періодично – один раз на 3 роки.

Рівень освіти та виробничий стаж працівників служби ОП має відповідати встановленим вимогам. Інженерами з ОП можуть бути особи з вищою освітою та стажем роботи за профілем виробництва не менше 3-х років.

На службу ОП покладається обов`язок проводити вступний інструктаж працівників, підвищення кваліфикації і перевірку знань посадових осіб з питань охорони праці. Саме цей орган:

- забезпечує працівників пра­вилами, стандартами, нормами, положеннями, інструкція­ми та іншими нормативними актами з охорони праці;

- про­водить паспортизацію робочих місць на їх відповідність вимогам охорони праці;

- веде облік, аналіз нещасних ви­падків, професійних захворювань та аварій.

Комісія з питань охорони праці

Комісія з питань охорони праці не є обов'язковим органом.

Відповідно до ст.26 Закону проохорону праці цей "постійно дію­чий консультативно-дорадчий орган" може створюватися при чисельності працівників від 50 осіб і більше. Власне рішення про доцільність створення комісії, її кількісний і персональний склад, строки повноважень приймається трудовим колекти­вом на загальних зборах (конференції) за поданням власни­ка, органу самоврядування трудового колективу та профспілкового комітету (комітетів). Загальні збори (конференція) затвер­джують і відповідне положення, яке розробляється на основі Типового положення про комісію з питань охорони праці підприємства, затвердженого наказом Держнаглядохоронипраці від 03.08.93 р. №72. Це положення (як й інші локальні норми, що потребують затвердження або пого­дження з трудовим колективом) повинно мати відповідний гриф із посиланням на протокол зборів (конференції).

Уповноважені трудового колективу з питань охорони праці

Ще одна ланка, що має пряме відношення до охо­рони праці на підприємстві, є уповноважені трудового ко­лективу з питань охорони праці. Їх наявність не залежить від чисельності працюючих або видів діяльності підприємства й обумовлена ст.47 Закону про охорону праці. Обрання упов­новажених проводиться на загальних зборах (конференції) трудового колективу, цеху, дільниці і т.д. за структурою підприємства. На загальних зборах (конференції) затвер­джується відповідне положення, що розробляється на основі Типового положення про діяльність уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці, затвердженого наказом Держгірпромнагляду «Про затвердження Типового положення про діяльність уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці» від 21 березня 2007 р. № 56

На цю поса­ду не можуть обиратися посадові особи, відповідальні за організацію безпечних і нешкідливих умов праці. Тому рекомендувати для обрання уповноваженим слід висококваліфікованих працівників з різних виробничих підрозділів.

У ряді випадків, як наприклад, розслідування нещасного випадку, аварії, проведення атестації робочих місць, установ­лення факту небезпечної ситуації для працівника (якщо пра­цівник на цій підставі відмовляється від виконання робіт) за­здалегідь обраний уповноважений трудового колективу може полегшити формування відповідних комісій. У той же час уповноважених потрібно навчити відповідно до програ­ми, розробленої службою охорони праці та затвердженої ке­рівником, а також забезпечити необхідними інструктивними документами й довідниками.

Кабінет охорони праці на підприємстві

Кабінет  охорони  праці, на підприємстві  створюється    на основі   Типового   положення  про кабінет охорони праці.               

Він є організаційним та навчально-методичним  осередком  пропаганди знань з питань охорони праці серед працівників.

Кабінет  охорони  праці  створюється  на  підприємстві з чисельністю  працівників   400   і   більше.  На підприємствах  чисельністю  до  400 працівників   кабінет охорони  праці  може  бути  суміщений з приміщенням для навчальних занять.

Основними завданнями кабінету охорони праці підприємства є  проведення організаційної  і  методичної  роботи щодо навчання працівників  з  питань охорони  праці,  пропаганди  безпечних  та нешкідливих  умов  праці  і позитивного досвіду щодо профілактики аварій, виробничого травматизму та професійних захворювань.

Кабінетом   охорони   праці   підприємства здійснюється така робота:

- Організація проведення навчання,  перевірки  знань  та інструктажу  працівників  з  питань охорони праці,  подання першої медичної  допомоги  потерпілим  від  нещасних  випадків  і  правил поведінки  при  виникненні аварій,  а також спеціального навчання, атестації та переатестації з  питань  безпеки  праці  працівників  і подання  відповідної  організаційної  та методичної    допомоги.

- Організація   проведення  тематичних  занять,  лекцій, семінарів.

- Організація проведення навчання студентів  і  учнів  з питань   охорони

- Проведення  вступного  інструктажу  з  питань  охорони праці

- Проведення    з    працівниками,   у   разі   потреби, позапланового інструктажу з охорони праці.

- Сприяння впровадженню у виробництво досягнень науки  і техніки.

Для   обладнання   кабінету   охорони   праці  надається спеціальне  приміщення,  площа  якого  згідно  з   вимогами   визначається в залежності від облікової чисельності працівників підприємства:

На підприємствах з пересувним характером робіт, поряд із стаціонарними,  можуть  обладнуватися  мобільні  кабінети  охорони праці  (у  вагонах,  автобусах,   фургонах   тощо),   площа   яких визначається з розрахунку не менше 1,2 м2 на одне навчальне місце.

