Технології технічного діагностування енергетичного обладнання

Під час технічного діагностування енергетичного обладнання в основному вирішуються три завдання:

• визначення, чи працездатне енергетичне обладнання, чи • пошук причини відмови енергетичного обладнання;

• встановлення його залишкового ресурсу (прогнозування його технічного стану).

Відповідно до цього розробляють технології діагностування, які повинні забезпечувати рішення поставлених задач з мінімальними економічними витратами при заданому рівні показників технічного діагностування.

Технологія діагностування розробляється у вигляді технологічних карт, де наведено:

• назву і зміст операцій;

• порядок проведення операцій;

• технічні вимоги до проведення операцій;

• засоби технічного діагностування;

• номінальні, граничні і допустимі значення контрольованих параметрів.

Вибір діагностичног о забезпечення та контрольованих параметрів

Вибір діагностичного забезпечення здійснюється на основі статистичних даних про режими роботи, умови навколишнього середовища, на основі функціональних залежностей величин контрольованих параметрів від наробітку енергетичного обладнання, від умов навколишнього середовища тощо - тобто на основі даних теоретичних та експериментальних досліджень.

До діагностичного забезпечення відносяться:

- номенклатура діагностованих параметрів та їхніх характеристик (номінальні допустимі значення, точки контролю тощо);

- засоби технічного діагностування;

- методи діагностування.

Номенклатура діагностованих параметрів повинна задовольняти вимогам повноти, інформативності і доступності вимірювання за мінімальних затрат часу та вартості.

Засоби технічного діагностування повинні бути здатними забезпечити визначення (вимірювання) та контроль діагностичних параметрів в експлуатаційних режимах виробу. Оптимальний вибір засобів технічного діагностування має забезпечувати належний рівень показників технічного діагностування при мінімальній вартості контролю.

Основні вимоги до методів технічного діагностування:

• повинні бути простими і не вимагати для своєї реалізації застосування або розробки складних, дорогих засобів технічного діагностування;

• повинні забезпечувати необхідну достовірність результатів технічного діагностування;

• порівняно з іншими методами мають забезпечувати меншу тривалість та більшу повноту технічного діагностування;

• під час технічного діагностування не вимагати режимів роботи енергетичного обладнання, які важко здійснити Методи діагностування мають відповідати поставленим завданням і поєднувати:

- діагностичну модель виробу;

- алгоритм діагностування та програмне забезпечення;

- правила вимірювання діагностованих параметрів;

- правила визначення структурних параметрів і зокрема робочих характеристик;

- правила аналізу та обробки діагностичної інформації і прийняття рішень.

Формалізований опис об’єкта, потрібний для вирішення завдань технічного діагностування, і який може бути поданий в аналітичній, табличній або інших формах, є діагностичною моделлю.

Сукупність приписів, що визначають послідовність дій в процесі діагностування, визначають алгоритм технічного діагностування.

Правила технічного діагностування мають чітко визначати:

- послідовність виконання операцій діагностування;

- технічні вимоги щодо виконання операцій діагностування;

- вказівки щодо використання засобів діагностування та вимоги щодо їх метрологічних характеристик;

- вказівки щодо режиму роботи виробу під час діагностування;

- вказівки щодо реєстрації та обробки результатів діагностування і видачі висновку (діагнозу);

- вимоги безпеки під час проведення діагностування.

Важливою і порівняно складною задачею є визначення оптимального набору контрольованих параметрів, що використовується під час технічного діагностування і характеризує технічний стан об’єкта. Параметри, величини яких доцільно перевіряти під час діагностування енергетичного обладнання, характеризуються номінальними значеннями і допусками, залежностями номінальних значень від зовнішнього середовища, закономірностями зміни залежно від часу експлуатації або наробітку, необхідною точністю вимірів тощо.

Класифікація контрольованих параметрів, які характеризують технічний стан вузлів та деталей енергетичного обладнання:

• параметри, що виражаються електричними величинами, і значення яких можна виміряти безпосередньо (напруга і сила змінного або постійного струму, частота, тривалість і амплітуда імпульсів, індуктивність, ємність, опір тощо);

• параметри, що виражаються електричними величинами, і які вимагають для свого вимірювання додаткового перетворення (великі або малі струми і напруги, модуляція • параметри, що вимірюються непрямим шляхом;

• параметри, що виражаються неелектричними величинами, і які вимагають для свого вимірювання первинного перетворювача (температура тощо);

• параметри, перевірка яких здійснюється візуально (наявність слідів перегріву або кіптяви на контактних поверхнях, наявність раковин на поверхні колектора тощо).

Основні вимоги під час вибору контрольованих параметрів:

• однозначність (кожному значенню параметра вузла або деталей енергетичного обладнання, що перевіряється, має відповідати тільки одне значення контрольованого • доступність і зручність перевірок (контрольований параметр має відносно легко перевірятися по можливості простими засобами);

• достатньо широка область вимірювань (контрольований параметр повинен мати якомога більший діапазон вимірювань за зміни контрольованого параметра вузла або деталі в процесі роботи енергетичного обладнання, що дозволяє підвищити точність вимірювань і достовірність технічного діагностування).

При розробці технології діагностування враховується її цільове призначення. За технічного діагностування під час технічного обслуговування енергетичного обладнання визначається його працездатність і правильність функціонування. Серед контрольованих параметрів обирають параметри, що характеризують загальний технічний стан декількох або окремого елемента контрольованого енергетичного обладнання (узагальнені контрольовані параметри). Якщо результати перевірок цих параметрів свідчать про задовільний стан елементів або вузлів, подальше поглиблене діагностування енергетичного обладнання не провадиться, якщо ні, то додатково виконують перевірку визначеної кількості контрольованих параметрів для уточнення діагнозу, пошуку дефектів та пошкоджень.

Основною задачею, яка ставиться для планового технічного діагностування енергетичного обладнання, крім перевірки його працездатності, є встановлення залишкового ресурсу вузлів і деталей енергетичного обладнання для визначення необхідності ремонту (у разі наближення до граничного стану вузлів та деталей енергетичного обладнання під час ремонту їх замінюють, запобігаючи відмові обладнання). Крім вимірювання обов’язкових контрольованих параметрів для визначення працездатності необхідно виміряти визначену кількість параметрів, за якими здійснюють прогнозування залишкового ресурсу.

У разі непланового ремонту енергетичного обладнання внаслідок його відмови основною задачею технічного діагностування є пошук причини відмови для відновлення енергетичного обладнання. В цьому випадку застосовуються тестове технічне діагностування та вимірювальний контроль.