- •1.Стилі сучасної української літературної мови. Характеристика офіційно-ділового стилю та його підстилів.
- •2.Пояснити зміст понять «мовна норма», «загальнонаціональна мова», «літературна мова». Суржик, сленг, жаргон і шляхи їх подолання.
- •3.Діалекти української мови та їх характеристика.
- •4.Принципи українського правопису.
- •5.Чергування голосних звуків
- •6.Чергування приголосних звуків
- •7.Заява. Види заяв
6.Чергування приголосних звуків
Чергування приголосних, як і чергування голосних, пов’язане із розвитком української мови.
[г],[к],[х] перед голосним [е] переходять в [ж],[ч],[ш]. Наприклад: нога – ніженька, рука – рученька, вухо – вушенько.
[г],[к],[х] перед голосним [і] переходять в [з'],[ц'],[с']. Наприклад: нога – нозі, рука – руці, вухо – у вусі. Це чергування стосується не лише питомо українських слів, а й запозичених або тих, що виникли пізніше.
Інколи ці чергування об’єднують у ряди:
[г] - [ж] - [з]: друг – друже – друзі.
[к] - [ч] - [ц]: ріка – річечка – у ріці.
[х] - [ш] - [с]: цокотуха – цокотушин – цокотусі.
Відповідно при творенні прикметників за допомогою суфіксів -ськ-, -ств- в коренях слів теж відбуваються чергування приголосних звуків, ускладнені уподібненням, які отримали назву «Зміна в групах приголосних»:
[г], [ж], [з] + -ськ-, -ств-= -зьк-, -зтв;
Наприклад: Прага – празький.
[к], [ч], [ц] + -ськ-, -ств-= -цьк-, -цтв;
Наприклад: козак – козацький.
[х] - [ш] - [с] + -ськ-, -ств-= -ськ-, -ств;
Наприклад: чех – чеський.
Звернути увагу. Це правило стосується лише українських за походженням слів. В іншомовних словах пишуться всі літери, хоча у вимові ( а отже і в фонетичному записі) зміна приголосних відбувається. Наприклад: Бангкок – бангкокський, Ла-Манш – ла-маншський.
Це стосується і деяких самоназв народів: казахський, тюркський, баскський.
7.Заява. Види заяв
Якщо автобіографія, резюме, характеристика, рекомендаційний лист слугують меті попереднього ознайомлення з особою, рівнем її професіоналізму, досвідом роботи, то заява, особовий листок з обліку кадрів, трудова книжка є підставою для зарахування особи на певну посаду. На основі цих документів керівником складається наказ щодо особового складу, який і засвідчує трудові й правові відносини між конкретною особою та організацією, фірмою, підприємством і т.д.
Заява – це документ, який містить прохання або пропозицію приватних чи юридичних осіб і адресується організації чи посадовій особі з метою реалізації своїх прав та інтересів.
Розрізняють заяви:
1) від організацій і установ;
2) особисті заяви.
Заяви від організацій і установ називаються службовими. Вони пишуться на бланках і підлягають спеціальному обліку в діловодстві.
Заяви, адресовані підприємствам, установам чи посадовим особам від громадян називаються особовими. Вони бувають таких підвидів:
· заява про встановлення режиму праці;
· заява про звільнення;
· заява про переведення на іншу роботу;
· заява про надання відпустки за свій рахунок;
· заява про надання чергової профспілкової відпустки;
· заява про надання відгулу;
· заява про зміну прізвища;
· заява про надання частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною тощо.
Заяви бувають простими, якщо їх текст стосується одного питання й не супроводжується додатком, і складними, якщо заява включає декілька питань або додаток, який становить собою перелік документів, що засвідчують чи підтверджують викладені в заяві факти.
Розрізняють внутрішні і зовнішні заяви. Відповідно до меж їхнього функціонування, у межах організації чи поза нею.
Текст заяви пишеться довільно й стосується різноманітних сфер виробничої, правової й побутової діяльності людини.
Заява пишеться від руки в одному примірнику.
Реквізити заяви:
· адресат; · адресант; · назва документа; · текст; · додаток; · підпис; · дата.