Кабінет охорони праці повинен бути оснащений:

Актами законодавства та  державними  міжгалузевими  та галузевими  нормативними  актами  про охорону праці,  методичною і довідковою   літературою,   навчальними   програмами,   програмним забезпеченням    для   персональних   комп'ютерів,   директивними, інструктивними та іншими матеріалами,  необхідними для  проведення навчання,   інструктажу   та  консультацій  працівників  з  питань трудового  законодавства,  безпеки  праці,  виробничої  санітарії, пожежної безпеки.

Підручниками,  навчальними та наочними  посібниками  і приладдям (плакати,  стенди,  схеми, макети, моделі, кіно-, відео-.

Технічними засобами навчання  (проекційна,  аудіо-  та відеоапаратура,     навчально-контролюючі    машини,    тренажери, комп'ютери,  контрольно-вимірювальні прилади тощо)  та  навчальним інвентарем (натурні зразки засобів індивідуального та колективного захисту, приладів та пристроїв безпеки тощо).

Відповідальність  за  створення  і  обладнання та  кабінету охорони праці та контроль за його роботою покладається на власника або уповноважену ним особу.

Атестація робочих місць

Обов`язком служби ОП, або відповідального за охорону праці є проведення атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці в терміни установлені законодавством.

Проведення атестацій ставить не одну мету. У першу чергу необхідно встановити, чи відповідають робочі місця вимогам, закріпленим у 3аконі про охорону праці: "умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, обладнання, ... а також санітарно-побутові умо­ви повинні відповідати вимогам нормативних актів про охо­рону праці". А при укладенні трудового договору праців­ник має бути поінформований під розписку про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих вироб­ничих факторів, їх вплив на здоров'я, а також про його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах (ч.2 ст.6 Закону про охорону праці, п.1 ст.29 КЗпП).

Крім того, на новому підприємстві належить створити комплект посадових інструкцій, скласти акти введення в експлуатацію обладнання, а бухгалтерії (відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку) пра­вильно кваліфікувати затрати на виробничі та загаль­ногосподарські. Увесь цей комплекс робіт можна об'єдна­ти під час роботи атестаційної комісії.

Проведення атестацій регулюється Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим по­становою КМУ від 01.08.92 р. № 442. На його основі керівни­ком затверджується відповідне положення, видається наказ про склад постійно діючої атестаційної комісії. Періо­дичність атестації обумовлюється в колективному договорі, але повинна складати не більше 5 років (див. Методичні ре­комендації при проведенні атестації робочих місць за умо-вами праиі. затверджені постановою Міністра праці та Голов­ного державного санітарного лікаря України від 01.09-92 р. № 41. далі - Методичні оекоменваиії № 41). Причому після проведення чергової атестації необхідно переглянути (пере-затвердити) інструкції, правила, стандарти за кожною групою робочих місць.

АтестацІйна комісія зобов'язана, зокрема, вивчити і зро­бити висновки про оснащеність робочих місць необхідними інструментами й засобами індивідуального захисту, їх відповідність, а також відповідність технологічного процесу, будівель, споруд, обладнання вимогам, зазначеним у проектно-конструкторській документації, стандартах і нормах з охорони праці (п.5.1 Методичних рекомендацій № 41). До речі, робота атестаційної комісії буде значно полегшена, якщо свого часу були проведені відповідні експертизи проектної документації.

Матеріали атестації робочих місць повинні зберігати­ся на підприємстві 50 років, оскільки можуть бути затребу­вані при виникненні судових позовів із працівниками, які ви­магають видачі акта про нещасний випадок або визнання за­хворювання професійним.

За результатами проведеної атестації робочих місць мож­на зробити низку висновків про необхідність установлення обмежень при прийманні на роботу, пов'язаних із вимогами нормативних актів, про строки проведення інструктажів та їх необхідність, режими роботи тощо. Тому комісія повинна уважно вивчити діючі переліки й списки, що надають праців­никам додаткові права на пільги та компенсації.

Пільги та компенсації за роботу на виробництвах з важкими та шкідливими умовами праці.

На підставі ст. 7 та 8 закону України про охорону праці особи, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, а також на роботах пов’язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, безкоштовно забезпечуються:

• Молоком або рівноцінними харчовими продуктами;

• Лікувально-профілактичним харчуванням (ЛПХ);

• Газованою солоною водою;

• Змиваючими (милом) та знешкоджуючими засобами

• Спеціальним одягом, взуттям та іншими засобами індивідуального захисту;

Мають право на:

• оплачувані   перерви санітарно-оздоровчого призначення

• скорочення тривалості  робочого часу

• додаткову щорічну оплачувану  відпустку

• пільгову  пенсію

• оплату праці у підвищеному розмірі  

Молоком або рівноцінними харчовими продуктами;

Молоко видається на підставі Переліку хімічних речовин, при роботі з якими з профілактичною метою рекомендується вживання молока.

