6.3 Безпека виконання земляних робіт.

Земляні роботи складають відповідальний та іноді складний елемент ремонтних робіт на будь яких трубопроводах підземного розташування, а також робіт, пов’язаних з оглядом трубопроводів. До їх виконання, як правило, залучаються спеціалізовані технічні засоби а також активно виконуються роботи вручну.

Головні небезпеки, що супроводжують цей вид робіт пов'язаний із можливостями втрати стійкості стінок земляної виїмки (шурфу, трашеї, котловану), або накопичення в робочій зоні шкідливих чи вибухонебезпечних речовин.

Додаткові небезпеки можуть виникати при виконанні земляних робіт у складних умовах (охоронних зонах інших техногенних об’єктів, гірських умовах, заболоченій місцевості, наявність активних грунтових вод тощо).

До початку земляних робіт необхідно позначити на місцевості розташування підземних комунікацій (кабелів, трубопроводів тощо).

Площадку для проведення аварійних робіт необхідно спланувати , зрізати валик, засипати нерівності, прибрати сніг, очистити місце від нафти, нафтопродукту, які слід вивезти за межі вогненебезечної зони не менше ніж на 50 м. Паралельно з підготовкою площадки необхідно запобігти розтіканню нафти. Спорудження обвалування слід починати з понижених місць та зі сторони розташування населених пунктів, водойм, лісових масивів, доріг.

Земляні роботи в межах охоронних зон трубопроводів, ліній електропередач, автомобільних доріг, залізничних колій можуть виконуватись після отримання письмового дозволу підприємства, що експлуатує ці комунікації, та в присутності його представника. До дозволу додається план (схема) комунікацій з точними їх прив’язками, розташуванням і глибиною залягання.

Земляні роботи ближче ніж 5м від твірної кабелю технологічного зв’язку необхідно проводити виключно в присутності представника відповідного підприємства.

Земляні роботи під час обстеження трубопроводів, а також під час копання шурфів, врізання вузлів відгалуження повинні виконуватись під керівництвом лінійного майстра або інших призначених осіб.

Під час виконання земляних робіт в охоронній зоні трубопроводу керівник робіт зобов’язаний організувати постійний контроль за вмістом горючих та шкідливих речовин у повітрі робочої зони.

Якщо виявлено місце ушкодження трубопроводу, що залите нафтою,

(нафтопродуктом) то її слід видалити відкачувальними засобами, закачавши в трубопровід або тимчасовий земляний амбар. При розтіканні нафти необхідно обвалувати зону розливу та не допускати її потрапляння у водойми і населені пункти.

В окремих випадках допускається проводити термічну обробку забруднених нафтою територій з застосуванням відповідних заходів щодо нерозповсюдження вогню за межі території, що обробляється.

Земляний амбар (обвалування) для збору нафти повинен влаштовуватись на відстані не менше 50м від ремонтованого котловану. При його спорудженні потрібно дотримуватись наступних вимог:

• відстань від дзеркала нафти до верху обвалування повинна бути не менше 50 см;

• висота валу повинна бути не менше 1,5 м , ширина по верху – не менше 50 см;

• крутизна ухилів валу повинна бути не більше 45^о ;

• у нижній частині обвалування необхідно влаштувати дренаж.

Розміри ремонтного котловану повинні забезпечити вільне виконання усіх видів передбачених робіт. Глибина котловану залежить від глибини залягання трубопроводу і повинна бути не меншою ніж на 0,5-0,6 м нижче труби. Котлован повинен мати не менше двох виходів з ухилом не більше

30^о, або з ухилом 1:3, облаштованих драбинами.

У разі проведення робіт на газопроводі діаметром до 800мм, котлован повинен мати не менше двох виходів – по одному в кожний бік котловану, а при роботах на трубопроводах діаметром 800 мм і більше не менше 4-х виходів, розміщених по два із кожного боку трубопроводу. Виходи повинні бути виконані у вигляді східців або похилого спуску (підйому).

Глибина траншеї (котловану) із вертикальними стінками без кріплення у нескальних і незамерзлих грунтах вище рівня грунтових вод встановлюється у залежності від виду грунту (1…..2м).

Копання шурфів та риття траншей на трасі діючого газопроводу, що знаходиться під тиском , за допомогою землерийного механізму дозволяється за умови, що відоме точне розміщення газопроводу на місці робіт, як в плані, так і за глибиною, а також за умови наближення кромок різального механізму на відстань не ближче 0,5 м до трубопроводу з усіх його боків. Ближче 0,5 м від трубопроводу земляні роботи повинні виконуватись вручну із дотриманням заходів безпеки щодо запобігання пошкодження інструментом стінок труби (без застосування кирки, лома або інших ударних інструментів).

Виконання земляних робіт, які не пов’язані з експлуатацією і ремонтом МГП і кабельних ліній, може виконувати стороння організація на відстані не менше 2 м від ГП і кабельної лінії в присутності відповідального представника ЛЕС і служби зв’язку.

Якщо під час риття шурфу, траншеї, котловану виявиться витікання нафти, нафтопродукту чи газу земляні роботи слід негайно припинити, заглушити двигуни техніки, вивести персонал з небезпечної зони і проінформувати керівника робіт. Земляні роботи можуть бути продовжені після ліквідації витоку вуглеводнів і загазованості або за умови виконання додаткових заходів безпеки, які передбачені під час проведення газонебезпечних робіт.

У разі виконання робіт з ліквідації витоків газу чи нафти працівники, які розкопують трубопровід, зобов’язані мати при собі запобіжні пояси та шлангові протигази. Мотузки від запобіжних поясів повинні тримати робітники (дублери), що знаходяться на бровці траншеї.

Відкриті траншея або котлован на території діючого об’єкта у місцях руху транспорту і пішеходів повинні бути надійно загорожені, обладнані знаками безпеки і відповідними написами. У нічний час у таких місцях повинні бути виставлені попереджувальні вогні, а вразі необхідності – чергові пости.