2. Визначення ризиків та їх прийнятних рівнів.

   1. Порядок здійснення аналізу небезпеки й оцінки ризику.

Наказом № 637 від 04. 12. 2002 року Міністерство праці та соціальної політики затверджено методику визначення ризиків та їх прийнятних рівнів для декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки. Ця методика покладена в основу аналізу рівнів ризику виникнення аварій та наступної розробки заходів щодо забезпечення безпеки об’єкта підвищеної небезпеки, локалізації та ліквідації наслідків аварій у разі їх виникнення. Матеріали цього аналізу складають головний зміст декларації об’єкту.

Аналіз небезпеки та ризику аварії на об’єкті підвищеної небезпеки включає постановку завдання дослідження, аналіз небезпеки та умов виникнення аварій, їх розвитку і наслідків з оцінкою ймовірності їх виникнення, а також оцінку прийнятного ризику чи рішень щодо його зменшення.

Для цього визначається мета та завдання дослідження, виділяються об’єкти для яких потрібно виконати аналіз небезпек та ризику з визначенням об’єктів «турботи» суспільства (людина, соціально важливі об’єкти, елементи екосистеми тощо).

Завдання дослідження ризику, з умовленою експлуатацією об’єкту полягає у встановленні його рівня управлінні ризиком, шляхом зіставлення визначеного рівня з прийнятним та вибору рішень щодо його зниження. Для виділення об’єктів дослідження належить визначити ті апарати чи установки, на яких можливі аварії з найбільшим викидом небезпечних речовин, з виділенням тих із них, на яких аварії можуть призвести до уражень та збитків за межами зони підприємства. При цьому повинні бути встановлені зони максимального ураження, вид і масштаб можливих наслідків негативних впливів, реципієнти, що потрапляють у зону ураження та об’єкти «турботи».

Оскільки головним об’єктом «турботи» є людина то окремо потрібно виділяти місця проживання, а також розташування підприємств і організацій, що потрапляють у зону ураження.

З урахуванням особливостей небезпечних речовин, що застосовуються на об’єкті підвищеної небезпеки, апаратурного та технологічного оформлення об’єкту, географічних, геоморфологічних та кліматичних особливостей місцевості тощо місцеві ради можуть встановлювати прийнятний ризик для інших об’ктів «турботи» (крім людини). Серед них можуть бути соціально важливі об’єкти (стадіони, кінотеатри, лікарні тощо) та елементи екосистеми (фауна, флора, атмосфера), майно юридичних та фізичних осіб.

Для кожного з об’єктів аналізу необхідно оцінювати можливість впливу зовнішніх сил, виходячи з особливостей місця його розташування, що покладається в основу вибору заходів для забезпечення стійкості об’єкту до зовнішніх впливів і зменшення негативних наслідків. Кількісна оцінка ризику при цьому не виконується.

Аналіз небезпеки та умов виникнення аварій виконується тільки для тих небезпек, що пов’язані з порушенням умов безпечної експлуатації об’єкту.

В кожному об’єкті підвищеної небезпеки аналізується технологічне середовище і наявність в ньому небезпечних речовин, їх фізико-хімічні, хімічні, тепло-фізичні та інші властивості, які свідчать про їх небезпеку. При цьому розглядаються не тільки можливості прояву небезпечних властивостей їх при виході за межі апаратури та контакті з атмосферою, але й можливість небезпечних процесів в апаратах і трубопроводах, у тому числі можливість протікання некерованих реакцій.

Виділення речовини з небезпечними властивостями здійснюється відповідно до категорій небезпечних речовин, встановлених «Нормативами порогових мас небезпечних речовин для індентифікації об’єктів підвищеної небезпеки».

Також визначаються режими та відхилення в технологічній системі, які можуть стати причиною виникнення умов для можливої реалізації небезпечних властивостей речовин.

На підставі аналізу можливих відхилень виявляються небезпечні події ініціюючі виникнення та розвиток аварій. Складається перелік подій, ініціюючих виникнення аварій.