Працівники обов’язково забезпечуються молоком 0,5 літра за зміну – за роботу з певними хімічними речовинами (органічні і неорганічні сполуки, антибіотики, компоненти мікробіологічного походження, а також при роботі з використанням радіоактивних речовин у відкритому вигляді.

До рівноцінних харчових продуктів відносяться : кисломолочні продукти

Кефір. Кисляк. Мацоні

Видають їх згідно санітарних правил із облаштування молокороздавальних пунктів

Не дозволяється грошова компенсація.

Дозволяється не забезпечувати робочих молоком при забезпеченні лікувально-профілактичним харчуванням.

Лікувально-профілактичне харчування (ЛПХ)

ЛПХ забезпечується згідно Переліку виробництв, професій та посад робота на яких дає право на безкоштовне ЛПХ у зв’язку з особливо шкідливими умовами праці:

До таких виробництв належить:

• Виробництво чорної металургії

• Виробництво кольорової металургії

• Хімічні виробництва неорганічних продуктів, органічних продуктів, лаків та фарб, гірничі роботи, хіміко фармацевтичні виробництва

• Електротехнічні та радіотехнічні виробництва

• Виробництва ртутних термометрів

• Робота з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючих випромінювань

Розроблено 6 видів раціонів ЛПХ з енергетичною цінністю від 1368 до 1466 кКал та норми видачі вітамінів. До деяких раціонів додатково видають мінеральну воду та овочі та фрукт, що не пройшли термічної обробки.

ЛПХ видається:

• У дні фактичного виконання робіт на виробництві

• у дні тимчасової непрацездатності, якщо захворювання професійне та хворого не шпиталізовано

ЛПХ не видається:

• у неробочі дні

• у дні відпустки

• у дні службових відряджень

• у дні навчання з відривом від виробництва

• у дні виконання робіт на інших ділянках

• у дні виконання державних і суспільних обов’язків

• у період тимчасової непрацездатності при загальних захворюваннях

• у дні перебування в лікарні чи санаторії на лікуванні, та в період перебування в профілакторії

Щоб організувати ЛПХ, керівництву підприємства необхідно укласти договір з підприємством громадського харчування, яке відповідає санітарно-гігієнічним нормам та правилам. Готувати харчування можуть лише кваліфіковані кухарі. За складанням меню, приготуванням та видачею гарячого харчування та вітамінів повинні наглядати працівники медико-санітарної служби.

Згідно договору підприємства подають їдальням замовлення на певну кількість сніданків за окремими раціонами. Готують їх згідно вказано часу для кожної зміни. Видачу ЛПХ організовують за спеціальними талонами встановленого на підприємстві зразка. Відповідальність за забезпечення працівників ЛПХ і виконання правил видачі несе керівництво підприємства.

Право на пенсію на пільгових умовах визначається і підтверджується при наявності показників факторів виробничого середовища, важкості та напруженості праці, з «Методичними рекомендаціями про проведення атестації робочих місць по умовах праці». При відсутності таких показників чи їх недостатній кількості працівник втрачає право на пільгове пенсійне забезпечення.

За результатами атестації визначаються невідкладні заходи по покращенню умов праці, які для розробки і впровадження не потребують втручання сторонніх спеціалістів і організацій.

За результатами атестації складається Перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій та посад, працівникам яких підтверджене право на пільги і компенсації, зокрема, на пільгове пенсійне забезпечення, передбачене ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Перелік погоджується з профспілковим комітетом, підписується головою атестаційної комісії. Перелік затверджується наказом по підприємству чи організації і зберігається на протязі 50 років. Виписки з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії і посади яких включені в Перелік.

З результатами атестації знайомлять працівників, зайнятих на робочих місцях, де проведена атестація,

Щорічна додаткова відпустка за роботу у шкідливих і важких умовах праці у розмірі до 35 календарних днів згідно зі ст. 7 Закону України «Про відпустки» надається працівникам, які зайняті на роботах з негативним впливом на здоров'я шкідливих Факторів за Списками виробництв, цехів, професій та посад, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. №1290.

Конкретний термін додаткової відпустки встановлюється Колективним договором в залежності від результатів атестації робочих місць за умовами праці, часу, протягом якого працівник зайнятий на роботах, що зв'язані з негативним впливом на здоров'я, і базується на результатах гігієнічної оцінки умов праці за показниками і критеріями, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31 грудня 1997 р.№383/55.

У випадках, коли тривалість додаткової відпустки за результатами атестації перевищує максимальну, що вказана, відпустка може бути збільшена за рахунок власних коштів

Доплата робітникам за умови праці встановлюються у відсотках до тарифної ставки у наступних розмірах:

- на роботах з важкими та шкідливими умовами праці — 4,8, 12%;

- на робочих місцях з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці - 16, 20, 24% .

Конкретні розміри доплат визначаються на підставі атестації робочих місць і оцінки умов праці на робочих місцях. Фактичний стан умов праці оцінюється за кількістю шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, які відображені в Карті умов праці на робочому місці.

