2. Провадження у справах за позовами до змі про захист честі, гідності і ділової репутації до судового розгляду

2.1. Зміст провадження у справах за позовами до змі про захист честі, гідності і ділової репутації до судового розгляду.

проаналізовано обсяг даних, отримання яких під час провадження до судового розгляду дозволить зробити достовірні висновки про фактичні обставини справи за позовом до ЗМІ про захист честі, гідності і ділової репутації під час її судового розгляду.

Розглянувши процесуальні засоби захисту прав та інтересів відповідача, зроблено висновок, що для пред’явлення зустрічного позову у таких справах немає підстав, оскільки кожне приниження честі, гідності і ділової репутації викликає окремі правовідносини щодо їх захисту. Тому процесуальним засобом захисту прав та інтересів відповідача у таких справах є заперечення проти позову.

Глава 3 розділу ІІІ ЦПК не містить жодного положення, яке регламентувало б дії суду у тих випадках, коли попереднє судове засідання не проводиться. На практиці в таких випадках судді перевіряють наявність у позивача права на пред’явлення позову та дотримання процесуального порядку реалізації цього права, проте жодних підготовчих дій не здійснюють. Отже, випливає, що провадження у справах за позовами до ЗМІ про захист честі, гідності і ділової репутації до судового розгляду є фундаментом розгляду цих справ по суті, виходячи з того, що відповідно до ч. 7 ст. 130 ЦПК проведення попереднього судового засідання не є обов’язковим.

2.2. Визначення кола осіб, які беруть участь у справах за позовами до змі з метою захисту власних честі, гідності і ділової репутації

Позивачами у таких справах можуть бути:

1) фізична особа, про яку поширено недостовірну інформацію, що принижує честь, гідність і ділову репутацію, а також близькі родичі цієї особи, якщо така інформація прямо чи опосередковано принижує їх; 2) юридична особа, ділова репутація якої була принижена внаслідок поширення ЗМІ недостовірної інформації. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави можуть бути позивачем лише за позовом про спростування недостовірної інформації, оскільки відповідно до чинного законодавства України вони не мають таких благ, як честь, гідність, ділова репутація. Відповідачами у справах розглядуваної категорії є ЗМІ, що здійснив поширення – редакція, видавництво чи засновник редакції, які мають статус юридичної особи, та автор інформації.

Оскільки введення у ЦПК до складу сторін держави без конкретизації правової форми її участі в цивільному процесі призводить до невизначеності того, через яких представників держава може виступати стороною у цивільній справі, обґрунтовано, що держава бере участь у справах за позовами до ЗМІ про захист честі, гідності і ділової репутації в особі органів державної влади, Автономна Республіка Крим в особі органів влади Автономної Республіки Крим, територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування та іноземні держави в особі органів, визначених відповідно до права іноземної держави.

Процесуальна співучасть ЗМІ та автора (пасивна співучасть) на стороні відповідача є характерною особливістю справ цієї категорії. Проте у справах досліджуваної категорії зустрічається і змішана співучасть, коли недостовірна інформація поширена стосовно декількох осіб і ці особи пред’являють спільний позов до автора і ЗМІ.

Досліджуючи питання про можливість залучення як співвідповідача автора, який працює під псевдонімом, обґрунтовано, що фактичне ім’я автора може розкриватися тільки за його згодою. Отже, залучення автора до участі у справі як відповідача можливе за умови, що автор дасть згоду на розкриття свого імені. В іншому випадку відповідачем у справі буде лише ЗМІ.

У випадку смерті чи оголошення померлим або визнанні безвісно відсутнім автора відповідачем у справі буде ЗМІ, в якому була поширена недостовірна інформація. При припиненні ЗМІ-юридичної особи спростування повинно бути опубліковане за рахунок автора у іншому ЗМІ. І лише коли притягнення як відповідача за поширення недостовірної інформації, яка принижує честь, гідність і ділову репутацію, ні автора, ні ЗМІ є неможливим з об’єктивних причин, може йти мова про визнання поширеної інформації недостовірною в порядку окремого провадження як встановлення факту, що має юридичне значення.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, у цих справах участі не беруть з огляду на таке: щоб пред’явити позов, така особа повинна заявити, що недостовірна інформація поширена не про позивача, а про неї, що шкоди зазнали інтереси не позивача, а третьої особи. Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, фактично оспорює належний характер первинного позивача. Якщо спірна інформація стосується декількох осіб, кожна з них вправі пред’явити як окремий, так і спільний позов про захист честі, гідності і ділової репутації, але ці особи матимуть процесуальне становище позивачів.