Для оцінки ризику виникнення аварії для кожної ініціюючої події на потенційному джерелі аварії виконується оцінка ймовірної її реалізації протягом одного року. При цьому можуть бути використані методи: «дерево відмов», аналіз видів і наслідків відмов, обробка статистичних даних про аварійність технологічної системи або даних, які відповідають специфіці досліджувальних об’єктів чи видів діяльності.

З цією метою можуть також використовуватись експертні оцінки імовірного виникнення подій та інші обгрунтовані методи оцінки.

Під час розгляду причин відхилень розглядаються відмови устаткування, арматури, поломки, можливі технологічні причини, обумовлені порушенням режимів роботи функціонально пов’язаних систем, а також помилки персоналу.

Якщо ймовірність виникнення аварії є неприйнятною, то ведеться пошук рішень щодо її зниження.

На наступному етапі аналізу ризику проведяться дослідження з оцінки ймовірності виникнення та розвитку аварії.

З цією метою аналізуються випадки реалізації хоча б однієї із розглянутих ініціюючих аварію подій запобігти їй за допомогою контролю і регулювання параметрів технологічного процесу стає неможливим. Розвиток такої події може призвести до всіляких напрямів розвитку аварії з різними масштабами уражень і наслідками в залежності від того, які засоби стримування аварії (протиаварійного захисту та локалізації аварії) застосовуються від результатів ії реалізації.

На цьому етапі аналізу ймовірності спрацювання і відмови засобів стримування аварії та помилок персоналу визначається ймовірність різноманітних наслідків аварій.

Для цього можна використовувати дерево подій, аналіз видів і наслідків відмов, експертні оцінки та інші обгрунтовані методи.

Для кожного результату визначаються можливі умови реалізації (параметри витікання чи викиду, їх маса, площа протоки, погодні умови та ін.), за яких моделюються аварії та визначаються значення вражаючих факторів, зони їх дії та можливі наслідки у фізичному виражені.

Визначення масштабів наслідків аварій включає аналіз можливих впливів на людей, майно та довкілля. Для оцінки можливих наслідків і наступної оцінки ризику необхідно моделювати аварії для кожного можливого її результату, визначеного при виконанні аналізу розвитку аварій.

При моделюванні вибухів рекомендується розглянути:

- вибухи при руйнуванні оболонки апаратів, трубопроводів внаслідок підвищеного тиску у зв’язку з виникненням неконтрольованих фізичних чи хімічних процесів;

- вибухи при руйнуванні оболонки та скипанні зріджених газів, що знаходяться в апаратах під тиском чи перегрітих рідин;

- вибухи газових і парових хмар при викидах стиснутих чи зріджених газів перегрітих рідин;

- інші вибухові явища, можливі на об’єкті у разі виникнення аварійної ситуації.

Можливі наслідки вибуху визначаються вражаючими факторами:

- тиск на фронті ударної хвилі;

- питомий імпульс;

- тривалість фази стиснення;

- тиск створюваний швидкісним напором;

- максимальний тиск у грунті на заданій глибині та ін.

Оцінюються наслідки впливу ударно-хвильового навантаження на людей і конструкції. Також визначається відстань на якій можливе ураження людей з різними ступенями важкості, а також ймовірне число потерпілих. Для обладнання та будівельних споруд визначаються характеристики можливих ушкоджень (ступені руйнування).

При моделюванні пожеж рекомендується розглядати:

- горіння вільних і обмежених розливом горючих і легкозаймистих рідин;

- дифузійне чи дефлаграційне згоряння незмішаних хмар при викидах зріджених газів під тиском і перегрітих рідин («вогняна куля»);

- факельне горіння струменя пари, газу або дисперсної рідини;

- інші види пожежі, можливі на об’єкті у разі виникнення аварійної ситуації.

Для оцінки можливих наслідків пожеж визначаються:

• інтенсивність теплового випромінювання;

- середня поверхнева щільність теплового випромінювання

полум’я;

- швидкість вигоряння;

- гранична відстань, на якій можливе загоряння матеріалів у зоні дії теплового опромінення та інші параметри.