Скорочена тривалість робочого тижня встановлюється згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.01 р. №163 «Про затвердження Переліку виробництв, цехів, професій та посад зі шкідливими умовами праці, робота на яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня». При цьому, згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 23.03.01 р. №122, скорочена тривалість робочого тижня встановлюється Колективним договором в залежності від результатів атестації робочих місць за умовами праці,

Підтвердження цього права працівника можливе тільки за умови, що його робоче місце віднесене до категорії зі шкідливими умовами праці за результатами атестації робочих місць.

Навчання з питань охорони праці.

Одним з основних принципів державної політики в галузі охорони праці є – навчання та підвищення рівня знань населення з питань ОП.

На підприємствах розробляються і затверджуються наказом керівника плани-графіки проведення навчання і перевірки знань працівників з ОП. Організація та відповідальність за проведення цієї роботи покладена на керівництво підприємства. Контроль за її проведенням здійснює служба охорони праці. Допуск до роботи без навчання і перевірки знань забороняється.

Контроль за дотриманням Типового положення про навчання з ОП (ДНАОП 0.00-4.12-00) здійснюється органом державного нагляду за ОП та службою ОП органів виконавчої влади.

Підготовка працівників для виконання робіт з підвищеною небезпекою здійснюється тільки в закладах освіти, які одержали ліцензію та дозвіл Держгірпромнагляду, для решти робіт підготовка може здійснюватися і на підприємстві.

Навчальні плани повинні передбачати теоретичні та практичні навчання з ОП.

Перевірку знань працівників на підприємстві проводить постійно діюча комісія, яка створюється наказом керівництва.

Перевірка знань проводиться у вигляді іспиту, який проводиться за екзаменаційними білетами у вигляді усного або письмового опитування

Перед іспитом організовуються заняття: лекції, семінари та консультації.

Результати перевірки оформляють протоколом.

При задовільних результатах видають посвідчення.

При незадовільних результатах працівники протягом 1-го місяці повинні пройти повторне навчання та повторну перевірку знань.

При незадовільних результатах повторної перевірки знань питання працевлаштування працівника вирішується згідно законодавства.

Навчання і перевірку знань з ОП посадових осіб і спеціалістів, згідно з законом, проводять раз на 3 роки за планом і програмою, що враховують вимоги з ОП для галузі і виробництва.

Ряд керівників центральних органів влади, держадміністрацій, концернів, корпорацій, спеціалісти органів ОП, та викладачі кафедр ОП та ін. проходять перевірку знань у Національному науково-дослідному інституті ОП.

Посадовці і спеціалісти згідно положення проходять навчання в галузевих навчальних закладах або на підприємстві раз на три роки.

Керівники підприємств, цехів де стались катастрофи, аварії позачергово проходять навчання і перевірку знань з ОП протягом місяця.

На виробництвах з підвищеною небезпекою та роботах, що потребують професійного добору посадовці і спеціалісти проходять спеціальне навчання і перевірку знань з ОП стосовно конкретних виробничих умов – не рідше 1-го разу на рік.

Інструктажі з питань охорони праці.

За характером і часом проведення інструктажі з ОП поділяють на види: вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж проводиться в кабінеті ОП спеціалістом служби ОП:

• з усіма працівниками

• з працівниками інших підприємств, які беруть участь у роботі підприємства

• з учнями та студентами, що на виробничій практиці

• у разі екскурсії на підприємство

Первинний інструктаж проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником:

• новоприйнятим на підприємстві

• який переводиться з іншого цеху

• який буде проводити нову роботу

• з відрядженим працівником, який задіяний до виробничого процесу

Повторний інструктаж проводиться з працівником на робочому місці в термін, визначений нормами, але не рідше:

• на роботах з підвищеною небезпекою – 1 раз на 3 місяці

• для інших робіт – 1 раз на 6 місяців

Позаплановий інструктаж проводиться на робочому місці, або в кабінеті охорони праці:

• при введенні нових актів про ОП, та при внесенні змін та доповнень

• при зміні технології, устаткування, сировини

• при порушенні працівниками нормативних актів з ОП

• при виявленні незнання вимог безпеки

• при перерві в роботі виконавця більш ніж 30 днів для робіт з підвищеною небезпекою, для решти робіт – понад 60 днів

Цільовий інструктаж проводиться з працівниками:

• при виконанні разових робіт непередбачених трудовою угодою

• при ліквідації аварії, стихійного лиха

• при виконанні робіт, на які оформляється наряд-допуск, розпорядження або інші документи

Первинний, повторний, позаплановий та цільовий інструктаж проводиться і перевіряється керівником робіт. При незадовільних результатах перевірки знань проводять повторний інструктаж через 10 днів. При незадовільних результатах перевірки знань цільового інструктажу допуск до виконання робіт не надається. Запис про проходження інструктажу робиться у журналі реєстрації інструктажів з ОП. Обов’язкові підписи. Сторінки журналу повинні бути пронумеровані, журнал прошитий і скріплений печаткою.

