4. Економічне зростання та його типи

Суспільне відтворення, що на основі нагромадження відбувається у розширеному масштабі, втілюється на практиці в економічному зростанні. Під економічним зростанням звичайно розуміють збільшення потенційного і реального ВНП, зміцнення економічної могутності країни. Теорія економічного зростання аналізує фактори та процеси, що його забезпечують, ті умови, які зумовлюють швидке зростання могутності країни чи навпаки, виступають гальмом на шляху постійного збільшення обсягів суспільного виробництва.

Оскільки одним із головних показників економічних можливостей держави є валовий національний продукт, то й економічне зростання визначають або як зростання абсолютних розмірів ВНП, або як зростання ВНП на душу населення. Обидва ці показники є дуже важливими з точки зору можливостей тієї чи іншої країни, але кожний з них характеризує її з свого боку. Абсолютні розміри ВНП свідчать про військово-промисловий потенціал різних країн і, відповідно, ту роль, яку вони можуть відігравати у міжнародних справах. Розрахунок ВНП на душу населення більшою мірою свідчить про рівень життя у країні, бо чим більше різноманітних благ та послуг припадає на одного її мешканця, тим більш різноманітних благ та послуг припадає на одного її мешканця, тим більш повно \за інших рівних умов\ вони можуть задовольняти свої потреби. Так, наприклад, якщо зіставити між собою такі різні країни як Індію та Люксембург, то у міжнародних справах з першою прийдеться рахуватись значно більше, бо її ВНП перебільшує ВНП Люксембурга десь у 100 разів. Але рівень життя, що визначається діленням ВНП на душу населення, в Індії нижчий ніж у маленькому Люксембурзі десь у 20 разів. Якщо з цієї точки зору спробувати визначити позиціі України сьогодні, то, порівнюючи її із вже названими країнами, можна константувати, що ВНП перевищує за обсягом ВНП Люксембургу лише у 10 разів, а на душу населення його припадає приблизно у 10 разів меньше ніж у цій розвинутій країні. Проте виробляючи в десятеро менший за загальним обсягом ВНП ніж Індія, Україна має майже в двічі більший ВНП за названу країну у розрахунку на душу населення.

Різниця в економічному потенціалі та рівні життя різних країн не є чимось раз і назавжди даним - вона змінюється в залежності від темпів економічного росту, що їм вдається досягти. Розрахунок темпів економічного зростання робиться таким чином: з обсягу ВНП даного року відраховується обсяг ВНП попереднього року, одержана різниця ділеться на ВНП попереднього року, і результат береться у відсотках. Так, якщо ВНП даного року складає 103 млрд. грн., а попереднього - 100 млрд. грн., то:

103 млрд. грн. - 100 млрд. грн.

-------------------------------------- х 100 = 3%

100 млрд. грн.

- темп росту складають 3% на рік.

Економіка, що зростає більш високими темпами, має більше можливостей задовольняти зростаючі потреби населення і вирішувати соціально-економічні проблеми, що виникають як у країні, так і на міжнародному рівні.

Фактори що визначають темпи економічного зростання можна поділити на три групи: фактори пропозиції, фактори попиту та фактори розподілу.

До факторів пропозиції відносяться: кількість та якість природних ресурсів; кількість та якість трудових ресурсів: обсяг основного капіталу, що використовується: технології, що застосовуються. Інакше кажу, обсяг реального ВНП визначається як трудовитрати помножені на продиктивність праці. Чисельніссть населення виступає вихідною базою визначення трудових ресурсів країни. Чим нижче рівень безробіття, тим повніше вони використовуються і тим більший обсяг реального ВНП може бути отримано. З іншого боку - загальна та професійна підготовка робітників, оснащення засобами виробництва та рівень технологій, що використовується, визначають рівень продуктивності їх праці. Рівень продуктивності праці є значно більш важливим моментом у порівнянні з кількістю трудових ресурсів, що застосовуються, з точки зору росту обсягу НВП. Так наприклад, Україна, що є доситьзіставимою по чисельності населення з такими європейськими країнами як Велокобританія, Франція та Італія, а відповідно, маюча приблизно такі ж за численністю трудові ресурси, виробляє сьогодні десь у 10 разів менший ВНП, ніж кожна з вказаних країн. А Голандія, наприклад, виробляє майже рівний ВНП іх Росією хоча має у 10 разів меншу численнісчть населення.

Відповідно до того, які з факторів пропозиції відіграють вирішальну роль у економічному зростанні країни, розрізняють два його основних типи - екстенсивний та інтенсивний.

Екстенсивний тип економічного зростання - це розширення виробництва на основі кількісного збільшення його функціональних факторів при збереженні іх попередніх техніко-технологічних і кваліфікаційних параметрів. Це розширення виробництва за рахунок збільшення кількості тих самих засобів і предметів праці, робочої сили тієї самої кваліфікації при практично незмінних економічних відносинах. За таких умов продуктивність праці та її ефективність залишаються фактично незмінними.

Інтенсивний тип економічного зростання - це розширення виробництва на основі якісного поліпшення його функціонуючих факторів при вдосконаленні організаційно-економічних відносин виробництва \поділ праці, спеціалізація та кооперування виробництва тощо\. Таке зростання досягається за рахунок підвищення кваліфікації працівників, розвитку їх професіоналізму, застосування принципово нових засобів і предметів праці, раціональнішого використання виробничого потенціалу. При цьому зростає продуктивність праці та її ефективність.

Основними джерелами інтенсивного економічного зростання є, з одного боку, підвищення ефективності живої праці, з іншого боку, підвищення ефективності уречевленої праці на основі зростання віддачі функціонуючої техніки, технології, засобів праці в цілому, їх принципового оновлення та зниження витрат предметів праці на одиницйю виробленого продукту. осолива роль у процесі інтенсивного економічного зростання належить НТП. Під факторами попиту розуміється рівень сукупних витрат в країні. Залежність економічного зростання від сукупного попиту було свого часу обгрунтовано у теорії видатного англійського економіста Дж.Кейнса. З одного боку, зростання сукупного попиту викликає зростання сукупної пропозиції, з іншого - для використання зростаючого виробничого потенціалу країни є необхідним відповідне зростання споживання товарів та послуг, що виробляються у розширеному обсягу, що неможливо без збільшення платоспроможного попиту.

Фактори розподілу передбачають ефективне утилізацію ресурсів, що втягнуті до економічного обігу. Для успішного росту економіки необхідно забезпечити найбільш раціональне використання зростаючого обсягу ресурсів, їх розподіл таким чином, щоб отримати максимальну корисної продукції. Це стосується не лише речовіих факторів виробництва, а й трудових ресурсів що економіка втрачає, коли роботу сантехників виконують люди з дипломами про вищу освіту.

Окрім вищеперелічених факторів на темпи економічного зростання суттєвий вплив мають соціальна, культурна та політична атмосфера в країні. Соціальна згода, поважне ставлення до праці, що відбито у суспільній свідомості, політична стабільність - є важливими умовами стійких та високих темпів економічного зростання.