2.Пояснити зміст понять «мовна норма», «загальнонаціональна мова», «літературна мова». Суржик, сленг, жаргон і шляхи їх подолання.

Мо́вна но́рма — сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі спілкування. Головні ознаки мовної норми — унормованість, обов'язкова правильність, точність, логічність, чистота і ясність, доступність і доцільність.

Загальнонаціональна(загальнонародна) мова-це мова,що охоплює діалекти, просторіччя, фольклорні елементи , жаргонізми тощо;тобто це мова,яку використовує народ у спілкуванні.

Літерат́урна мóва — це оброблена, унормована форма національної мови, як в писемних так і в усних різновидах, що обслуговує культурне життя народу та всі сфери його суспільної діяльності: державні та громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту й побут людей.

Специфічним мовним явищем, яке найвиразніше представлене на лексичному рівні, є суржик – суміш елементів української і російської мов.

Сленґ (англ. slang) — міський соціолект, який виник із арґо різних замкнених соціальних груп як емоційно забарвлена лексика низького й фамільярного стилю, поширена серед соціальних низів і певних вікових груп (ремісничої, шкільної молоді) міст.

В Україні поширені типи сленґу, відповідно до давніших історико-політичних кордонів.

У літературі сленґізми використовували як засіб стилізації І. Франко, В. Винниченко, О. Корнійчук, Л. Первомайський, І. Микитенко, О. Бердник та ін.

Жаргон — один з різновидів соціальних діалектів, який відрізняється від літературної мови використанням специфічної, експресивно забарвленої лексики, синонімічної до слів загального вжитку, а також фразеології, часом особливостями вимови.

Жаргон виникає серед груп носіїв мови, об'єднаних спільністю професійних інтересів, однаковими захопленнями, тривалим перебуванням у певному середовищі.

Жаргонізмами називають слова, вживання яких обмежене нормами спілкування, прийнятими в певному соціальному середовищі. З цієї причини жаргонізми ще називають соціальними діалектизмами.

У літературно-художніх творах жаргонізми використовують переважно з метою створення відповідного описуваному емоційного й соціального колориту, а також з метою мовленнєвої характеристики осіб, про яких ідеться. Наприклад:

Це все було просто до дрібниць: і я, і заспаний ранок, і сивий степ. Я пам'ятаю хороше тільки ранок: заплаканий у росах, молодий і трохи засоромлений сонцем, що смутне купалося у стрижні.

— Ну, ну... вже й цілуватися лізе! - Кажу це до сонця, бо воно безцеремонно грається волосинками на моїй нозі, любовно оглядає забрьохану колошу на штанях і сміється з мене крильцями бджіл: «Дізік, дізік…».

— Дізік?! - Я починаю сердитись, бо що таке «дізік»? Дізік — страшне для мене слово, бо воно нагадує мені про дійсність — раз, а друге — в нашій революційній тер­мінології це є дезертир, а я, товариші, саме до них і належав!

— Г. Косинка, «В житах»

Дослідники вважають, що суржик не становить системи, що це мова безладу, у якій переважають російські слова і яка руйнує граматику і синтаксис. Суржик проникає в сучасну українську літературу (твори Б.Жолдака, О.Ірванця та ін.), у побутове та професійне мовлення. Суржик – мовна мутація, наслідком якої може стати втрата української мови як самобутнього, неповторного феномену.

Нашій владі логічно було б взяти на озброєння тактику реабілітації суржику. Його необхідно прийняти не зі знаком «+» і не зі знаком «-», не сміятись над ним, не хаяти. Суржик треба прийняти таким як він є. Щоб подолати проблему, її спочатку треба визнати і сміливо зазирнути їй в очі. І влада повинна допомогти суспільству в цьому. Нині ж маємо негативне ставлення до «живої мови українців». А в літературі і телебаченні суржик зображують, як правило, через призму сарказму і гумору: гуморески Остапа Вишні, образ Вєрки Сердючки, переклад мультфільму «Теркель і Халепа». Не маю нічого проти всіх цих п’єс, гуморесок і мультфільмів.

В фільмі суржик, сленг, жаргон слугуватиме не для того, щоб розсмішити глядача, а для того, щоб посилити ефект реальності. Суржик – наша реальність, суржик з людським обличчям - місток до української мови, тож давайте ставитись до нього, як мінімум, поблажливо.