Роль спадковості і середовища в розвитку і формуванні особистості

Середовище – буває біологічне і соціальне. Основною характеристикою біологічного середовища є його фізичні дані, що включають повітря, воду, їжу, оточуючу природу. Тобто, біологічне середовище включає оптимальний рівень розвитку організму відповідно до кліматичних умов.

Соціальне середовище визначає формування особистості не само по собі, а в залежності від того, як складаються відношення цієї особистості з оточуючими її людьми. Взаємовідношення особистості з середовищем характеризуються не впливом зовнішніх умов на особистість, а відношенням особистості до цих умов.

Середовище як головний чинник розвитку особистості має важливе значення: вона дозволяє дитині можливість побачити соціальні явища різнобічно. Її вплив носить, зазвичай, стихійний, мало споживач, піддаючись педагогічному керівництву характер, що, ясна річ, наводить до багатьох труднощам по дорозі становлення особистості. Але ізолювати дитини від середовища не можна.

Біологічний фактор – людина біологічна істота і належить до класу ссавців. По спадковості людині передаються :

• загальнолюдські якості ( будова скелету, мозку, здатність до розвитку другої сигнальної системи, здатність до прямоходіння);

• індивідуальні якості (темперамент, морфологічні ознаки, особистісний тип установки).

Рушійні сили і закономірності розвитку особистості

Оскільки розвиток — це процес, то він, як і будь-який розвиток, має рушійну силу. Рушійною силою процесу розвитку є результат суперечностей між фізичними та соціально-психічними потребами людини — з одного боку та наявним рівнем фізичного, психічного і соціального розвитку — з другого. Рушійна сила проявляється у підвищенні фізичної й соціально-психічної активності особистості, яка спрямована на розвиток системи якостей, необхідних для задоволення певних потреб.

Одним з основних шляхів розвитку особистості є навчання в школі.

Розвиток особистості школяра – це складний динамічний процес, який відбувається у часі і просторі і передбачає :

• формування високих інтелектуальних сил;

• формування моралі на засадах позитивних загальнолюдських якостей;

• підготовка до творчої праці в суспільстві;

• виконання функцій громадянина незалежної держави;

• виконання функцій сім’янина.

Роль діяльності і спілкування в розвитку і формуванні особистості

Велику роль у розвитку особистості відіграє його діяльність. Діяльність - це внутрішня і зовнішня активність людини, яка регулюється усвідомлюваною метою. Діяльність у формуванні особистості займає не останню роль, так як без діяльності людина є просто пасивним членом в суспільстві. Не маючи ніякої діяльності, у людини і не сформується так звана самодіяльність. Вона служить основою, запорукою нормального розвитку суспільного життя. У людини може знизитися розумова працездатність.

Діяльність людини можна розкласти поетапно, починаючи розглядати з самого раннього - з народження дитини.

• у дитинстві головною діяльністю є безпосередня взаємодія з дорослими, дитина починає емоційне спілкування;

• наступний етап, коли дитина починає пізнавати світ навколо себе;

• потім починається важлива навчальна діяльність, де реалізуються потреби у вченні;

Наприклад в школі, дитина отримує величезний обсяг інформації. Ці знання несуть різне значення. Учень, коли засвоює даний йому матеріал, він, тим самим, збагачує свій соціальний досвід. Не обов'язково, що це буде цінний досвід. Досвід може бути як позитивним, так і негативним.

Вже, будучи підлітком, задовольняються потреби в спілкуванні з однолітками, починається реалізація навчально-професійної діяльності;

Спілкування відіграє важливу роль у розвитку особистості. Спілкування - невід'ємна частина формування людини, як особистості.

Це вид діяльності, яка в свою чергу спрямована на обмін інформацією між людьми. Також це процес взаємодії між людьми. Спілкування переслідує якусь мету - це установка взаєморозуміння між людьми. Через спілкування людина набуває свої пізнавальні якості, здібності. Тим самим, при активному спілкуванні, активно йде формування особистості.

У психології представлені основні етапи, як і в якому віці, спілкування починає впливати на розвиток. Коротенько про них:

• дитина, якій 3 місяці починає пізнавати спілкування звичайної мімікою і жестикуляцією.

• у віці до року, починають формуватися, функціонувати основні органи чуття.

• потім дитина починає використовувати мову, як засіб спілкування.

• ну а до 6-7 років, йде початковий етап спілкування. Дитина навчилася говорити, здатна висловлюватися.

Спілкування - це одна з основ формування особистості. Адже якщо людина не здатна спілкуватися, не здатний зрозуміти інших, він буде відставати від інших у розвитку. Ніщо як спілкування, не здатна дати людині цікаві для її відома, знання. Але спілкування у розвитку людини, в першу чергу, засноване на його діяльності.