При оцінці наслідків пожеж, поряд з втратами від безпосереднього впливу полум’я визначаються можливі втрати від впливу теплового випромінювання.

Для людей визначаються зони в яких можливі опіки І,ІІ і ІІІ ступенів, зона больового шоку і кількість потерпілих. Для конструкцій визначається їх вогнестійкість, для матеріалів - можливість їх загорання та поширення вогню, інші негативні наслідки впливу пожежі.

У випадках, коли хімічні перетворення під час вибухів і пожеж супроводжуються утворенням токсичних речовин потрібно розглядати їх небезпечний вплив на людей та довкілля.

При моделюванні викидів шкідливих і токсичних речовин в атмосферу повинні враховуватись погодні умови, стан атмосфери, напрям і швидкість вітру, умови викиду і інші параметри.

Для оцінки можливих наслідків впливу викидів шкідливих і токсичних речовин в атмосферу визначається:

- еквівалентна кількість речовин в первинній та вторинній хмарі;

- площа і глибина зон зараження;

- концентрація шкідливих речовин в атмосфері;

- час підходу забрудненої зони до об’єкту «турбот» та інші параметри.

За результатами розрахунків визначається можливе число потерпілих, у т.ч. з летальним наслідком.

В процесі аналізу можуть досліджуватись інші небезпечні фізичні та хімічні процеси, що можуть реалізовуватись при виникненні і розвитку аварії та оцінюватись їх негативний вплив на населення, соціально важливі об’єкти, елементи екосистеми, майно юридичних чи фізичних осіб і інші об’єкти «турботи» суспільства.

Якщо на підприємстві є декілька об’єктів підвищеної небезпеки і на кожному з них є кілька джерел, на яких можливі аварії з виходом за межі території цього підприємства, то повинні оцінюватись наслідки всіх можливих видів аварій.

Для оцінки рівня ризику наслідків аварії необхідно визначити для виявлених у процесі аналізу напрямів і для кожного етапу її розвитку, чи може вона бути локалізована і ліквідована на цьому етапі.

Також на кожному етапі розвитку аварії повинна бути оцінена ймовірність наслідку впливу вражаючих факторів на об’єкт «турботи», на якому за результатами розрахунків можливий негативний вплив.

Для оцінки територіального ризику за отриманим при моделюванні аварії значенням вражуючого фактору в певній точці простору визначається умовна ймовірність летального результату для людини у випадку її перебування в цій точці. Якщо відома ймовірність появи людини в певній точці простору, то визначається індивідуальний ризик загибелі в цій точці людини, що проживає в розглянутому регіоні.

Підсумовуючи індивідуальні ризики по всій території розглянутого регіону, визначається індивідуальний ризик проживання в ньому, обумовлений можливими аваріями на об’єкті підвищеної небезпеки. За значеннями територіального ризику у виділеному регіоні та щільності населення в ньому визначається очікуване число загиблих протягом одного року, чи ймовірності загибелі людей більше певної кількості.

Для інших об’єктів «турботи» здійснюється оцінка ризику, якщо для них місцевими органами виконавчої влади встановлені прийнятні ризики.

Для обраного об’єкта «турботи» визначається сумарний ризик небажаних наслідків від впливу різних вражуючих факторів розглянутих аварій з різними наслідками всіх виділених джерел аварій.

У разі потреби розглядаються рішення щодо зниження оцінених ризиків до прийнятного рівня.

Для визначення рівня ризику на всіх етапах його аналізу допускається застосування будь-яких відомих методів розрахунку й оцінок небезпек, наслідків і ризику для об’єктів «турботи» за умови їх обгрунтування та відповідності до цієї методики.

При оцінці масштабів аварії у випадку виникнення невизначених оцінок і величин слід орієнтуватися на найгірші (найтяжчі) ситуації.

Для моделювання аварій, аналізу небезпеки і оцінки ризику рекомендується застосовувати комп’ютерні програми та програмні засоби, обгрунтовані відповідно до вимог цієї методики .