1. Прислівники прикметникового походження, що пишуться через дефіс: наш — по-нашому, братерський — по-братерському, український — по-українському, військовий — по-військовому і т.Д.

2. Прислівники числівникового походження: десять, десятьох удесятеро, удесятьох; трос, трьох — утроє, утрьох; другий — вдруге, по-друге; третій — втретє, по-третє; перший — спершу, по-перше.

НАГОЛОС ДІЄСЛІВ

Наголос дієслів характеризується такими особливостями:

1. В усіх формах дієслів типу везти, вести, плести, нести, мести наголос падає на голосний кінцевого складу: везти, везу, везеш, везе, веземо, везете, везуть; плести, плету, плетеш, плете, плетемо, плетете, плетуть; мести, мету, метеш, мете, метемо, метете, метуть.

2. Префікси в інфінітивах, як правило, не наголошуються. Наголо­шується лише префікс ви- в інфінітивах доконаного виду: вигравати — і виграти, виходити — виходити, вибачати — вибачити, виносити — вино­сити, виростати — виростити, вичерпувати — вичерпати, а також в окре­мих дієсловах з кількома префіксами: попродати, розпродати.

Не падає наголос на префікс у більшості дієслів дійсного умовного і наказового способів: розподіляю, розподіляєш, розподіляє, розподіляв би, розподіляй; виробляю, виробляєш, виробляє, виробляв би, виробляй; відвідаю, відвідаєш, відвідав би, відвідай.

Однак існують дієслова, в яких у формах теперішнього часу, крім першої особи однини, префікс наголошується. До цього типу належать такі дієслова, в яких після префікса звук і на початку кореня змінюється на й, і такі, в яких голосний кореня випадає, а після кінцевого приголо­сного у префіксі виникає і: іти — зайду, зайдеш, зайдемо, зайдуть; підійду підійдеш, підійдемо, підійдуть; обійняти — обійму, обіймемо, обіймуть; найти — найду, найдеш, найдемо, найдуть; розбити — розіб'ю, розіб'єш, розіб'ємо, розіб'ють, проте стерти — зітру, зітреш; надпити — надіп'ю, надіп'єш.

3. На особове закінчення наголос припадає:

а) в дієсловах теперішнього часу з приголосною інфінітивною ос­новою: бігти — біжу, біжиш, біжить, біжимо, біжите, біжіть; стригти — стрижу, стрижеш, стрижу, стрижемо, стрижете, стрижуть

Лише в дієслові могти в усіх особових формах наголос падає на корінь: могти — можу, можеш, може, можемо, можете, можуть.

У дієсловах минулого часу з наголошеною основою в інфінітиві наголос зберігається на основі: бачити — бачив, бачила, бачимо, бачили;

вивезти — вивіз, вивезла, вивезло, вивезли;

б) у дієсловах теперішнього часу другої дієвідміни, якщо в інфінітиві їх наголос падає на суфікс -а-, (-я-): лежати — лежу', лежиш, ле­жить, лежимо', лежите', лежать; стояти —стою', стоїш, стоїть, стої­мо', стоїте', стоять.

У дієсловах першої дієвідміни з наголошеним ініфінітивом суфіксом -а- (-я-) наголос в особових формах зберігається на суфіксі: пози­чати — позичаю, позичаєш, позичає, позичаємо, позичаєте, позичають; кру­глити — кружляю, кружляєш, кружляє, кружляємо, кружляєте, кружляють;

в) у формах дієслів із суфіксом -і-, який втрачається в теперішньо­му часі: тремтіти — тремчу, тремтиш, тремтить, тремтимо, тремти­те, тремтять;

Але в дієслові хотіти наголос переходить на корінь: хотіти, хочу, хочеш, хоче, хочемо, хочете, хочуть.

г) у дієсловах минулого часу жіночого та середнього роду і в мно­жині, якщо в інфінітиві наголошується суфікс: гребти — гребла, гребло,гребли; відповісти—відповіла, відповіло, відповіли.

Якщо в інфінітиві суфікс -ти не наголошується, то в минулому часі тільки в дієсловах типу пити, лити, бути наголошується закінчення (пити—пило, пила, пили), а в інших — зберігається на основі: шити — шила, шило, шили; мити — мила, мило, мили.

д) у дієсловах архаїчної групи: їси', їмо', їсте', їдять; даси', дамо', дасте', даду'ть.

Запитання і завдання

1.Розкрийте значення орфоепії для читця.

2.Назвіть основні причини порушення орфоепічних норм.

3.Поясніть і продемонструйте правильну вимову голосних звуків у ненаголошеній позиції.

4.До чого призводить неправильне наголошення складів слів у мовному потоці?