Система наряд-допусків

Перед початком робіт, по яких пред’являються додаткові вимоги по безпеці праці, на території діючого підприємства чи організації замовник і генеральний підрядчик за участю субпідрядних організацій зобов’язані оформити наряд-допуск. Відповідальність за дотримання заходів, передбачених нарядом-допуском, несуть керівники будівельно-монтажних організацій і зазначеного підприємства.

Перед початком робіт у місцях, де є або може виникнути небезпека, відповідальний виконавець повинен одержати наряд-допуск на проведення робіт підвищеної небезпеки.

Особа, що видала наряд-допуск на проведення робіт, зобов’язана здійснювати контроль за виконанням відповідальним керівником заходів щодо забезпечення безпечних умов праці.

До виконання монтажних робіт, по яких пред’являються додаткові вимоги по безпеці праці, допускаються особи не молодше 18 років, що мають професійні навики та пройшли навчання безпечним методам і прийомам робіт та отримали відповідні посвідчення.

Наряд-допуск — складене на спеціальному бланку виробниче завдання на безпечне проведення роботи, що визначає її зміст, місце, час початку і закінчення, необхідні заходи безпеки, склад бригади і осіб, відповідальних за безпечне виконання роботи. Перед видачею наряд-допуск затверджується головним інженером підприємства.

Список осіб, що мають право на видачу нарядів-допусків, установлюється наказом по підприємству. Як правило, це начальники дільниць, цехів та їх заступники. При роботах на електроустановках допускаючою особою є робітник оперативно-ремонтного персоналу.

Особа, що видає наряд-допуск, установлює необхідність проведення робіт і їх обсяг, визначає заходи по безпечному їх виконанню, кваліфікацію осіб, що виконують обов'язки відповідальних керівників робіт чи спостерігають за безпекою. Список осіб, що можуть призначатися відповідальними керівниками робіт, затверджується наказом директора підприємства. Відповідальними керівниками призначаються майстри, а виконавцями робіт — бригадири ремонтно-технічних служб і лінійних бригад. У деяких випадках виконавцями робіт можуть бути призначені висококваліфіковані робітники.

Наряд-допуск видається відповідальному керівнику робіт безпосередньо перед початком підготовки місця для проведення робіт. Відповідальний керівник робіт визначає склад бригади з умов забезпечення достатньої чисельності і кваліфікації робочих для виконання зазначеного обсягу робіт, а також можливості нагляду за бригадою з боку виконавця робіт (спостерігача). Він зобов'язаний особисто провести iнструктаж з виконавцем робіт про зміст наряду-допуску, перевірити виконання всіх зазначених заходiв безпеки при проведенні робіт і по закінченні їх.

Приймаючи місце для проведення робіт від особи, що допускає або здійснює допуск, відповідальний керівник нарівні із особами, що допускають, несе відповідальність за достатність вжитих заходiв безпеки, що необхіднi для виконання робіт.

Оформлення і видавання нарядів-допусків виробникам є обов'язковою вимогою безпечного виконання робіт. Без оформленого наряду-допуску виробник не має права розпочати роботу.

Виконавець робіт після одержання iнструктажу і ознайомлення iз змістом наряду-допуску приймає необхідні для виробництва робіт заходи безпеки, що зазначені в наряді-допуску. Він відповідає за дотримання безпеки праці ним самим, а також членами його бригади, слідкує за справністю інструменту, такелажних пристроїв та іншого робочого облаштування. Крім того, він зобов'язаний слідкувати за тим, щоб встановлені на місці виконання роботи огорожi, плакати, заземлення не знімалися і не переставлялися.

При роботі по наряду-допуску бригада повинна складатися не менше нiж з двох чоловiк, в тому числі виконавця робіт.

Наряд-допуск на виконання робіт виписується в двох примірниках на одного виконавця робіт з однією бригадою на одне місце роботи; заповнюється чорнилом чи хімічним олівцем під копiрку при дотриманні чіткостi і ясності записів.

Облік нарядів-допусків здіснюєтся по книзі реєстрації, що зберігаєтся у начальника дільниці (цеху). В книгу реєстрації заноситься порядковий номер наряду-допуску, стислий зміст роботи, посада, прізвище, ім'я, по батькові відповідального керівника робіт і його підпис.

Один примірник наряду-допуску на виконання робіт передається виробнику робіт, інший залишається у особи, що видає наряд-допуск. В усіх графах наряду-допуску, заповнення яких не вимагаєтся, повинні бути зроблені написи "не вимагається".

У разі необхідності до наряду-допуску повинні бути прикладені ескізи захисних приладів і пристроїв, схеми розстановки постів оточення або встановлення попереджувальних знаків тощо.

Якщо особа, що видає наряд-допуск, вагається щодо правильності і достатності технічних і організаційних заходів, що забезпечують безпеку, то в таких випадках наряд-допуск повинен бути узгоджений з робітниками контролюючих служб підприємства: інструкторами пожежної охорони, інженером служби охорони праці, особами, що здійснюють на підприємстві нагляд за об'єктами Держгірпромнагляд та ін.

