20. Етапи психодіагностичного процесу

Етап збирання даних.Збиранню даних передує ретельне попереднє вивчення досліджуваного, необхідність урахування його минулого й сьогодення, ознайомлення психодіагноста з певним комплексом об’єктивних і суб’єктивних показників, у ході якого формується дослідницьке завдання.

Існує вплив різних змінних, включених у систему «експериментатор – досліджуваний»: ситуаційні змінні,змінні мети (цілей) обстеження йзавдання,змінні дослідника й піддослідного.

Стандартизація умов тестування стосується не тільки інструкцій і всього того, що пов’язане з наданням обстежуваному тестового матеріалу, але й обставин всіх етапів процедури тестування (встановленню рапорту).

Класифікація психодіагностичних ситуацій.

1) добровільна участь в обстеженні й самостійний вибір подальших дій (наприклад, психологічна консультація);

2) примусова участь в обстеженні, але самостійний вибір подальших дій (наприклад, обстеження студентів-психологів при розробці тестів);

3) примусова участь в обстеженні й вибір дій після обстеження (наприклад, тестування для визначення відповідності вимогам займаної посади);

4) добровільна участь в дослідженні, але вибір подальших дій нав’язаний (наприклад, професійний відбір).

Після формулювання діагностичного завдання, вибору відповідних методик і проведення дослідження отримані результати повинні бути представлені в тому вигляді, що визначається особливостями використовуваних методики. «Сирі» оцінки перетворюються в стандартні, будуються «профілі особистості» тощо.

Етап обробки й інтерпретації даних.Підходи до узагальнення даних:

1. Статистичний підхідпередбачає врахування об’єктивних (кількісних) показників, їхню статистичну обробку у вигляді, наприклад, рівняння регресії або факторного аналізу. Роль суб’єктивного судження зводиться тут до мінімуму.

2. Клінічний підхідопирається на аналіз, в основному, якісних показників, прагнучи охопити їх у всій повноті. Його істотною особливістю є довіра до «суб’єктивного судження» і професійного досвіду, коли звертається увага не лише на кількісні показники, але й на якісні закономірності явищ.

Клінічна діагностика – інтенсивне вивчення окремого випадку, коли надається детальний опис випадку, якісна характеристика особливостей психічної діяльності. У більшості діагностичних ситуацій необхідне гармонічне сполучення клінічного й статистичного підходів, а не їхнє протиставлення.

Етап підведення підсумків.Виділяють три рівні діагностичних висновків.

На першому рівнідіагностичний висновок здійснюється безпосередньо на основі наявних про обстежуваного даних. Індивідуальний діагноз, а тим більше прогноз, не здійснюється. Психолога можна замінити машиною. Цей рівень слід розуміти як суто робочий, орієнтовний.

Другий рівеньпередбачає описове узагальнення й гіпотетичний конструкт, яким може бути розкриття психологічної структури розладу. На цьому рівні дослідник отримує можливість планування подальших етапів діагностичної роботи, вибору конкретних методів впливу.

На третьому, вищому рівні повинен відбутися перехід від описового узагальнення, гіпотетичних конструктів до теорії особистості. Створюється робоча модель досліджуваного випадку, у якій конкретні особливості даного індивіда представлені в цілісності й сформульовані в поняттях, що дозволяють точно й обґрунтовано розкрити психологічну сутність явища, його структуру.