10.Спеціальна теорія індивідуальності в.М.Русалова.

У вітчизняній психології у вивченні індивідуальних відмінностей між людьми, з точки зору В.М. Русанова, історично намітилися два підходи:

• Змістовно-смисловий,- направлений на пізнання і вимірювання індивідуальних варіацій характеру, знань, умінь, здібностей, переживань, мотивів і інших внутрішніх структур індивідуальної психіки людини.

• Формально-динамічний - параметри поведінки (включаючи особливості темпераменту і загальних здібностей).

Спеціальна теорія індивідуальності Русалова спрямована на розшифрування конкретної дії біологічних чинників і ґрунтується на таких положеннях:

1. Біологічні чинники індивідуальності - це не тільки тілесна організація людини, а й програми поведінки, що сформувалися в процесі еволюції . Програми починають діяти з моменту зачаття, і вже на третьому місяці життя ембріона виявляються стійкі форми індивідуальної поведінки. Підтверджено наявність таких програм:

• К/к-стратегія, загальнобіологічна програма, яка характеризує переважання репродуктивних механізмів поведінки над соціокультурними (Б. Вільсон і Дж. Раштон);

• програма зростання- визначає співвідношення дитячого і дорослого у вигляді і поведінці;

• програма енерговитрат,- регламентує переважання механізму жирового обміну, тобто інтенсивного накопичення енергії і меншої її витрати (асиміляція), або механізму вуглеводного обміну (дисиміляція), що також відображається в поведінці і морфології людини.

2. Існують два типи законів, які діють одночасно. Внаслідок дії одних формуються предметно-змістові характеристики психіки (мотиви, інтелект, спрямованість), внаслідок дії інших - формально-динамічні особливості індивідуальної поведінки. Формально-динамічні властивості характеризують усі види людської діяльності, допомагають зберігати стійкість, а предметно-змістові - змінюватися, пристосовуючись до середовища.

3. Вроджені програми узагальнюються за трьома напрямами: динамічно-енергетичні характеристики поведінки (витривалість, пластичність, швидкість); емоційні характеристики (чутливість, лабільність, домінуючий настрій); надання переваги (стимулюючому середовищу, когнітивному стилю). Отже, життєстійкість, чутливість, прагнення до різноманітності або монотонності є стійкими, практично незмінними властивостями людини.

4. Формальні властивості (темперамент) не існують ізольовано, а включаються в більш високоорганізовані структури особистості .

5. Формально-динамічні характеристики не тільки є передумовами та умовами діяльності, а й впливають на її динаміку, своєрідність і стиль, тобто можуть визначати кінцеві результати діяльності.

Отже, спеціальна теорія індивідуальності - це теорія про походження, структуру і місце біологічних факторів (темпераменту) у загальній структурі індивідуальних властивостей людини.

11.Основні підструктури та структуроутворюючі ознаки індивідуальності за е.О.Голубєвою.

Російський психолог Ера Голубєва спеціалізується на проблемах психофізіологічних основ індивідуальних відмінностей і здібностей.

За Голубєвою, у структурі індивідуальності виділяються два рівні:

1. Організм, що включає в себе:

   1. первинні потреби;

   2. властивості нс, спільні для людини і тварин –сила, врівноваженість, рухливість;

   3. специфічно людські властивості нервової системи- художній, мислячий тип; прижиттєво сформовані системи тимчасових зв’язків- умовні рефлекси.

2. Особистість, що складається з:

   1. схильностей, найбільш узагальнених властивостей темпераменту;

   2. реалізації здібностей;

   3. властивостей характеру.

На думку Голубєвої, структура індивідуальності включає в себе чотири компоненти:

• Мотивація;

• Темперамент;

• Здібності;

• Характер.

Голубєва виокремила чотири системоутворюючі ознаки індивідуальності:

• Емоційність;

• Активність;

• Саморегуляція;

• Спонукання.

Схема побудована таким чином, що її відповідні компоненти (мотивація, темперамент, здібності і характер) об'єднані системоутворюючими ознаками емоційності, активності, саморегуляції і мотивації.

Це дозволяє встановити послідовність розташування компонентів, «скріплюючи» їх належним чином. Вилучення будь-якої системоутворюючої ознаки порушує стійкі взаємозв'язку в цілісній структурі.

Наприклад, на схемі видно, що психологічна характеристика темпераменту визначається такими основними ознаками, як активність і емоційність. Разом з тим емоційність визначає і динаміку мотиваційної сфери. Отже, ці ознаки зумовлюють зв'язок між різними підструктурами психологічних властивостей і забезпечують разом з іншими подібними ознаками цілісність всієї структури психологічних властивостей.

Дана схема узагальнює дослідження в структурі індивідуальності й особистості, у якій природне і соціальне, організм і особистість становлять одне ціле. Такий підхід дозволяє інтегрувати різні психологічні властивості і передбачає взаємодію біологічних та соціальних факторів у формуванні індивідуальності.