Наряд-допуск повинен бути виписаний ще раз, якщо до закінчення робіт по виписаному наряду були змінені обсяг і характер робіт і заходи безпеки, що передбачені в наряді-допуску, стали недостатніми. В цьому випадку роботи необхідно припинити, поки не буде виписаний новий наряд-допуск.

Наряд-допуск видаєтся на термін виконання роботи. У разі перерви у виконанні робіт понад добу виданий наряд-допуск втрачає силу і при відновленні перерваної роботи видається новий.

Працівник служби охорони праці, особа, що здійснює на підприємстві нагляд за об'єктами Держгірпромнагляд, начальники цехів, в яких виробляється робота, пов'язана з видаванням нарядів-допусків, головний механік, головний енергетик, особа, відповідальна за газове господарство підприємства, відповідальний керівник робіт і головний інженер повинні перiодично перевіряти дотримання робітниками правил охорони праці. При виявленні порушень чи вияві інших обставин, що погрожують безпецi працюючих, у виконавця робіт вилучається наряд-допуск і бригада відсторонюється від проведення роботи. По усуненні виявлених порушень і неполадок бригада знов може бути допущена до роботи у присутності відповідального керівника робіт з поверненням наряду-допуску.

Всі оформлені наряди-допуски, за якими робота закінчена, зберігаються протягом одного року, після чого можуть бути знищені.

Якщо при виконанні робіт по нарядах-допусках були нещасні випадки, аварії, то ці наряди-допуски зберігаються в архіві підприємства.

Перелік робіт, на виконання яких вимагаєтся оформлення нарядів-допусків, затверджуєтся головним інженером підприємства.

1. Будівельно-монтажні роботи:

• будівельно-монтажні роботи із застосуванням будівельних машин в охоронних зонах повітряних ліній електропередач;

• будівельно-монтажні роботи, що виконуються у колодязях, шурфах або закритих ємкостях;

• земляні роботи на дільницях з патогенним зараженням грунту (смітниках, скотомогильниках і т.п.);

• будівельно-монтажні роботи, що виконуються на території діючого підприємства, коли є або може виникнути виробнича небезпека, що походить від діючого підприємства;

• будівельно-монтажні роботи, що виконуються на дільницях, де є або може виникнути виробнича небезпека, що походить від інших видів робіт, які виконуються на суміжних дільницях.

2. Кранове господарство:

• робота кранів, підіймачів і екскаваторів поблизу повітряних ліній електропередач;

• монтаж, демонтаж і ремонт вантажопідiймальних кранів і підкранових шляхів;

• ремонт підкранових балок і ремонтних майданчиків;

• пофарбування кранів, посадочних майданчиків;

• ремонт вентиляційних повітроводів з кранів;

• склiння і миття скла ліхтарів і віконних рам, кранів.

3. Посудини і трубопроводи, що працюють під тиском:

• проведення гідравлічних і пневматичних іспитів посудин, що працюють під тиском понад 0,07 мПа.

4. Теплове господарство:

• очищення і ремонт котлів, топок, паронагрівників, економайзерів, бойлерів;

• приєднання знов змонтованих водопроводів і паропроводів до діючих;

• випробування теплової мережi на розрахункове тиснення і температуру теплоносiя;

• виробництво робіт у хлораторної станції зм'якшення води;

• теплоiзоляційні роботи на діючих теплопроводах і устаткуванні.

5. Електроустановки, електромережi, лінії електропередач.

• Роботи, що виконуються з повним зняттям напруги.

• В електроустановках вище 1000В:

• чистка силових трансформаторів (технічне обслуговування);

• монтажні і ремонтні роботи на кабельних лініях.

• В електроустановках до 1000В:

• електромонтажні і ремонтні роботи, що проводять на магістралях, розподільних шинопроводах і кабельних лініях;

• ремонтні роботи в силових розподільних шафах;

• монтажні роботи на кранових тролеях;

• ремонт головних тролей;

• ремонт шинопроводів і секційних рубильників кранів;

• огляд, ремонт і монтаж світильників усередині корпусів, що проводяться з електромостових кранів;

• обслуговування світильників загального освітлення кранів і тих, що розташовані на висоті вище 5 м.

• Роботи, що виконуються з частковим зняттям напруги.

• В електроустановках вище 1000В:

• ремонтні роботи в чарунках на ЦРП і РП;

• роботи по перевірці захисту;

• ремонт і монтаж кабельних закладень;

• монтажні і ремонтні роботи на кабельних лініях.

• В електроустановках до 1000В:

• електромонтажні і ремонтні роботи, що проводяться на магістральних і кабельних лініях;

• монтажні і ремонтні роботи в силових розподільних шафах.

7. Інші види робіт:

• роботи, що виконують у колодязях, тунелях, траншеях, димоходах і газоходах;

• роботи по очищенню і ремонту повітроводів, фільтрів і вентиляторів, витяжних вентиляційних систем виробничих дільниць із токсичними виділеннями (лакофарбувальні, просочувальні, металiзаційні);

• земляні роботи в зоні розміщення підземних комунiкацiй;

• земляні роботи, що виконуються вручну на глибині понад 2 м;

• роботи на дахах будов, що пов'язані з ремонтом чи заміною конструктивних елементів; склiння та обмазка вікон на другому поверсi і вище, а також робота по пiднiманню та опусканню вантажів при ремонті на висоті понад 5 м;

• такелажні роботи по переміщенню великовагових і крупногабаритних вантажів масою понад 0,2 т за відсутності піднімальних засобів;

• навантажувально-розвантажувальні роботи на авто- і залізничному транспорті, що виконуються робiтниками, які тимчасово залучені до цiєї роботи;

• роботи по розбиранню будов і споруд, а також укрiпленню та відбудові аварійних частин і елементів будов і споруд;

• зливання агресивних рідин із залізничних цистерн;

• монтаж і демонтаж вузлів і деталей при ремонті трубопроводів, повітропроводів, вентиляційних систем і мереж водопостачання, стислого повітря, якщо ці роботи проводяться на висоті понад 5 м від підлоги;

• пiднiмання вантажів на покрівлю будови за допомогою нестаціонарно встановлених піднімальних споруд iз застосуванням лебідок, блоків, консолей тощо.

ФОРМА НАРЯДУ-ДОПУСКУ НА ВИКОНАННЯ РОБІТ ПІДВИЩЕНОЇ НЕБЕЗПЕКИ

________________________________________________________________________________________

(найменування підприємства, організації)

НАРЯД-ДОПУСК

на виконання робіт підвищеної небезпеки

І. Наряд

1. Відповідальному виконавцю робіт_________________________________________________________

збригадою у сккладі ____________чоловік виконати такі роботи:

________________________________________________________________________________________

^{(найменування робіт, місце проведення)}

2. Необхідні для виконання робіт:

матеріали______________________________________________________________________________

інструменти____________________________________________________________________________

захисні засоби_____________________________________________________________________________

3. При підготовці і виконанні робіт забезпечити такі засоби безпеки:__________________________________________________________________________________

^{(перелічити основні заходи і засоби по}

_______________________________________________________________________________________

^{забезпеченню безпеки праці)}

4. Особливі умови__________________________________________________________________________

5. Початок роботи о _____год.______хв._______________________19____р.

Закінчення роботи о _______год._______хв.____________________19_____р.

Режим роботи_______________________________________________________________________

^{(одно-, дво-, тризмінний)}

6. Відповідальним керівником робіт призначається_______________________________________

^{(посада, прізвище, ім’я та по-бітькові)}

7. Наряд-допуск видав__________________________________________________________________

^{(посада, п., і., по-батькові, підпис)}

8. Наряд-допуск пррийняв:

відповідальний керівник робіт___________________________________________________________

^{(посада, п., і., по-батькові, підпис)}

9. Заходи по забезпеченню безпеки праці і порядок виконання робіт погодження:______________________________________________________________________________

відповідальна особа діючого підприємства (цеху, дільниці ^*[JT1][JT2])

___________________________________________________________________________________________

^{(посада, прізвище, ім’я та по-бітькові}

*Пункт слід заповнювати тільки при виконанні будівельно-монтажних робіт на території (в цеху) діючого підприємства

Іі. Допуск

10. Інструктаж про заходи безпеки на робочому місці згідноо з інструкціями__________________

_________________________________________________________________________________

^{(найменування інструкцій або стислий зміст інструктажу)}

провели:

відповідальний керівник робіт_______________________________________________________________

^{(дата, підпис)}

відповідальна особа діючого підприємства (цеху, дільниці⁸)

_______________________________________________________________________________________

^{(дата, підпис)}

11. Інструктаж пройшли члени бригади:

12. Робоче місце і умови праці перевірені. Заходи безпеки, зазначені в наряді-допуску, забезпечені

Дозволяю приступити до робіт______________________________________________________________

Відповідальний керівник робіт_______________________________________________________________

^{дата, підпис}

Відповідальний виконавець робіт____________________________________________________________

^{дата, підпис}

14. Роботи закінчені, робочі місця перевірені (матеріали, інструменти, пристрої і т. п. прибрані), люди виведені.

Наряд закрито о_______год.________хв.____________________________19___р.

Відповідальний виконавець робіт_____________________________________________________

^{дата, підпис}

Відповідальна особа діючого підприємства^*_________________________________________________

^{дата, підпис}

Розслідування нещасних випадків на виробництві

Нещасний випадок – це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що стались у процесі виконання ним трудових обов’язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров’ю або настала смерть.

Організація розслідування та ведення обліку нещасних випадків обов’язок роботодавця.

Метою розслідування є – зробити правильні висновки і запобігти нещасним випадкам у майбутньому.

Відповідальність за нещасні випадки, що сталися на виробництві чи пов’язані з виробництвом, несуть особи, що своїми неправильними вказівками, діями (або бездіяльністю) не забезпечили виконання правил охорони праці, не провели інструктаж і навчання робітників безпечним методам праці і не вжили відповідних заходiв щодо попередження нещасних випадків.

Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві проводиться відповідно до «Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві»

Процедура і вид розслідування залежить від наслідків до яких призвів нещасний випадок.

Розслідування буває: звичайне і спеціальне

Кожний нещасний випадок підлягає розслідуванню.

Потерпілий або працівник, який виявив нещасний випадок, чи свідок нещасного випадку повинні негайно повідомити керівника робіт, який безпосереднього здійснює контроль за станом охорони праці на робочому місці, чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до надання необхідної допомоги потерпілому.

У разі настання нещасного випадку безпосередній керівник робіт зобов’язаний:

• терміново організувати надання першої невідкладної допомоги потерпілому, забезпечити у разі потреби його доставку до лікувально-профілактичного закладу;

• негайно повідомити роботодавця про те, що сталося;

• зберегти до прибуття комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку обстановку на робочому місці та машини, механізми, обладнання, устаткування у такому стані, в якому вони були на момент настання нещасного випадку (якщо це не загрожує життю чи здоров’ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків та порушення виробничих процесів), а також вжити заходів до недопущення подібних нещасних випадків.

Організація розслідування та ведення обліку нещасних випадків обов’язок роботодавця.

Розслідування нещасного випадку на виробництві проводиться комісією.

Роботодавець зобов’язаний протягом доби утворити комісію у складі не менш як три особи та організувати проведення розслідування.

До складу комісії входять керівник (спеціаліст) служби охорони (голова комісії), представник Фонду соціального страхування, представник профспілки, а у разі відсутності профспілки — уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, а також представник підприємства, інші особи.

У разі відсутності на підприємстві, у фізичних осіб ― підприємців чи в осіб, що забезпечують себе роботою самостійно, необхідної кількості осіб для утворення комісії до складу комісії входять представники роботодавця (роботодавець) та райдержадміністрації чи виконавчого органу місцевого самоврядування.

Головою комісії з спеціального розслідування нещасного випадку на виробництві є посадова особа територіального органу Держпраці.

Безпосередній керівник робіт не може входити до складу комісії.

У разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) до складу комісії входить також представник закладу державної санітарно-епідеміологічної служби, який здійснює санітарно-епідеміологічний нагляд за підприємством.

Потерпілий або уповноважена ним особа, яка представляє його інтереси, не входить до складу комісії, але має право брати участь у її засіданнях, вносити пропозиції, подавати документи щодо нещасного випадку, давати відповідні пояснення, в тому числі викладати в усній і письмовій формі особисту думку щодо обставин і причин настання нещасного випадку та одержувати від голови комісії інформацію про хід проведення розслідування.

Члени комісії мають право одержувати усні чи письмові пояснення щодо нещасного випадку та проводити опитування роботодавця, посадових осіб, інших працівників підприємства, у тому числі потерпілого, та опитати осіб — свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб, робити необхідні запити, пов’язані з проведенням розслідування.

Роботодавець зобов’язаний створити умови для роботи комісії з розслідування нещасного випадку на виробництві.

Роботодавець забезпечує комісію з розслідування нещасного випадку на виробництві приміщенням, засобами зв’язку, оргтехнікою, автотранспортом. 

Роботодавець компенсує витрати пов’язані з діяльністю комісії з розслідування нещасного випадку на виробництві.

Роботодавец фінансує проведення експертиз при розслідуванні нещасного випадку на виробництві .

Комісія з розслідування нещасного випадку на виробництві зобов’язана з’ясувати обставини і причини настання нещасного випадку протягом 3-х робочих днів з моменту її утворення.

Спеціальне розслідування нещасного випадку проводиться протягом 10 робочих днів.

Спеціальне розслідування нещасного випадку на виробництві проводять якщо:

- нещасні випадки із смертельними наслідками;

- групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками, незалежно від ступеня тяжкості отриманих ними травм;

- випадки смерті працівників на підприємстві;

- випадки зникнення працівників під час виконання трудових (посадових) обов’язків;

- нещасні випадки, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого (за рішенням Держпраці)

Комісія з розслідування нещасного випадку:

• обстежує місце нещасного випадку;

• одержує пояснення потерпілого (якщо це можливо), опитує свідків;

• визначає чи відповідають умови праці вимогам законодавства з охорони праці;

• з’ясовує причини нещасного випадку;

• встановлює осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці

• визначає чи пов'язаний нещасний випадок з виробництвом;

• складає у п’яти примірниках акт проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 (акт проведення розслідування нещасного випадку) та акт про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, за формою Н-1 («Акт про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом» у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов’язаний з виробництвом);

• розробляє заходи щодо запобігання подібними нещасним випадкам.

Акти за формою Н-5 і Н-1 підписуються головою та всіма членами комісії.

Роботодавець розглядає та затверджує матеріали розслідування нещасного випадку на виробництві протягом доби після їх одержання від комісії

 У разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), пов’язаного з виробництвом, крім актів за формою Н-5 і Н-1, у шістьох примірниках картку обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5 (далі — картка за формою П-5) згідно з додатком 5.

Матеріалами розслідування нещасного випадку (акт форми Н-1 ) зберігаються на підприємстві протягом 45 років.